Микола Антонович Кузнецов (, Ртутний рудник біля міста Горлівки, тепер Донецької області — , місто Київ) — український радянський партійний і комсомольський діяч, 2-й секретар ЦК ЛКСМУ, завідувач відділу адміністративних органів ЦК КПУ.

Біографія Народився в серпні 1910 року в родині робітника-шахтаря на Ртутному руднику Донбасу.

З 1925 до 1928 року — учень токаря, токар по металу Ртутного комбінату Горлівського району Донбасу. У 1928—1929 роках — голова культкомісії шахтного комітету Ртутного комбінату Горлівського району Донбасу.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У 1929—1931 роках — голова Горлівського районного бюро юних піонерів.

У 1931—1935 роках — начальник спеціального відділу Ртутного комбінату Горлівського району Донецької області.

У 1935—1938 роках — студент Українського комуністичного інституту журналістики в місті Харкові, закінчив три курси.

У 1938 році — інструктор відділу друку ЦК КП(б)У.

У грудні 1938 — 20 травня 1939 року — завідувач відділу керівних комсомольських органів ЦК ЛКСМУ.

20 травня 1939 — квітень 1943 року — секретар ЦК ЛКСМУ із кадрів.

У жовтні 1942 року призначений уповноваженим ЦК КП(б)У з організації та керівництва підпільними партійними організаціями і партизанським рухом по Київській області.

У квітні 1943 — вересні 1946 року — 2-й секретар ЦК ЛКСМУ.

Під час німецько-радянської війни брав активну участь у формуванні молодіжно-комсомольських партизанських загонів і комсомольського підпілля в Україні. Виконував відповідальні доручення із активізації партизанського руху в тилу німецьких військ.

З серпня 1946 по 1947 рік — заступник завідувача організаційно-інструкторського відділу ЦК КП(б)У; з 1947 по травень 1948 року — інспектор ЦК КП(б)У; з травня по листопад 1948 року — заступник завідувача відділу партійної інформації Управління із перевірки партійних органів ЦК КП(б)У; з листопада 1948 року — заступник завідувача відділу організаційно-партійної роботи ЦК КП(б)У, з 1949 по грудень 1950 року — завідувач сектору комсомольських органів відділу партійних, профспілкових та комсомольських органів. З грудня 1950 року — інспектор ЦК КП(б)У. Одночасно (до листопада 1954 року) — секретар партійного комітету парторганізації при Секретаріаті ЦК КП(б)У.

У листопаді 1954—1959 роках — завідувач адміністративного відділу ЦК КПУ. У 1959 — лютому 1963 року — завідувач відділу адміністративних органів ЦК КПУ.

У лютому 1963 — грудні 1964 року — заступник голови Комітету партійно-державного контролю ЦК КПУ і Ради Міністрів Української РСР.

У грудні 1964—1971 роках — заступник міністра охорони громадського порядку (внутрішніх справ) Української РСР.

З 1971 року — на пенсії в місті Києві. Був членом Комісії в справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років при Президії Верховної Ради Української РСР.

Звання генерал-майор внутрішньої служби

Нагороди орден Червоного Прапора (1.04.1943) орден Трудового Червоного Прапора орден Вітчизняної війни 1-го ст. (2.05.1945) два ордени «Знак Пошани» (23.01.1948, 26.02.1958) Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (14.08.1970) медалі

Джерела газета «Вечірній Київ» (Київ) — вересень 1978 року.