Нафтохімічний комплекс у Дахеджі — підприємство нафтохімічної промисловості, розташоване на західному узбережжі Індії у штаті Гуджарат, за пів сотні кілометрів на північ від Сурата. Одне з п'яти піролізних виробництв компанії Reliance Group (поряд з установками в Джамнагарі, Вадодарі, Хазірі та Наготане — всі на північно-західному узбережжі Індії).
Спорудження в Дахеджі нафтохімічного комплексу розпочала в 1989 році компанія Indian Petrochemical Corporation Ltd (IPCL, в 2007-му була приєднана до Reliance Industries Limited (RIL) зі складу Reliance Group). В 1996-му запустили комплекс з виробництва полівінілхлориду, що включав:
– базове електролізне виробництво, яке на основі розчину хлориду натрію продукує хлор, каустичну соду та водень. На момент запуску його потужність складала 115 тисяч тонн хлору та 130 тисяч тонн каустичної соди на рік, а в 2023 році фактично випустили 150 тисяч тонн хлору та 169 тисяч тонн каустичної соди, а також 1 тисячу тонн гіпохлориту натрію (результат реакції хлору та каустичної соди) та 9 тисяч тонн соляної кислоти (отримують спалюванням хлору та водню);
– виробництво дихлоретану (отримують з хлору та етилену), мономеру вінілхлориду (результат дегідрогалогенування дихлоретану) та полівінілхлориду (ПВХ). На момент запуску потужність напряму становила 170 тисяч тонн мономеру вінілхлориду та 150 тисяч тонн ПВХ на рік. В 2023 році фактично випустили 196 тисяч тонн дихлоретану (і як супутній продукт 20 тисяч тонн соляної кислоти), 356 тисяч тонн мономеру вінілхлориду та 354 тисячі тонн ПВХ.
Для виробництва дихлоретану спершу використовували привізний етилен, проте вже у 2000 році запустили власну установку парового крекінгу, яка продукувала етилен та пропілен. Як сировину вона мала споживати змішану газову сировину — 35—50 % етану та 50—65 % пропану, тому разом з піролізною установкою також звели установку виділення С2/С3 потужністю 650 тисяч тонн на рік, що вилучала зазначені гази з ресурсу, отриманого по газопроводах Гандхар – Дахедж та Хазіра – Дахедж (можливо відзначити, що вони обидва мали по дві нитки та після вилучення етану та пропану мали повертати залишок у вихідній пункт).
На початку 21 століття власний видобуток газу в Індії перейшов спершу до стагнації, а з 2010-х і у стадію швидкого падіння. Певний час нестачу сировини міг компенсувати запущений в 2008 році у тому ж Дахеджі за пару кілометрів від майданчику RIL фракціонатор компанії ONGC, але вже у 2016-му ONGC ввела в дію власну піролізну установку та перенаправила на неї продукцію фракціонатору. Задля вирішення сировинної проблеми RIL розпочала реалізацію проєкту імпорту етану з США, де завдяки «сланцевій революції» з'явилось нове потужне джерело зріджених вуглеводневих газів. В межах проекту замовили шість надвеликих етанових танкерів, що мали доправляти сировину на спеціалізований хімічний термінал у Дахеджі (можливо відзначити, що для живлення інших піролізних установок групи проклали етанопровід Дахежд — Наготане). Проєкт імпорту етану оголосили офіційно запущеним у квітні 2017 року.
Первісно потужність піролізного виробництва становила 300 тисяч тонн етилену та 38 тисяч тонн пропілену на рік. В 2023-му фактично випустили 431 тисячу тонн етилену та 20 тисяч тонн пропілену (при переході на споживання етану вихід пропілену зменшується), а також 16 тисяч тонн фракції С4 та 7 тисяч тонн піролізного бензину.
Окрім продукування дихлоретану, етилен мали використовувати запущені в 1999 – 2000 роках виробництва поліетилену (потужність 160 тисяч тонн на рік) та оксиду етилену (із похідним виробництвом етиленгілколів). В 2023 році фактично випустили 62 тисячі тонн оксиду етилену, 143 тисячі тонн етиленгліколю, 15 тисяч тонн диетиленгліколю та 0,7 тисячі тонн триетеленгліколю.
В 2015-му році в Дахеджі ввели в дію виробництва терефталевої кислоти потужністю 1,5 млн тонн на рік та поліетилентерефталату (ПЕТ) потужністю 0,65 млн тонн на рік. Необхідний для продукування терефталевої кислоти параксилен надходить з заводу у Джамнагарі (звідти ж можуть постачати і додатковий етиленгліколь, поліконденсацією якого з терефталевою кислотою отримують поліетилентерефталат).
Комплекс має власний причал для газовозів, споруджений в усті річки Нармада (почав роботу в 1990-х роках одночасно з комплексом ПВХ). Втім, він може обслуговувати судна дедвейтом лише до 8 тисяч тонн, тоді як більші танкери приходять на спеціалізований глибоководний хімічний термінал Дахеджу, від якого до майданчику RIL прокладено пропанопровід, пропіленопровід, ксиленопровід, трубопровід для етиленгліколю, трубопровід для каустичної соди. За допомогою трубопровідної системи Дахедж – Вадодара можливий маневр етиленом та пропіленом між належними одному власнику нафтохімічними майданчиками в Дахеджі та Вадодарі.
Енергетичні потреби комплексу забезпечує власна теплоелектроцентраль.
Примітки