Г, г («ге») — літера кириличної абетки. Вона є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній основі, у тому числі в українській абетці.
В українській мові ця літера передає приголосний [ɦ] (МФА).
Історія Походить від літери («глаголь») старослов'янської кириличної абетки, у якій утворена від грецько-візантійської літери Γ, γ («гамма»). У глаголиці мала накреслення . У кириличній буквеній цифірі числове значення — «3», у глаголичній — «4».
Назва літери «глаголь» походить від («говори», «кажи») або («слово»).
Процес формування українського фарингального h (g > γ > h), найімовірніше, розпочався ще в дописемний період. У найдавніших пам'ятках руські писці пропускали літеру г, що може свідчити про появу гортанного, а можливо, й фарингального г, який згодом став закономірною рисою української вимови.
У староукраїнській графіці означала фарингальний задньоязиковий [ħ], а в складі диграфа кг передавала вибуховий [ɡ] в іншомовних словах ().
У зв'язку з наявністю різних писем, шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «Г» вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.
У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
У сучасній українській мові У сучасній українській мові цією літерою позначають фарингальний щілинний дзвінкий приголосний (голова, гарно, геть, гнів). Позначає дзвінкий гортанний фрикативний [ɦˠ] або дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний [ɣ].
Тільки в словах легкий, вогкий, нігті, кігті, дігтяр «г» знеголошується й може оглушуватися до звука [ħ] ([лехкий], [вохкий], [к'іхт'і], [н'іхт'і], [діхт'ар]).
В абсолютному кінці слова дзвінкість зберігається (біг, сніг), як і в решті слів перед глухими (мигтіти, пругкий).Орфоепічний словник / Укладач Погрібний М. І.,К.:Рад.школа, 1983. — 629с, сторінка 11, вимова приголосних звуків
У запозиченнях У словах іншомовного походження українська «г» може представляти різні звуки, це пов'язане не тільки з фонетикою мови-джерела, але й зі шляхами запозичення, а також традиціями правопису. Звук [g] — у всіх випадках. У чинному правописі паралельно з «г» цій функції вживають також «ґ», деякі проєкти правопису приписують передавати [g] виключно літерою «ґ». Звук [h] — у традиційному написанні низки слів (Гітлер, Робін Гуд, Гулль), а також у деяких проєктах правопису. У чинному правописі паралельно вживають також літеру «х» (хайль, хакер, хобі, хокей, хот-дог); Звук [ɣ] — на місці грецької γ (біологія, гамма, граматика), а також іспанської літери «g» (Че Гевара). Густий придих на початку слів у грецизмах (Геракл, гіпотеза, Гомер, гомологія). У грецьких словах, запозичених прямо з новогрецької або через церковнослов'янську мову, придих не передають (Іраклій, історія, омонім); Звук ɦ (Гаага, Гарлем)
Докладніше див. розділ Проблема «Г» і «Ґ»Див. також Український правопис
В інших кириличних писемностях
Слов'янські мови У білоруській мові передає дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний [ɣ]. У російській мові означає: 1) дзвінкий м'якопіднебінний проривний [ɡ] (у стані перед голосними й дзвінкими приголосними); 2) глухий м'якопіднебінний проривний [k] (перед глухими приголосними й наприкінці більшості слів); 3) дзвінкий губно-зубний фрикативний [v] (у закінченнях родового відмінка «-его», «-ого», а також у слові сегодня); 4) дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний [ɣ] (у словах благо, Бог, Господь, иногда, когда, тогда та наприкінці слів у деяких діалектах). У болгарській мові передає дзвінкий м'якопіднебінний проривний [ɡ] (ґ). У македонській абетці передає [ɡ]. Див. також «ѓ» У сербській кирилиці («вуковиці») передає [ɡ].
Неслов'янські мови У казахській кирилиці «г» позначає [ɡ]; похідна від неї літера «ғ» — звуки [ʁ] і [ɣ]; для передавання схожого звука [h] використовують специфічну кириличну літеру «һ» (великий варіант — «Һ»). У киргизькій кирилиці «г» вживають для позначення звуків [ɡ] і [ʁ]. У молдавській кирилиці передає [ɡ]. У монгольській кирилиці літерою «г» передають звук [ɡ]. У румунській кирилиці означала [ɡ] У таджикській кирилиці «г» позначає звук [ɡ], похідна від неї літера «ғ» вживається для позначення [ʁ]. Для передавання схожого звука — глухого гортанного фрикативного [h] використовують літеру «ҳ». У татарській кирилиці літерою «г» передають звук [ɡ], для передавання схожого звука [h] використовують літеру «һ».
Інше використання Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «четвертий»: розділ «г». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 5-Г клас, будинок 12-Г тощо Зображення курсивної малої «г» з двома горизонтальними рисками з 1 березня 2004 року стало офіційним позначенням української гривні. Велика Г — скорочене позначення приставки «гіга» у SI (ГБ — «гігабайт»). Маленька г — скорочене позначення приставки «гекто» у СІ (га — «гектар»). Маленька г — скорочене позначення грама.
Похідні літери Ґ ґ («г» з гачком) — літера для позначення звука [ɡ] в українській, русинській, білоруській (тарашкевиця) абетках та в абетці російського діалекту циганської мови. Ѓ ѓ — літера македонської абетки, уживана для позначення дзвінкого твердопіднебінного проривного звука [ɟ] або дзвінкого ясенно-твердопіднебінного африката [d̠͡ʑ]. Ғ ғ — літера азербайджанської (до 1992 р.), башкирської, казахської, таджицької, узбецької (до 1992) абеток, а також абетки келдерарського діалекту циганської мови. Призначена для позначення звуків [ʁ] і [ɣ], схожих на український [ɦ].
Проблема «Г» і «Ґ» Докладніше: Правопис «г» і «ґ» Після повернення літери «Ґ» до української абетки постало питання розмежування їхніх функцій.
Таблиця кодів Кодування Регістр Десятковийкод 16-ковий код Вісімковий код Двійковий код Юнікод Велика 1043 0413 002023 00000100 00010011 Мала 1075 0433 002063 00000100 00110011 ISO 8859-5 Велика 179 B3 263 10110011 Мала 211 D3 323 11010011 KOI-8 Велика 231 E7 347 11100111 Мала 199 C7 307 11000111 Windows-1251 Велика 196 C3 303 11000011 Мала 227 E3 343 11100011
Див. також Гамма
Примітки
Джерела
Г — Енциклопедія сучасної України
Півторак Г. П. Г // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000. Відображення глоткового г (h) // Підсистема консонантизму / Звукові риси русько-українських пам'яток XI—XIV ст., які стали нормою української мови / Спочатку було Слово… Від мовного узусу — до літературної норми (Нарис генези української літературної мови) / Віктор Мойсієнко, . — Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2024. — С. 114—116. — ISBN 978-83-235-6701-1; ISBN 978-83-235-6702-8.
Посилання Г // Українська мова: Енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2—ге вид., випр. і доп. — : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — С. 91. — ISBN 966-7492-19-2.