Олені́вка — село в Україні, у Гримайлівській селищній територіальній громаді Чортківського району Тернопільської області. Сучасна назва села походить від жіночого імені Олена. Раніше село мало назву Елеонорівка, на честь доньки засновника поселення і першого його власника - віденського банкіра Леопольда Антона Елкана фон Елкансберга (пол. Leopold Anton Ełkan von Elkansberg).
Населення — 349 осіб (станом на 2001 рік).
Географія Село розташоване на півночі Чортківського району Тернопільської області за 5 кілометрів на південь від Гримайлова — центру селищної громади. Зі східної сторони, на невеликій відстані від села, бере початок річка Поплави.
Клімат Оленівка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.
Історія Констанція Жевуська (1760/1761 — 1840) — дружина польного коронного гетьмана Северина Жевуського (1743—1811), внаслідок розкішного способу життя довела свій маєток, що називався Гримайлівський ключ , до банкрутства і втратила права на нього. На майно Жевуської був накладений секвестр — арешт і обмеження його використання внаслідок велетенських боргів власниціОсь тут https://story.dirty.ru/razorenie-grafini-rzhevuskoi-aleksandr-i-i-besprimernaia-volokita-451402/ повідомляється, що борги Констанції Ржевуської на 1821 р. досягали 2.398.000 рублів., а пізніше, на підставі рішення Львівського цісарського королівського шляхетського суду від 19 лютого 1823 р.«Gazeta Warszawska» № 57, 11 квітня 1823 р., Додаток, с.1. , Гримайлівський ключ за посередництвом фірми «Гаусер і Віоланд» Франко Іван, «Гримайлівський ключ в р.1800», Київ, «Наукова думка», 1985, т.44, кн.2, с.598. окремими селами або групами близько розташованих сіл виставили на аукційні торги, які відбулися у 1823 р. Частину ключа із селами Гримайлів, Замур'є, Мазурівка, Підлісся і Буцики викупив віденський банкір Леопольд Елкан де Елкансберг (Leopold Ełkan de Ełkansberg). Wolański Jerzy, «Z dziejów Grzymałowa», 2006.
Леопольд Елкан де Елкансберг залишив після себе пам'ятку, заснувавши фільварок в степу між Гримайловом і Клювинцями, на березі річечки Тарча (Tarcza) і її безіменної притоки, на відстані 5 км на південь від Гримайлова. Фільварок був названий на честь його дочки Елеонорівкою (пол. Eleonorówka). Через деякий час на незначній віддалі від фільварку зросло однойменне село.
Точна дата заснування Елеонорівки невідома, але де Елкансберг 15 березня 1831 р. продав свій маєток Антіму Нікоровичу (Antym Nikorowicz, 1806—1852), дідичу с. Кривчиці біля Львова, тому період заснування села можна локалізувати точно: від 1823 р. до 1831 р.
Село у другій половині XX ст. двічі змінювало свою назву. Спочатку, у радянські часи, воно стало «Єлєновкой», що може бути пов'язано зі співзвучністю імен Елеонора та Єлєна. Згодом, вже у незалежній Україні, воно отримало сучасну назву від імені Олена.
Історія Елеонорівки неподільно пов'язана з історією сусіднього (на віддалі не більше 5 км) селища Гримайлів, яке має як значно більші розміри, так і вищий адміністративний статус. Від свого виникнення село перебувало в адміністраційній, поштовій та релігійній приналежності до Гримайлова. Пошта, телефон, телеграф, суд, ринок, церква, костьол, школа, пізніше залізниця — все знаходилось у Гримайлові.
Не відіграючи якогось важливого значення, Елеонорівка довгий час вважалася присілком гримайлівського передмістя Мазурівки, про що прямо вказувалось в статистичних збірниках 1855 «Skorowidz wszystkich miejscowości położonych w Królestwie Galicyi i Lodomeryi jakoteż w Wielkiem Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowinskiem, pod względem politycznej i sądowej organizacyi kraju wraz z dokładnem oznaczeniem parafii, poczt i właścicieli tabularnych», Lwów, 1855, с.52. і 1868 «Skorowidz wszystkich miejscowości położonych w Królestwie Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem», Lwów, 1868, с.50. рр. і в географічному словнику 1881 р. «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów Słowiańskich», Warszawa, 1881, т.2, с.343. Також там зауважувалось, що інша назва Елеонорівки — Лиса Гора (пол. Łysa Góra). Але більше ніякої інформації не подавалось.
Про Елеонорівку не згадується у доповідях Бродівської торгово-промислової палати«Bericht der Handels- und Gewerbekammer in Brody» за 1851, 1857—1860, 1860—1863, 1863—1865, 1866—1870, 1869, 1871 рр. в розділах «Школи», «Дороги», «Заклади охорони здоров'я», «Виробництво пива», «Виробництво горілки», «Підприємства», «Ярмарки». Даний факт може свідчити про те, що населення Елеонорівки займалось здебільшого сільським господарством.
Власник маєтку Антім Нікорович вмер рано — в 1852 р. Наступного року його дочка Юлія вийшла заміж за графа Леонарда Пініньського і принесла йому частину гримайлівського ключа — Елеонорівку.
З середини1850-х років та до адміністративної реформи 1867 року село перебувало у складі Гримайлівського повіту.
У 1867 — 1918 рр. у складі Скалатського повіту (Королівство Галичини та Володимирії).
