Berliet

Berliet (Берліє) — з 1899 року французький виробник автомобілів, автобусів, тролейбусів та військової техніки. Штаб-квартира розташована в місті Ліон. 1968 року компанію купує фірма Citroën. 1978 року компанія увійшла до концерну Renault Vehicules Industriels (RVI), відомого сьогодні як Renault Trucks. 1980 року компанія припинила виробництво автомобілів. Компанія належить до найзнаменитіших фірм, які коли-небудь виготовляли вантажні автомобілі, багато з яких стали широко відомими. Майже за 80 років існування тут створили понад тисячу різних моделей вантажівок і сотні варіантів двигунів.

Маріус Берліє

Багато з кращих машин Berliet з'явилися завдяки таланту одного з найвідоміших автоконструкторів світу — (Marius Berliet, 1866—1949 рр.). Маріус Максимин Франсуа Жозеф Берліє народився в численній сім'ї дрібного ліонського фабриканта сатинових підкладкових тканин для головних уборів Жозефа Берліє.

У 1892 році він познайомився з першими бензиновими екіпажами і вирішив присвятити себе створенню самохідних машин. 1893 року Маріус розробив проєкт свого першого легкового автомобіля і протягом наступного року самостійно побудував його. А до 1900 року в його послужному списку було вже кілька різних автомобілів, випущених спільно з П'єром Дегуттом. Ці машини під назвою Pierre-Berliet 23/70CV Desgouttes були оснащені 2- і 4-циліндровими двигунами, потужність яких досягала 12 кінських сил. Вони оперативно стали досить популярними, і на виробництво одного з таких авто була куплена ліцензія англійською компанією Sunbeam.

Заснування компанії. Початок виробництва автомобілів Після смерті батька у 1899 році він повністю переобладнав сімейну майстерню під свої технічні експерименти, а незабаром перебрався в квартал Монплезир, в приміщення збанкрутілої фірми Audibert et Lavirotte. Результатом став випуск нової моделі Berliet, яка нагадувала Mercedes своїм плоским радіатором. Ця модель була на рівень кращою за всі попередні автомобілі Berliet, оскільки замість дерев'яної рами використовувалося металеве шасі — міцніше і довговічніше, що допомогло зміцнити відповідну репутацію компанії. До 1905 року у Berliet вже працювало 250 чоловік, які склали три сотні легкових автомобілів. У червні 1905 року на фірму прибув віце-президент американської компанії ALCO пан Піткінс, a 1 липня Берліє підписав з ним контракт на ліцензійне виробництво в США своїх легкових машин. Цей контракт приніс Маріусу Берліє 500 тисяч доларів золотом, що істотно допомогло надалі розвитку його виробництва. В результаті заводи були оснащені сучасним обладнанням. Ця подія і стала відправною точкою в історії фірми Berliet, що дозволило розширити виробництво і організувати випуск вантажівок.

Оскільки головною продукцією американського компаньйона були паровози, то з цього часу емблемою Berliet став силует заокеанського локомотива. Першою машиною Berliet для перевезення вантажів став у 1902 році фургон на шасі стандартного легкового автомобіля, а перше вантажне шасі з двигуном, потужністю 24 к.с., зібрали у 1904 році. Через два роки з'явився новий 2-тонний прототип з 4-циліндровим двигуном, робочим об'ємом 6,3 літра і потужністю 14 к.с., 4-ступінчастою коробкою передач, ланцюговим приводом на задні колеса, відкритою платформою на чотирьох масивних дерев'яних колесах із залізними ободами і місцем водія над двигуном. У перший рік продали всього 12 машин, а з 1907 року на їх основі складали вантажівки серії «L» — всього 37 екземплярів. За ними пішов 3,5-тонний автомобіль моделі «М» з двигуном, робочим об'ємом 4,5 л і потужністю 22 к.с., який мав успіх.

До цього часу машини Berliet стали брати участь в гонках і займати призові місця. Все це сприяло зміцненню репутації компанії. 1907 року Berliet стала сьомою серед всіх французьких автомобілебудівників — за рік компанія випустила близько 1000 авто.

У 1910 році була запущена у виробництво перша серйозна малолітражка — легковий автомобіль, оснащений двигуном з робочим об'ємом 1,5 літра, потужність якого становила 12 кінських сил.

