Рамон Енсінас (, 19 травня 1893, Понтеведра — 21 березня 1967, Мадрид) — іспанський футболіст, що грав на позиції флангового півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Тренував низку відомих іспанських клубів, серед яких «Валенсія», «Реал Мадрид» та «Севілья», двічі ставав чемпіоном Іспанії і тричі завойовував Кубок Іспанії, всі ці трофеї Енсінас завоював тренуючи «Севілью» або «Валенсію», тренуючи інші клуби особливих успіхів не досягав. Останнім клубом в якому працював Енсінас, стала в 1959 році «Севілья».

Ігрова кар'єра Народився 19 травня 1893 року в місті Понтеведра. Син іспанського педагога і адвоката та Ізабель Діос. З самого юного віку Рамон жив у середовищі великої пристрасті до футболу, який в ті роки почав поширюватися з Англії в Галісію і Іспанію в цілому. Подібно до свого старшого брата Вікторіано, який в 1905 році вступив до клубу «Понтеведра» (), в 1907 році, в 14 років, Рамон також став частиною цієї команди. Будучи підлітком, він вирушив до Монтевідео, ставши одним з багатьох співвітчизників, які виїхали з Галісії до Уругваю та Аргентини. Він шукав удачу у таких нестабільних умовах, що йому навіть доводилося спати на лавках парків столиці Уругваю. Його футбольний талант дозволив йому приєднатися до кількох команд у цьому місті і придбати таким чином безцінний досвід, перш ніж повернутися в Іспанію. Повернувшись на батьківщину, він грає за команди «Клосвін де Віго» () та «Ейрінья де Понтеведра» ().

Згодом будучи гравцем «Расінг де Віго» (), входив до числа кандидатів на участь у Олімпійських іграх 1920 року, але не потрапив в остаточну заявку.

Кар'єра тренера Так і не досягнувши успіху як гравець, в 1922 році вирішив спробувати свою удачу на тренерській роботі. З 1922 до 1925 року працював у трьох каталонських командах: «Таррега» , «Депортіво Реус» () і «Палафружель» (). З 1925 по 1927 році він працював у «Севільї», до якої у майбутньому кілька разів згодом повертався вже як головний тренер.

Він повернувся до Галісії, щоб очолити клуб «Сельта Віго», в якому працював з 1928 по 1931 рік. У 1930 році він був запрошений тренером збірної Іспанії Хосе Марією Матеосом, щоб бути його технічним співробітником. Він продовжив працювати на цій позиції і за наступного тренера Амадео Гарсії, який був згодом визнаний багатьма як кращий очільник збірної Іспанії усіх часів і керував командою на чемпіонаті світу 1934 року.

З 1933 року був тренером «Севільї», з якою в першому ж сезоні виграв Сегунду та вийшов до Прімери. У наступному сезоні 1934-35 привів «Севілью» до 5-го місця в чемпіонаті та несподівано виграв з клубом Кубок Іспанії, вибивши по ходу турніру «Сабадель», «Реал Мадрид», «Атлетіко Осасуна» і «Атлетіко Мадрид».

На початку 1936 року в Іспанії почалась громадянська війна, яка зупинила всі спортивні заходи на півострові. Енсінас повернувся до «Понтеведру» і там чекав на кінець війни з метою подальшої реінтеграції до професійного футболу.

По завершенні війни у 1939 році Енсінас очолив «Валенсію». У 1941 році команда під управлінням Енсінаса виграла перший трофей в історії клубу — Кубок Іспанії, перемігши у фіналі «Еспаньйол». У наступному сезоні 1941-42 з «Валенсією» Енсінас став чемпіоном Іспанії, здобувши 40 очок в 26 іграх (перевага у сім очок над своїм найближчим суперником, «Реал Мадридом»).

У кінці 1942 року став головним тренером клубу «Реал Мадрид», де працював до кінця сезону 1944-45, однак не виграв зі столичним клубом жодного трофею.

У 1945 році Рамон повернувся до «Севільї», команди, з якою він залишився на всю свою кар'єру. У сезоні 1945-46 він привів андалузьку команду до чемпіонства. У 1946 році він поїхав до Англії, щоб вивчати найсучасніші методики та тактику, які застосовувалися в колисці футболу.

У 1948 році, в парі з Патрісіо Кайседо, допоміг «Севільї» знову отримати Кубок Іспанії. З 1948 до 1958 року, в якому він вирішив вийти на пенсію, він займав посаду технічного секретаря андалузької команди.

Він провів решту свого життя в Понтеведрі зі своїми братами і племінниками, і лише важка хвороба змусила його перебратися до Мадриду, де він помер 21 березня 1967 року у віці 73 роківHa fallecido en Madrid Moncho Encinas In: ABC (S. 86), 22. März 1967 (spanisch). День його смерті припав на 110-ту річницю від дня народження його батька. Його тіло було передано у Понтеведру його племіннику, Рамону Енсінасу Дієгесу, сину його брата Вікторіано. Відтоді залишки тренера спочивають у його рідному галісійському місті.

Титули і досягнення Як тренера Чемпіон Іспанії (2): «Валенсія»: 1941–42 «Севілья»: 1945–46 Володар Кубка Іспанії (2): «Севілья»: 1935 «Валенсія»: 1941

Примітки

Посилання

Статистика тренерської роботи у «Севільї» Тренерська статистика на сайті bdfutbol