За віросповіданням населення села поділялося на греко- і римо-католицькі громади. Обидві входили у склад відповідних Гримайлівських парафій.«Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich», т.2, Варшава, 1881, с.898.
Після смерті Леонарда Пініньського у 1886 р. власниками земель стали його діти Станіслав та Леон Пініньські. Bigo Jan, «Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkim Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju», Lwów, 1914. С.127.
8 грудня 1903 р. в Елеонорівці відбулося урочисте відкриття і освячення початкової школи, яка була організована гримайлівським осередком Товариства Народної Школи (пол. Towarzystwo Szkoły Ludowej). Протекторат над школою взяв власник села граф Станіслав Пініньський, а у шкільний комітет вибрано місцевих мешканців Станіслава Сулковського, керівника угідь, Яна Коломійця, начальника ґміни з Гримайлова, і Владіслава Мільніцького, вчителя, який виконував контроль за навчанням. Діти навчалися читанню, письму і рахуванню. Релігії обох обрядів навчали священники з ГримайловаStanisław Nowicki, «Miesięcznik Towarzystwa Szkoły Ludowej: organ Zarządu Glównego. Rocznik III», Краків, 1903, сc.131-132.
Після смерті Станіслава Пініньського у 1911 р. його частка власності перейшла дочці Юлії.
В 1910 р. поруч села знаходився поміщицький маєток, розпарцельований на 1921 р.Województwo Tarnopolskie / Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. — T. 15. — Warszawa, 1923. — S. 18. (пол.) В цей час в Елеонорівці проживало 604 мешканців. Bigo Jan, «Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkim Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju», Lwów, 1914, с.44.
Під час військових дій в періоди російської окупації (1914 — липень 1917), повернення австро-німецьких військ, боїв польсько-української (листопад 1918 — липень 1919) та польсько-більшовицької (1920) воєн значних обстрілів і боїв біля Елеонорівки не було.
На 30 вересня 1921 р. у селі знаходилося 77 житлових будинків і 67 інших будинків; всього проживало (без облікованих за військовим списком) 763 мешканців, з них — 373 чоловіків і 390 жінок; 591 католик, 150 греко-католиків, 22 юдеїв; 754 поляків, 8 українців, а також 1 єврей.Województwo Tarnopolskie / Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. — T. 15. — Warszawa, 1923. — С. 17
У 1926 р. товариством «Просвіта» в Елеонорівці була відкрита бібліотека, у якій станом на 31 грудня 1929 р. знаходилось 128 книжок і обліковувалося 32 читачів. «Bibljoteki oświatowe: spis na dzień 1 stycznia 1930 roku oraz tablice statystyczne», Warszawa, Lwów, 1932, с.244.
1 серпня 1934 року село увійшло до складу новоутвореної сільської гміни Гримайлів.
На початку березня 1943 р. в селі проживало 882 особи.«Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis für das Generalgouvernement auf Grund der Summarischen Bevölkerungsbestandsaufnahme am 1. März 1943», Kraków, 1943, с.15. Існував телефонний зв'язок із Гримайловом. «Urzędowa Książka Telefoniczna dla Generalnego Gubernatorstwa», Краків, 1942, с.27
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Гусятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Чортківського району.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська34899.71%російська10.29%Усього349100%
Герб Затверджений 22 червня 2023р. рішенням №3787 XVII сесії селищної ради VIII скликання. Герб є промовистим. У синьому щиті золотий олень, на якому сидить дівчина в срібній сукні й короні. Щит вписаний в золотий декоративний картуш, внизу якого напис "ОЛЕНІВКА", і увінчаний золотою сільською короною.
Адміністративний устрій
З моменту появи до 1850 р. Елеонорівка перебувала у Тернопільському циркулі (окрузі) Королівства Галичини та Володимирії Австрійської імперії.
Від 1850 р. до адміністративної реформи 1867 року село було у складі Гримайлівського повіту (bezirke) Die Königreiche Galizien und Lodomerien — Wien: von Joseph Bermann, 1851 (Gedr. bei Joh. Höfelich) Тернопільського району (kreis) Тернопільського округу (kreisgericht) провінції «Львів» («Lemberg»). «Skorowidz wszystkich miejscowości położonych w królestwie Galicyi i Lodomeryi jakoteż w wielkiem księstwie Krakowskiem…», 1855, мапа на с.270.
Після реформи 1867 року Елеонорівка увійшла у склад Скалатського повіту.Гримайлів / Skorowidz wszystkich miejscowości położonych w Królestwie Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem. — Львів, 1868. — С. 60.
У створенній після розпаду Австро-Угорщини Польській Республіці село окремою ґміною залишилося у складі Скалатського повіту.Województwo Tarnopolskie / Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. — T. 15. — Warszawa, 1923. — С. 17.
З 1 серпня 1934 р. Елеонорівка в рамках адміністративної реформи увійшла у склад Гримайлівської сільської ґміни.§ 1, п. 2.
Розпорядженням тернопільського воєводи А.Марушевського від 20 вересня 1934 р. щодо поділу територій сільських ґмін Скалатського повіту на громади, була створена громада Елеонорівка у складі місцевостей Елеонорівка і Колонія.Tarnopolski Dziennik Wojewódzki. — № 15. — 21.09.1934. — сс. 144—145.
Після приєднання Західної України до СРСР (1939 р.) з 1 січня 1940 р. село перебувало у Гримайлівському районі«Державний архів Тернопільської області. Путівник», Тернопіль, Астон, 2011, с.350. створеної Тернопільської області.