У 1911 році почалося виробництво класичних капотних вантажівок «CAD» і «САК», забезпечених уніфікованими 4-циліндровими моторами з ходом поршня 140 мм, багатодисковими зчепленнями, 4-ступінчастими коробками передач, ланцюговим приводом і барабанними гальмами. Особливістю двигуна для моделі «САК» були два розподільних вала для окремого приводу впускних і випускних клапанів, а також компресійне гальмо-сповільнювач. До цього часу Берліє пропонував вантажні машини в 32 варіантах. Для розширення їх виробництва він викупив ділянку землі у Венісьє, східному передмісті Ліона, і розпочав будівництво нового заводу, де згодом вперше у Франції складання вантажівок перевели на конвеєр.

У 1913 році Berliet М став основою для одного з найвідоміших вантажівок першого періоду — 3,5-тонної моделі «CAT» з місцем водія над двигуном. Перед самим початком Першої світової війни з'явилася ще популярніша вантажівка «СВА» класичного компонування з 4-циліндровим мотором серії «Z» (5,3 л, 25 к.с.) з алюмінієвими поршнями, багатодисковим зчепленням, 4-ступінчастою коробкою передач в блоці з головною передачею і диференціалом та кульковими підшипниками в трансмісії. При власній масі 3580 кг Berliet СВА міг перевозити 3,5-4 т вантажів зі швидкістю 30-35 км/год. 1912 року на Berliet працювало вже дві тисячі осіб, а в програму 1911-1915 років входили 23 моделі вантажних автомобілів, в тому числі легкі машини «САС» (10 к.с.), 3,5-тонні «САМ», спеціальні шасі «CAU» і автобуси «САТ». Компанія Berliet контролювала в той час 65 % національного виробництва вантажівок.

В цілому, до початку Першої світової війни каталог компанії пропонував легкові авто, потужність яких варіювалася від 8 до 60 кінських сил. Серед них була унікальна модель з бензиновим двигуном і електромотором для приводу коліс, а також з генераторною установкою. Найбільше випускалося автомобілів з 4-циліндровими двигунами, об'ємом 2,4 і 4,4 літра. Також виготовлялася модель з 6-циліндровим силовим агрегатом, об'єм якого становив 9,5 літра. Активно випускалася і техніка для французької армії — це були вантажівки СВА і танки FT-17.

Фінансове становище компанії зміцнили великі державні замовлення на снаряди і легкі танки FT17. У цей період Berliet на 30 % перевершував американський Ford за обсягом виробництва вантажної техніки і кількості зайнятих у цій галузі. Але в мирні часи потік вигідних замовлень вичерпався. «СВА» залишився єдиним представником вантажної програми Berliet, і Маріус продовжував до 1932 року його випуск в 10 варіантах (до моделі «CBAU»). Вирішивши використовувати готове шасі, на основі американського Studebaker Берліє побудував легку модель «VB». Для її виготовлення використовували кращі сорти американської сталі і якісні матеріали, що залишилися невикористаними за час війни. Така розкіш у важкі роки призвела фірму на грань банкрутства і змусила подивитися тверезо на життя.

Після закінчення війни з'явилося кілька невеликих легкових автомобілів, крім того, у виробництво повернулися довоєнні моделі, які були модернізовані і оснащені двигунами, об'ємом від 2,5 до 5 літрів. Потужність цих моторів досягала 80 кінських сил. Серед моделей 1923 року випускалася Berliet 23/70CV, оснащена рядним 4-циліндровим двигуном з робочим об'ємом майже 4 літри. Потужність агрегату цієї машини становила 70 кінських сил. Автомобіль, зібраний на лонжеронній рамі з механічною 4-ступінчастою коробкою передач і барабанними гальмами на задніх колесах, міг розвивати швидкість до 120 км/год. Але ці авто дуже швидко втратили свою колишню актуальність.

