Льюїс Керрол і шахи — тема, що неодноразово привертала інтерес істориків шахів і літературознавців. Шахи займали значне місце в житті письменника Чарльза Латвіджа Доджсона (справжнє ім'я Льюїса Керрола). Вони зображені на кількох фотографіях, які зробив Керрол. Він активно цікавився важливими подіями шахового життя Великої Британії, сам грав у шахи, вчив грати в шахи дітей. Сюжет казки «Аліса в Задзеркаллі» побудований на шаховій партії, яку придумав сам письменник, а шахову діаграму її початкової позиції він розмістив у вступі до своєї книги.
Шахи в щоденниках і листах Керрола У щоденниках Льюїса Керрола неодноразово згадуються епізоди гри в шахи. У 1862 році Льюїс Керрол писав своїй сестрі Мері, що він грав в шахи з восьмирічним Лайонелом Теннісоном, сином поета-лауреата Великої Британії Альфреда Теннісона. 19 квітня 1862 року в Льюїс Керрол писав до сестри Мері: «…Крім того, я уклав угоду з Лайонелом, що він дасть мені кілька своїх віршів, а я маю послати послати йому деякі з моїх. Було дуже важко домовитися про це. Я майже зневірився, оскільки він поставив дуже багато умов. Перша — я повинен зіграти в шахи з ним, вона з великими труднощами була скорочена до 12 ходів з кожного боку, але це не допомогло, коли я поставив йому мат на 6-му ході…»
У щоденниках Керрола є декілька зписів про шахи. 10 серпня 1866 року він записав, що витратив багато часу, спостерігаючи за перебігом шахового турніру. 3 вересня 1866 року Керрол згадував, що отримав 250 аркушів з шаблонами для запису шахових партій (збереглася навіть вказівка щодо суми, яку він при цьому заплатив). Він стверджував, що йому подобаються консультаційні ігри більше, ніж звичайна гра в шахи один на один. 24 грудня 1866 року він зробив запис, що грав в шахи з одним із супутників під час очікування поїзда протягом години. У липні 1867 року Керрол писав, що зіграв в шахи з попутником в поїзді з Кенігсберга до Санкт-Петербурга. Шотландець Ендрю Мюр виявився для Керрола приємним попутником; письменник зіграв з ним три партії в шахи, які, проти свого звичаю, не записав, про що не дуже шкодував, оскільки всі три партії програв. Ця подія, як припускає один з дослідників, визначила шахові теми в написаному пізніше «Задзеркаллі». У серпні 1867 року Керрол записав, що грав в шахи з якимось Р. М. Гантом з Нью-Йорка під час подорожі з Санкт-Петербурга до Варшави. У цьому епізоді Керрол згадує дорожні шахи власного винаходу, які використовувалися для гри.
Існують серйозні сумніви, що Льюїс Керрол коли-небудь грав в офіційному турнірі. Майк Фокс і Річард Джеймс стверджують, що Льюїс Керрол вирішував шахові задачі, як ліки від безсоння, однак це твердження може бути засноване на помилковому розумінні деяких уривків з книги Керрола «Опівнічні задачі». Ця книга містить серію математичних задач, які Керрол вирішував ночами, часто в розумі, без ручки і паперу.
Шахи на фотографіях письменника Керрол є автором декількох фотографій, на яких зображені його сучасники за грою в шахи. Частина цих фотографій присутні в реєстрі Роджера Тейлора і Едуарда Вейклінга, котрі внесли до нього всі їм відомі фотографії, атрібутовані Чарльзу Доджсону Люавіджу, в першу чергу — з Бібліотеки Принстонського університету. На всіх фотографіях Керрола зображений не прийнятий тепер комплект Стаунтона, а популярний у Великій Британії того часу комплект Святого Георгія.
