Го́ржа (від — «горло, шийка») — тильна частина фортифікаційного укріплення (муру, валу, бастіону, редуту тощо) або звернутий до тилу вихід з укріплення. У редутах горжа захищалася внутрішнім насипом-траверсом, у бастіонах — виходила у внутрішній простір фортеці. Задній фас редутів називався горжевим.
Література ПІРКО В. О. Оборонні споруди…/ Український культурологічний центр. Донецьке відділення НТШ, Східний видавничий дім — Донецьк, 2007. — 176 с.