Сотір Марінков (; 5 травня 1880, Самоков — невідомо) — болгарський офіцер, генерал-лейтенант.
Біографія Народився 5 травня 1880 в місті Самоков. У 1901 році закінчив Військове училище в Софії. З 1907 року працював у Військово-топографічному інституті штабу болгарської армії. У період з 1908 по 1910 рік навчався в Миколаївській Академії Генерального Штабу в Санкт-Петербурзі.
1911 вступив до 13-ого піхотного полку. Під час Балканської війни і Другої Балканської війни був офіцером 7-ї піхотної дивізії.
З 1914 був призначений командиром батальйону 14-го піхотного полку.
На початку вступу Болгарії в Першу світову війну — начальник штабу першої бригади дев'ятої стрілецької дивізії. З 1920 командир 37-го піхотного полку. З 1929 начальник штабу армії. На цій посаді він брав участь у Шпигунській афері у 1930, після чого відсторонений.
Військові звання
Підпоручник (2 січня 1901) Лейтенант (1904) Капітан (15 жовтня 1908) Майор (5 серпня 1913) Підполковник (16 березня 1917) Полковник (2 листопада 1919) Генерал-майор (3 вересня 1928) Генерал-лейтенант (30 квітня 1933)
Нагороди Військовий орден «За хоробрість» IV ступеня, 1-го та 2-го класу Орден «Святий Олександр» II ступеня без мечів, IV ступеня з мечами посередині Народний орден «За військові заслуги» II і IV ступеня з військовими відзнаками
Джерела Недев, Недю. Три държавни преврата или Кимон Георгиев и неговото време. София, «Сиела», 2007. ISBN 978-954-28-0163-4. с. 199—205. Ташев, Т., Недев, С., Върховното ръководство и висшето командване на българската армия (1879—1999), Университетско издателство «Св. Климент Охридски», София, 2000, с. 342