Фотографія № 442 в реєстрі Едуарда Вейклінга зафіксувала сестер Сміт влітку 1859 року (). Розмір фотографії 13,7 на 16,1 см. Сестри Фанні, Мері, Джоан і Енн Сміт (показані на знімку саме в цьому порядку зліва направо) зображені під час у шахи в саду Dinsdale Rectory в Йоркширі. Дівчата розташувалися в тіні невисоких дерев і кущів прямо на траві. Шахівниця розташована на низькому столику. Поруч з ними на розкладному стільці спить кішка. Ця фотографія перебуває в колекції Бібліотеки Принстонського університету (Альбом A I: 43). Положення на шахівниці, як вважають фахівці, взяте зі справжньої партії, при цьому є серйозні сумніви щодо майстерності гравців. Наприклад, чорний кінь розміщується на краю дошки (новачок вважає, що він там менш уразливий для атак з усіх боків, але професіонал розуміє, що кінь в такому положенні атакує і захищає менше клітин). Сестри, ймовірно, позували для фотозйомки, а не були сфотографовані в процесі реальної гри в шахи. На світлині Фанні грає білими фігурами, але жодна з трьох інших сестер не може в своєму положенні на ній грати за чорних. Передбачають, що сестри могли зіграти партію, щоб згаяти час після обіду. Фотографія № 440 в реєстрі Едуарда Вейклінга «Дві тітоньки Керролла, Маргарет Енн і Генрієтта Марія Лютвідж, грають в шахи» (). На фотографії присутні Маргарет Енн і Генрієтта Марія Лютвідж, знімок зроблений влітку 1859 року. Розмір фотографії з Дослідницького центру Гаррі Ренсома — 13,9 на 16,7 см (інвентарний номер — 964:0001:0031). Дві тітоньки Керролла по матері постають в чепцях і старовинних костюмах, вони грають у шахи, напружено і зацікавлено вивчаючи шахівницю. Позитив цього зображення є в колекції у Бредфорді, ще один позитив є в в Університеті штату Техас в Остіні. Другий з цих позитивів, як вважають дослідники, був підфарбований (можна порівняти браслет на правому зап'ясті Генрієтти і декоративне намисто на лівій стороні столу в обох картинах). Положення на шахівниці на цій фотографії можна легко відновити. Чорні приготувалися зробити хід ферзем з поля d7, на якому він розташований. Шахівниця на знімку більша, ніж стіл, на якому вона стоїть.
Фотографія № 1131 в реєстрі Едуарда Вейклінга «Місіс Россетті грає в шахи з Д. Р. Россетті: Крістіна і Марія Франческа, жовтень 1863» (). Розмір фотографії з Дослідницького центру Гаррі Ренсома — 18,8 на 23,8 сантиметра (інвентарний номер — 964:0001:0039). Світлина зафіксувала сім'ю Данте Габріеля Россетті 7 жовтня 1863 року, що грає в шахи на лоні природи. Присутні на фотографії: поет і художник Данте Габрієль Росетті і його мати Френсіс Мері Лавінія Полідорі, пізніше у шлюбі Россетті. Вони грають у шахи. Френсіс була донькою італійського емігранта і сестрою Джона Полідорі, автора оповідання «Вампір» і особистого лікаря лорда Байрона. Його сестри: Крістіна Джорджина Россетті (1830-1894, англійська поетеса, популярність їй принесла поема «Базар гоблінів», на її честь названо кратер Россетті на Венері) і Марія Франческа Россетті (1827–1876, англійська письменниця. Вона була коханою Джона Раскіна. Їхні стосунки розпочалися, коли їй було 28 років, вже після анулювання шлюбу Раскіна. Вона була глибоко релігійною англіканкою, опублікувала посібник з вивчення «Божественної комедії» Данте Аліг'єрі, ця фотографія — один з небагатьох її знімків), які дивляться на їх гру. Россетті тримає капелюха в лівій руці, а правою переміщує фігуру на шахівниці. Сукні його сестер — довгі та об'ємні, вони стеляться по землі у всипаному листям саду. Крістіна Россетті пізніше писала Доджсону, що просить у нього три позитиви цієї фотографії. Пізніше, вже після смерті поета і художника, на основі цієї фотографії створено гравюру.
Інша фотографія, ймовірно, знята в той же час, — «Сімейство Россетті» (). На фото Льюїса Керролла присутні Марія Франческа, Френсіс Полідорі, Данте Габріель, Крістіна Джорджина, а також на відміну від попередньої фотографії Вільям Майкл Россетті (1829—1919, художній критик і письменник, один з перших членів Братства прерафаелітів, він одружився з Люсі Медокс Браун, художницею і дочкою художника Форда Медокса Брауна). Френсіс Полідорі грає на знімку в шахи зі своєю старшою дочкою. Ця фотографія була пошкоджена бризками їдкої речовини; бризки опинилися зокрема на обличчі Россетті. Крістіна Джорджина від імені родини просила у Керролла надати їй дванадцять позитивів цієї фотографії.
