Кам'яне́ць-Поді́льський райо́н (до 1928 — Довжецький, у 1928—1934 — Кам'янецький, у 1939—1944 — Довжоцький) — колишній район на півдні Хмельницької області. Центр — місто Кам'янець-Подільський.
Географія Кам'янець-Подільський район — один з найбільших районів області. З північної частини межує з Чемеровецьким, Дунаєвецьким районами, з східної — з Новоушицьким районом Хмельницької області, з південної — Кельменецьким, Хотинським районами Чернівецької області, з західної — Борщівським районом Тернопільської області.
Станом на 1 січня 2000 року його площа становить 1,54 тис. км² (7,46 % території області) або 153815,5 гектарів, в тому числі сільськогосподарських угідь — 10069,3 га, лісів та лісонасаджень — 24604,7 га. Водний фонд займає 6750 га. Головна водна артерія краю — р. Дністер. Його притоки (передусім це сім значних річок: Збруч, Жванчик, Смотрич, Мукша, Тернава, Студениця, Ушиця) перетинають територію Кам'янець-Подільського району в меридіональному напрямку з півночі на південь. Це рівнинні річки зі змішаним живленням, в якому найбільша частка належить ґрунтовим водам.
В районі нараховується 121 село та одне селище міського типу Стара Ушиця, 42 сільських та одна селищна рада.
Віддаль від адміністративного центру району до міста Хмельницького становить 102 км. З півночі на південь району проходить автомагістраль Житомир — Тереблече через Хмельницький на Бухарест та залізниця Хмельницький — Чернівці.
Геологія За геоморфологічними умовами територія Кам'янець-Подільського району є частиною Волино-Подільського плато Південно-Західної, Наддністрянської його частини і є терасовою областю р. Дністер та його приток — Ушиця, Студениця, Тернава, Мукша, Смотрич, Жванчик, Збруч.
Волино-Подільське плато характеризується тим, що у формуванні його рельєфу беруть участь геологічні наверстування дочетвертинного періоду та ерозійна діяльність річок Дністровської системи. Плато становить найбільш підвищену частину території України. В окремих місцях воно піднімається до 350—400 м над рівнем моря.
Рельєф Кам'янець-Подільського району дуже складний. Південна частина району характеризується як найбільш порізана річковими долинами, глибокими балками та ярами. Тут виявлені сильні процеси водної ерозії ґрунтів, внаслідок чого утруднений механізований їх обробіток.
Центральна частина району менш розчленована гідрографічною сіткою ерозійного походження в порівнянні з придністрянською частиною. Річки, які протікають в цій частині характеризуються досить крутими схилами 40-50°. На схилах розвинена ерозія ґрунтів, а також утворені яри та балки.
Північно-східна частина району характеризується товтровим рельєфом Товтри (Медобори) — вали та горби складені вапняками, які утворились з відкладів черепашок молюска-верметуса та вапнякових водоростей. Товтри являють собою окремі підняття (див. фото) — горби або цілі кряжі, що різко виступають над рівнинною поверхнею плато. Вони бувають дуже крутими (с. Вербка), або підносяться у вигляді голих закарстованих скель (с. Китайгород).
У південно-західній частині Придністров'я, в місцях поширення гіпсів, утворились досить великі карстові провалля та печери. Одна з них відкрита в 1968 році при розробці гіпсу біля с. Завалля і названа «Атлантидою». Довжина обстеженої частини 2800 метрів. Печера — горизонтальна, має чотири поверхи на яких розташувалися десятки залів. Ходи ідуть на різних рівнях у двадцятиметровому пласті.
Корисні копалини Корисні копалини Кам'янець-Подільського району характеризуються нерудними корисними копалинами, насамперед природні будівельні матеріали. Цьому сприяють як кристалічні породи щита, так і осадові відклади.
Район позбавлений металевих мінеральних ресурсів.
На заході району є декілька родовищ гіпсу (розробляється Кудринецьке). Гіпс придатний для меліорації ґрунтів, будівельних, медичних та інших потреб.
З інших неметалевих корисних копалин в районі є поклади доломітів, трепелу, невеликі прояви флюориту, фосфоритів (промислового значення не мають).
Вапняки поширені по всій території району. Велике значення мають виходи силурійських вапняків в долинах Дністра, Збруча, Жванчика, Смотрича, Тернави, Студениці (видобуток ведеться біля Кам'янця-Подільського, сіл Велика Слобідка, Устя та інші) і потужні відклади неогенових вапняків Товтрової гряди (найбільші кар'єри біля сіл Нігин, Вербка, Привороття, Гуменці). Їх застосовують для випалювання вапна, виробництва щебеню, облицювальних плиток, стінових блоків, цементу (на базі Гуменецького родовита працює потужний Кам'янець-Подільський цементний завод).
Багато родовищ лесів, лесовидних суглинків і глин, на базі яких працює ряд цегельних заводів. Зокрема, виробництво вапнякового каменю Нігинським кар'єром становило у 1999 році 132.5 тис. тонн, борошна вапнякового 0,9 тис. тонн, щебеню будівельного 35,6 тис.тонн. Промисловим підприємством АТВТ «Подільські Товтри» вироблено в минулому році 11,95 тис.тонн вапна будівельного, щебеню будівельного 22 тис. тонн, видобуто 103 тис.тонн карбонатних порід.
