Пала́нка (; ) — невелике укріплення, обнесене частоколом. У запорозьких козаків є місцем перебування полковника та інших посадових осіб полку, центр однойменної адміністративної одиниці. Також приміська слобода, містечко.Паланка // Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882.
Етимологія Слово походить від — «частокіл». Джерелом італійського слова є народнолатинське palanca — від , — «стовбур, брус».Етимологічний словник російської мови. — М.: Прогрес. М. Р. Фасмер. 1964—1973.
Окрім України, це поняття відоме також у Сербії, Болгарії та Угорщині.
Плани паланок Османської Угорщини
Див. також Острог (передгороддя)
Примітки