Олексій Данилович Безкровний (, *–†, м. Катеринодар) — генерал-майор російської імператорської армії, наказний отаман Чорноморського козацького війська.
Життєпис Нащадок запорізьких козаків. У 1792 р. у складі Чорноморського війська Безкровні переселилися на Кубань. Його батько — обер-офіцер цього війська, родовий будинок мав у курінному селі Щербинівське. Отримав домашню освіту.
У 1800 р. вступив на військову службу, у 1803 р. за хоробрість у боях з горцями став сотенним осавулом.
24 жовтня 1808 р. отримав чин хорунжого.
У 1811 р. як одного з хоробрих козаків його було вибрано в лейб-гвардійську Чорноморську сотню, у складі якої він брав участь у боях проти французьких військ влітку 1812 р., відзначившись у Бородінській битві. Успішно бився також і в інших битвах при переслідуванні наполеонівських військ, що відступали. За це був нагороджений золотою зброєю «за хоробрість».
Від грудня 1812 на чолі Чорноморської сотні брав участь у захопленні м. Юрбург (нині м. Юрбаркас, Литва), 8 і 9 травня 1813 р. у битві під м. Баутцен (нині ФРН). У битві народів під Лейпцигом 1813 р. Олексія Безкровного тяжко поранено, все ж він брав участь ще в 12 боях.
У 1816 р. йому надано чин штаб-ротмістра, 1817 — ротмістра. Указом від 27 жовтня переведено з лейб-гвардії в Чорноморське військо в чині підполковника.
20 квітня 1818 р. за хоробрість і відвагу, виявлені у «битві народів», О. Д. Безкровний отримав чин полковника та орден Святого Володимира 4-го ступеня з бантом (30.12.1813).
У 1821 р. командував 9-м козацьким полком.
У 1822—1823 рр. брав участь у закубанських походах у загоні . 16 травня 1823 р. призначено командиром 3-го кінного полку, з яким до листопада 1826 р. перебував на території Царства Польського на охороні кордону з Пруссією. За старанність у службі та рішучі дії щодо припинення пожежі, що спалахнула 4 квітня 1826 р. у м. Млаві, отримав подяку від великого князя Костянтина Павловича та орден Святої Анни 2-го ступеня (22.08.1826).
27 вересня 1827 р. призначений на посаду наказного отамана Чорноморського козацького війська та командир Чорноморської кордонної лінії Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.I (А-З). В 4-х томах / Сост. Е. Л. Потемкин. — , 2017—661 с. — .
У 1828 р. під час російсько-турецької війни в 1828—1829 рр. очолював особливий Таманський загін. За хоробрість і розпорядливість у бою під Анапою (нині місто Краснодарського краю, РФ) нагороджений був орденом св. Георгія 4-го ст. (01.07.1828) та 08 червня 1828 р. отримав військове звання генерал-майора.
Від бойових ран Олексій Безкровний тяжко захворів і невдовзі помер. Похований у в м. Краснодарі.
Див. також Кубанське козацьке військо
Примітки
Джерела
Петренко Є. Д. Безкровний Олексій Данилович // Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.I (А-З). В 4-х томах / Сост. Е. Л. Потемкин. — , 2017—661 с. — . Кияшко И. И., «Кубанцы в войне 1812 г.», Кубанский сборник, 1913, т.18 Короленко П. П., «К биографии генерал-майора Безкровного». Кубанский сборник, 1904, т.11 Орлов П., «Кубанские казаки». Екатеринодар, 1908 Петин С., «Собственный Его Императорского Величества конвой». , 1899 Фелицын Е. Д., «Кошевые, войсковые и наказные атаманы бывшего Черноморского, Кавказского линейного и ныне Кубанского казачьего войска». В кн.: Кубанское казачье войско. Воронеж, 1888 Щербина Ф. А., «История Кубанского казачьего войска», т. 1–2. Екатеринодар, 1910—1913