Гаплогру́па R-M269 (інша назва R1b1a1a2) — гаплогрупа людської Y-хромосоми, найчисельніше відгалуження гаплогрупи R1b. На 2017 років R-M269 є найпоширенішою Y-ДНК європейських чоловіків. Носіями є приблизно 110 мільйонів європейських чоловіків.
M269 сформувалася 13300 років тому. Загальний предок жив 6400 років тому.
Гаплогрупа R-M269 щільно поширена у Європі.
R-M269 є однією з самих досліджених Y-ДНК гаплогруп у плані поширення індоєвропейців до Європи. Особливо R-L23 (R-Z2103) була знайдена превалентною у стародавніх зразках що відносяться до ямної культури.
Походження Батьківщиною M269 є Західна Азія. З'явилася у Європі у новокам'яну добу. Проте різноманіття субкладів M269 у Європі та їх географічне поширення пов'язані з колонізаційними хвилями з євразійських степів за мідної та бронзової діб. Достеменно невідомо коли R-M269 перетнула Кавказ у понтійсько-каспійський степ, але припускають що то було з появою дніпро-донецької культури у 5100-4300 роках до н. е.. Дніпро-донецька культура була першою справжньою новокам'яною спільнотою у цих степах з одомашненими коровами, вівцями та козами. За доби дніпро-донецької культури відбувається перехід від племен R1a або/та I2a1b до раннього землеробства, можливо з домішкою близькосхідних фермерів "Старої Європи".
Понад 30 зразків з України новокам'яної доби (5500-4800 роки до н. е.) були досліджені Матієсоном у 2017 році. Вони належать до Y-гаплогрупи I, I2a2, R1a, R1b1a (L754) та лише один до R1b1a2 (L388). Жодний не належить до R1b-M269 або R1b-L23, які стали домінуючими у добу ямної культури.Мітохондріальні результати належать U4a, U4b, U4d, U5a1, U5a2, U5b2, а також по одному до J2b1 та U2e1. Жодна з цих мітохондріальних гаплогруп не належить до типових індо-європейських H2a1, H6, H8, H15, I1a1, J1b1a, W3, W4 або W5 що з'являться пізніше за ямної, шнурової кераміки та унетицької культур. Аутосомні геноми новокам'яної України були чисто з середньокам'яної доби Європи (приблизно 90% EHG та 10% WHG) та повністю відсутні кавказькі домішки (CHG), які вже знайдені за часу ямної культури та культур-наступниць бронзової доби. Перша чисто прото-індоєвропейською культурою була середньостогівсько (4600-3900 роки до н. е.)-хвалинська (5200-4500 роки до н. е.) культурно-історична спільнота. Саме тоді з'являються та продовжуються у наступних степових культурах самобутні поховання під могилами (курганами) з положенням померлих на спині з піднятими, зігнутими колінами, з напрямом голови на північний схід.
Інша міграція з Закавказзя на Передкавказзя сталося 3700 років до н. е. з появою майкопської культури бронзової доби. Майкопська культура з'явилася на Кубані з переходом племен мідної доби Асирії та Мідії через Кавказ. Майкопська культура поширила бронзову технологію та обряд поховання у понтійсько-каспійський степ, де, незабаром (з 3500 року до н. е.), сформувалася ямна культура.
За часу ямної культури (3500-2500 роки до н. е.) R-M269 жили та мішалися з першоприбулими R1a. За даними лінгвістів саме у цей період формуються як лінгва-франка прото-індоєвропейська мова. Подібності прото-індоєвропейської мови з кавказькими та хуритською мовами Західної Азії з одної сторони та уральських мов Волго-Уральського краю з іншої вказують на понто-каспійський степ як на важливий регіон її походження. Також за часу ямної культури поширилися криті вози, як засіб пересувного життя, що згодом допомогло їм заселити широкі простори Євразії. Цими возами продовжували користуватися за доби Римської імперії германські племена та у Галлії.
Поширення Поширення M269 зростає зі сходу на захід Європи. Вона досягає максимуму 92% у Велсі, 82% в Ірландії (у деяких місцях до 95%), 70% у Шотландії, 68% в Іспанії, 60% у Франції (76% у Нормандії), близько 60% у Португалії, 53% в Італії, 50% у Німеччині, 50% у Нідерландах, 45% у східній Англії, 43% у Данії та 42% в Ісландії. Мінімально, у Західній Європі може сягати, наприклад 27% у верхів'ях Рони. З меншою частотою M269 зустрічаються у Центральній (наприклад 2,4% у Польщі) та Південно-Східній Європі та зменшується Євразією до менше 1% у Китаї та Індії. У Африці найбільшого поширення досягає у Алжирі (10%) та серед гереро у Намібії (8%).