У 1923 році Берліє запустив у виробництво гаму нових вантажівок «VL», «VM» і «VH». На легкій моделі «VHA», здатній розвивати швидкість 60 км/год, у 1924 році вперше з'явилося електричне освітлення. Тритонна «VMP» з двигуном, об'ємом 3,3 л, отримала у 1925 році підсилювач приводу гальм, а один з перших у світі 3-вісних автомобілів «VPD» (6×4) у 1926 році був успішно випробуваний у двомісячному пробігу через піски Сахари протяжністю 2800 км — від Алжиру до Нігеру і назад. Це був вантажопасажирський варіант на 8 осіб і 500 кг вантажу, оснащений 6-циліндровим двигуном, потужністю 120 к.с., з електростартером і 4-ступінчастою коробкою передач. Поступово становище Berliet стабілізувалося, і заводи в Монплезирі і Венісьє заробили на повну потужність. На початку 1930-х років з їх воріт виходили різноманітні 2- і 3-вісні бензинові автомобілі: розвізні «VIL», «VIP» і «VIR», вантажопідйомністю 1,2-2 т, з двигунами, робочим об'ємом 1,5-2,4 л, середні «VD» і «VS» на 4-5 т, а також 1-тонні пікапи моделі «944» — найлегші вантажні автомобілі марки Berliet на шасі легкової серії «VIRL».

У 1924 році модельний ряд компанії суттєво оновився. Двигуни тепер використовувалися з верхніми клапанами. Швидкий розвиток автомобілебудівної індустрії і висока конкуренція на ринку змушували вкладати дедалі більше коштів в удосконалення автомобілів і необхідного устаткування. Менших змін вимагали вантажні машини, які і стали пріоритетом для компанії Berliet.

Проте, виробництво легкових авто ні на секунду не зупинялося. Так вдалою і своєчасною виявилася модель Berliet 7CV, оснащена двигуном, об'ємом 1,2 літра. А в 1927 році з'явилося ще дві моделі, на які встановлювалися 6-циліндрові двигуни, об'ємом 1,8 і 4,0 літра. Маріус Берліє завжди відчував, яке виробництво слід посилити, і на що необхідно звернути увагу. З огляду на існуючий попит, колишній механік-самоучка направляв всі зусилля на те, щоб продукція його компанії була затребуваною і зберігала свою репутацію.

Тим часом насувалася «ера дизелізації», і Маріус Берліє ясно відчув необхідність переходу на принципово інший тип двигуна. На початку 1930 року він з'їздив до Німеччини і зустрівся з Робертом Бошем, інженерами фірми Deutz і придбав ліцензію на систему безпосереднього вприскування палива Асго конструкції інженера Екройда Стюарта. У червні 1930 року креслення нового мотора були готові, а 15 вересня зібрали перший 4-циліндровий дизель Berliet MDA. У листопаді його поставили на шасі «СВАС». Після невеликої модернізації в січні 1931 року дизель встановили на дослідні 3-вісні автомобілі.

Але перші варіанти моторів виявилися ненадійними, і клієнти, які придбали такі вантажівки, заявили фірмі протест. Берліє довелося зібрати команду ремонтників, які замінили на місцях 600 дефектних головок блоків, щоб відновити репутацію фірми. Проте, у 1932 році на Berliet запустили у виробництво три нових дизелі — два 4- і один 6-циліндровий, і вся подальша історія Berliet стала тісно пов'язана з дизельними двигунами. Успіху сприяв початок виробництва вдалої серії «GD», вантажопідйомністю 6-7 т, що випускалася до 1953 року у великій кількості модифікацій. Перший серійний 4-циліндровий дизель, робочим об'ємом 7250 см3, був встановлений на 2-вісній вантажівці «GDHL» і в 1932 році вдало пройшов перевірку в черговому транс-сахарському пробігу. З 1934 року в програмі Berliet з'явилася найважча модель «GDM» повною масою 20 т 6-циліндровим дизелем, робочим об'ємом 10850 см3 і 4-ступінчастою коробкою передач з прискореною передачею. До 1953 року виготовили 7 тис. таких автомобілів. З 1935 року замість серії «СВА» випускали нове сімейство «GDR7» вантажопідйомністю 5,5 т з суцільнометалевою кабіною і верхньоклапанним 4-циліндровим довгохідним (110 × 155 мм) дизелем «MDF» (5,7 л, 75 к.с.).

У 1933 році модельний ряд легкових автомобілів Berliet складався всього з двох машин. Обидві були оснащені 4-циліндровими двигунами з верхніми клапанами, об'єм цих моторів становив 1,5 і 2,0 літра. Дані моделі відрізнялися незалежною передньою підвіскою і кермом рейкового типу.