Фотографія «Шахісти» () зроблена в серпні 1866 року. Ця світлина була розміщена в Альбомі P 3 з колекції Морріса Л. Перріша в Принстонському університеті. Її розмір — 8,5 на 13 сантиметрів. Передбачається, що знімок зафіксував тридцять учасників і гостей Шахового конгресу (), на якому Льюїс Керролл був присутній 10 серпня 1866 року. Більшість з персонажів знімка так і не були визначені, але Сесіл де Вер, переможець турніру, що проходив у рамках конгресу, легко впадає в очі (високий молодий чоловік, який трохи змістився з центру знімка вліво, стоїть зі складеними на грудях руками). Ближче до центру від нього в передньому ряду сидить, тримаючи в руці циліндр, Говард Стаунтон. Припускають, що можна з деякою часткою ймовірності визначити на фото також двох шахових композиторів — і Генрі Едвіна Кідсона ().
На аукціоні Крістіз також значилася фотографія Льюїса Керролла «Гравці в шахи» (, знімок був зроблений близько 1863 року) як лот №41 10 травня 2002 року, але діти, зображені на знімку (Грейс Артур Денман), грають не в шахи, а в шашки
Шахи в книзі «Аліса в Задзеркаллі» У композиції казок про Алісу різні види ігор (гральні карти, шахи, крокет) мають дуже велике значення. 1865 року Льюїс Керролл опублікував «Пригоди Аліси в Країні чудес». У ній він жодного разу не згадує про шахи, центральне місце в сюжеті зайняли карти.
На думку літературознавця Ніни Демурової, дві основні теми другої казки про Алісу — «Аліса в Задзеркаллі» (, «Крізь дзеркало і Що там знайшла Аліса»): дзеркало і шахи. Простір і час в Задзеркаллі організовані за принципами шахів, сну і віддзеркалення. Ці три хронотопи співвіднесені один з одним - провідним є сон, а дзеркальний і шаховий хронотопи дискретні і підпорядковані сну. Всі три хронотопи співіснують, по черзі поступаючись один одному місцем в сюжеті.
Шахова партія як спосіб організації сюжету книги
Розстановка сил на початку книги за задумом Керролла: Білі фігури - Круть, Єдиноріг, Вівця, Біла Королева, Білий Король, Дідок, Білий Лицар, Верть, пішаки: Маргаритка, Зай Атс Устриця, Крихітка Лілі, Лань, Устриця, Болванс Чик, Маргаритка. Чорні фігури (сам Керролл їх позначив на супутній діаграмі як «червоні«): Шалтай-Болтай, Тесляр, Морж, Чорна Королева, Чорний король, Ворон, Чорний Лицар, Лев, пішак : Маргаритка, Чужинець, Устриця, Тигрова Лілія, Роза, Устриця, Жабеня, Маргаритка. Шахова діаграма, яка супроводжувала текст, у перших виданнях книги була віддрукована невдало (фігури на темних клітинах були майже непомітні), що викликало нарікання читачів і засмутило самого письменника. Казка - опис шахової партії, яку Аліса починає як білий пішак і закінчує ферзем (королевою), поставивши мат на 11-м ході. Керролл написав невелику Передмову, в якій попереджав читача, що чорні та білі не завжди ходять по черзі: «1. Аліса зустрічає Чорну королеву. Чорна королева йде на h5. 2. Аліса через d3 (залізниця) йде на d4 (Верть і Круть). Біла Королева йде на с4 (ловит шаль). 3. Аліса зустрічає Білу Королеву (з шаллю). Біла Королева йде на с5 (стає Овечкою). 4. Аліса йде на "d5" (лавка, річка, лавка). Біла Королева йде на f8 (залишає на полиці яйце). 5. Аліса йде на d6 (Шалтай-Болтай). Біла Королева йде на с8 (рятуючись від Чорного Коня). 6. Аліса йде на d7 (ліс). Чорний Кінь йде на е7 7. Білий Кінь бере Чорного коня. Білий Кінь йде на f5. 8. Аліса йде на d8 (коронація). Чорна Королева йде на е8 (екзамен) 9. Аліса стає Королевою. Королеви рокіруються 10. Аліса рокірується (пір). Біла Королева йде на a6 (суп). 11. Аліса бере Чорну Королеву і виграє партію » Відхилення від стандартних правил шахової партії в цьому фрагменті в Керролла дратували професійних шахістів. 1910 року Дональд М. Лідделл (, він ніяк не був пов'язаний родинними зв'язками з Алісою Лідделл) склав свою шахову партію за типовими правилами на основі діаграми Керролла, а потім власну історію про Алісу, яка цій партії відповідає. Доналд М. Лідделл починає шахову партію дебютом Берда і закінчує матом, який оголошує Аліса, досягнувши восьмої горизонталі на шістдесят шостому ході.
Думки про роль шахів у «Алісі в Задзеркаллі»