Західноєвропейці M269 поділені на представників P312/S116 та U106/S21 відгалуження M412 (L51).
Поза оригінальними початковим R-M269 решта ділиться на 2 головні групи: R-L23 (R1b1a1a2a; L23/PF6534/S141) - сформована 6400 років тому: загальний предок 6100 років тому. R-PF7562 (R1b1a1a2b; V2850) - сформована 6400 років тому: загальний предок 5600 років тому. R-L23* є найбільш поширеними R-M269. коли R-PF7562 тепер рідкі.
У Росії R-L23 (Z2105/Z2103; або R1b1a1a2a) за дослідженням 2015 року виявлена у 36,2% башкир Бурзянського району, 21,2% удмуртів, 8% комі, 6,8% мордовців, 3,8% бесерм'ян та 2,3% чуваш.
На Балканах R-L23 виявлена у 7,9% косівських албанців, 5,1% македонців, 4,4% сербів.
Зовнішня структура R-M269
R1b (M343) R1b* (M343*) - надто нечисельні, переважно у Ірані L278 (M415) - найчисельніші L278* (M415*) - початкові форми L278 (M415) виявлені у людей самарської культури мідної доби. Сучасні на українському Передкарпатті, менше у Східній, Західній Азії, в Італії PH155 - надзвичайно рідкісне виявлені у Східному Туркестані, Таджикистані, Бутані, на Бахрейні L754 - найчисельніші L754* - віллабрунська людина епіграветської культури з північної Італії; сучасний народ півдня Сахари сахарської мовної сім'ї V2219 - на заході центральної Африки обумовлене до-ісламським рухом народів з Євразії L389 V1636 - дуже рідкісні у різних частинах південно-західної Азії, на Середземномор'ї та у континентальній Європі P297 - більшість євразійських R1b належить цьому субкладу, представляючи велику частину сучасного людства. P297* - виявлена у ямній культурі бронзової доби M478 — нащадки половців-кипчаків серед казахів, башкир, частково козаки, балкарці та чуваші M269
Внутрішня структура дерева R-M269
M269 - найчисельніша гаплогрупа R1b, що складає більшість чоловічого населення Західної Європи; поширена в Євразії від понад 90% у Ірландії та Велсі до 1% у Індії та Китаї; у Африці з максимумом в Алжирі. L23 - є найбільш поширеними з M269; усі достатньо досліджені українці-носії М269 відносилися до L23 L23* - парагрупа зустрічається у Анатолії, на Кавказі та Середземномор'ї L51 - "західноєвропейська" гілка M269; парагрупа L51* зустрічається з найбільшою частотою у південній Франції та північній Італії; L51 сформувалася 6100 років тому; загальний предок жив 5800 років тому; Z2118 Z2116 L52L151 (R1b1a1a2a1a) - L151 сформувалася 5800 років тому; загальний предок жив 4800 років тому; включає більшість чоловіків з R1b у Західній Європі; 2/3 українців-носіїв M269 відносяться до цієї галузіP312 - третина українців-носіїв L151 відносяться до цієї галузіU106 - до неї належать 25% носіїв R1b у Європі з центром поширення у Фрисландії й у Центральній Європі; 2/3 українців-носіїв L151 відносяться до цієї галузі S1200 A8051 A8039Z2103 - "балкансько-малоазійська" гілка M269; третина українців-носіїв M269 відносяться до цієї галузі Z2106 L584 Y4364 RF331RF7562 - переважно зустрічається на Балканах, у Туреччині та Вірменії й може відражати ранню міграцію з українського степу на Балкани доби середньостогівської культури; сформувалася 5600 років тому; загальний предок жив 4700 років тому Y36978 Y31335 Z29758 RF7563
R-L23 R-L23 (R1b1a1a2a) сформувалася 6400 років тому. Загальний предок жив 6100 років тому.
Початковий тип L23* у сучасності зустрічається у Анатолії, на Кавказі та на Середземномор'ї.
Головна підгалузь M269 гаплогрупа L23 приблизно 4500 років до н. е. у добу панування у понтійсько-каспійському степу середньостогівсько-хвалинської культурно-історичної спільноти. 99% носіїв R1b, що говорять індо-європейськими мовами належать галузі L23.
Саме тоді з'являються та продовжуються у наступних степових культурах самобутні поховання під могилами (курганами) з положенням померлих на спині з піднятими, зігнутими колінами, з напрямом голови на північний схід.
R-L52
R-U106 (R1b1a1a2a1a1) U106 сформувалася 4800 років тому. Загальний предок жив 4700 років тому.
Ця галузь також відома як M405 або S21 й визначається присутністю сніпа U106. До неї належать 25% носіїв R1b у Європі з центром поширення у Фрисландії й у Центральній Європі. Найчастіше U106 зустрічається у Фрисландії з 44% чоловічого населення. У Центральній Європі U106 складає до 60% носіїв R1 сукупно.
Найближче розгалуження дерева R-U106:U106S263 - усі достатньо досліджені українців з U106 належать до цієї гаплогрупи S499L48 - більшість українців з U106 належать до цієї галузі; до підгалузі цієї гаплогрупи Z9 - Z331 належить половина глибоко досліджених українців гаплогрупи L48 S1684 FGC20699 L259 FGC13959S264 - меншість українців з U106 належать до цієї галузі S497 Y18100 S5520 Y3965 Y29890 Z19 Z372 S3207 L257 Y29971 Y19513 FGC35835 - малочисельна у Англії, походить зі Швеції FGC54210 DF95 — малочисельна у Нідерландах Y15995 Y31457 Y20989 FGC5809 FGC3861 Z8053 Y2404 FGC14875 Y3443 - мала частота у Північно-Західній Європі з центром у Нідерландах Y11145 Y20963 A279 S18632 Y19747 Y16491 S16185 S16361
R-P312 (R1b1a1a2a1a2) P312 сформувалася 4800 років тому. Загальний предок жив 4500 років тому.
Галузь P312 також відома як S116. Разом з U106, P312 є найбільш поширенішим типом R1b1a2 (R-M269) у Європі. Вона глибоко досліджена щодо своїх розгалужень.
Найближче розгалуження дерева R-P312:P312 - третина українців-носіїв L151 відносяться до цієї гаплогрупиDF27 - більша частина українців-носіїв P312 відносяться до цієї галузі Z195 Z272 Z198 FGC20747 V3505 Z1899 S1327 A11366 CTS11005 Z225 Y16019 Z2543 Y12470 Z222 Z2571 Y8841 Z2572 Z2552 L617 DF81 YP4295 Z2559 DF83 Y13142 FGC39929 Y13804 Y3267 Y7365 Y17993 A434 Y14084 Y14083 Y20214 DF79 Z2551 Y32284 BY2285 Y5076 Y17221 Y23216 Z37492 PH2047 FGC23535 FGC17112 FGC17104 Y36330 Z2573 Z29624 BY653 BY21118 BY11969 Y36306 Y36976 Y6951 Y6949 Y14529 Y18450 Y15787 Y30754 Y24895 SK2109 S6206 S6219 S4381 RF6566 PF6557 FGC46562 FGC46541 A15900 BY19550 YP4695 Y3505 Y34560 Y33093 Y30814 Y23055 Y11849 BY1058 L881 BY3332U152L2 - менша частина українців-носіїв P312 відносяться до цієї галузі FGC11577 FGC5354 Y11232 Y11667 A6454 DF90 Y20253 22151 Y3961 A197 S14469 Z367 L20 Z36 A7983 Y3577 A7970 CTS5531 Y16889 Z56 L4 BY2806 S1523 S47 Z145 Z192 CTS10676 RF6656 CTS2617 CTS11993 Y16248 Y22447 Y22162 A275 Y32753 Y22161 BY3851 S461L21 - сформувалася 4500 років том; загальний предок жив 4300 років тому; також відомий як M529 або S145 найбільш поширений у Англії та Ірландії де складає 25-50% чоловічого населення DF13 DF63 A5846 A7906 L238 Z2245 CTS11638 Y29874 DF19 DF88 Y3096 Z302 Y23278 Z39400 DF99 Y5047 S16136 BY3449 BY3447 Y2832 PH2278 Y18209
R-U152 U152 сформувалася 4500 років тому. Загальний предок жив 4500 років тому.
U152 також відома як S28. Вона була визначена 2005 року. За дослідженнями 2007 року є найчастішою (20–44%) у Швейцарії, Італії, Франції, у Західній Польщі та частотою що перевищує 15% у деяких краях Німеччини та Англії. Подібне дослідження Крусіані у 2010 році підтверджує піки частоти у Північній Італії та Франції. У австрійському Тіролі 9 з 135 (6,7%) чоловіків були носіями U152/S28. У місцевості на півночі Башкортостану у 71% башкир виявлена R-U152. Нащадки Генрі Сомерсета, 5-го герцога Бофорта є носіями U-152.
R-Z2103 Z2103 сформувалася 6100 років тому. Загальний предок жив 4300 років тому.
"Балкано-малоазійська" гаплогрупа Z2103 переважно зосереджена у Малій Азії, Вірменії та на Балканах. В Україні залишки гаплогрупи після існування в українських степах мідної доби та згодом в усатівській культурі та остаточній міграції на Балкани (дорійці) й далі у Малу Азії (мушки). Рештки населення степів мідної доби стали частиною українського народу.