Флора і фауна Сучасний ґрунтовий покрив району сформувався під впливом ґрунтотворних порід, рельєфу, клімату, рослинного покриву та господарської діяльності людина. Найбільшу площу займають лісостепові опідзолені ґрунти, які об'єднують такі підтипи: ясно-сірі і сірі лісові, темно-сірі і чорноземи опідзолені.
Ґрунтовий покрив району сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур лісостепової зони. Значної шкоди родючості ґрунтів завдає водна та вітрова ерозія.
Рослинність представлена понад 1500 видами вищих спорових і насінних рослин, що відносяться до 100 родин і 500 родів. Найчисельнішими серед них є лісові та степові види. Більшу частину лісових ділянок займають листяні ліси — грабово-дубові та дубові. Хвойні займають близько третини лісовкритої площі, зустрічаються також мішані (дубово-соснові) ліси.
Степова рослинність збереглася на схилах Товтрового кряжа і на відшаруваннях вапняків в долинах Дністра. Вона представлена трав'янистими угрупуваннями (ковила волосиста, осока низька, типчак бронзистий тощо).
Тваринний світ представлений лісовими та степовими видами. Тут водяться З 1 1 видів хребетних. Досить поширеними є представники тваринного світу степу — зайці, ящірки, тхори, горностаї, ховрахи, миші, їжаки та інші.
Специфічною є фауна Товтрового кряжа. Тут багато видів плазунів (ящірки, веретінниці, вужі, степова гадюка) жаб, птахів (шпаки, боривітри, галки, одуди, сичі, пугачі, дрозди, серпокрильці).
У водоймах водяться щуки, карасі, судаки, лящі, соми, окуні, севрюга та інші.
Природно-заповідний фонд
Національні природні парки Подільські Товтри (загальнодержавного значення).
Ботанічні заказники Довжоцький заказник (загальнодержавного значення), Китайгородський ліс, Лазарево, Мукшанський, На валу, Наддністрянський, Нижні Патринці (загальнодержавного значення), Нігинська товтра, Пановецька дача (загальнодержавного значення), Товтри Садова та Деренова, Товтра Вербецька (загальнодержавного значення), Три горби, Устянський, Чапля (загальнодержавного значення).
Ентомологічні заказники Брідок, Павлові криниці.
Ландшафтні заказники Кармалюкова Гора (загальнодержавного значення), Княжпільський (загальнодержавного значення), Совий Яр (загальнодержавного значення), Староушицький, Циківський (загальнодержавного значення).
Ботанічні пам'ятки природи Алея горіха волоського, Дуб звичайний (Тарасівка), Дуб звичайний (Червона Діброва), Явір.
Геологічні пам'ятки природи Гора-останець «Бабин писок», Гора «Теремець», Китайгородське відслонення (загальнодержавного значення), Печера Атлантида (загальнодержавного значення), Печера «Малишка-Киянка», Розріз баговицької свити, Розріз баговицької свити (Велика Слобідка), Розріз верхньої частини канилівської серії, Розріз верхів рихтівської свити, Розріз гораївської свити, Розріз гринчукської підсвіти, Розріз канилівської свити (Устя), Розріз канилівської свити (Цвіклівці), Розріз нагорнянської свити, Розріз скальської серії силура, Розріз субочської свити верхнього ордовика, Розріз тернавської свити, Розріз цвиклівської свити малиновецької серії, Скеля «Соколів Камінь», Скеля-останець «Голова велетня», Смотрицький каньйон (загальнодержавного значення).
Комплексні пам'ятки природи Врублівецький ліс.
Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва Голосківський.
Історія
Стародавня історія Поблизу с. Лука-Врубловецька (сьогодні затоплене Дністровським водосховищем) зафіксована одна з найдавніших стоянок первісних збирачів та мисливців на території України, якій близько 300 тис. років.
У IV—V тис. до н. е. племена, які населяли терени сучасної Кам'янеччини, увійшли в добу неоліту — вони почали займатися землеробством, освоїли ремесла. Поблизу Жванця вченими досліджено селище тих часів. Його мешканці використовували знаряддя праці з кременю, кістки і дерева. З глини сірого кольору ліпили посуд, переважно кульовидної форми.
У IV-ІІІ тис. до н. е. територію Кам'янеччини густою мережею вкрили поселення племен трипільської культури, які прибули в наш край із Подунав'я вже маючи розвинутий землеробсько-скотарський уклад. Вчені дослідили ранньотрипільське поселення біля с. Лука-Врубловецька, обстежили деякі інші селища того часу на теренах Кам'янеччини.
На зміну трипільським племенам у II тис. до н. е. прийшли племена доби бронзи. Характерними археологічними знахідками для цього часу є кам'яні зернотертки, серпи та інші речі, що свідчать про землеробський побут населення. Часто зустрічаються просвердлені кам'яні сокири, рідше — зроблені з бронзи (с. Пудлівці). З прикрас знаходять бронзові шийні гривни, браслети з кінцями, що закручені в спіралі, шпильки.
На початку ранньої залізної доби (VIII ст. до н. е.) через територію Кам'янеччини відбувалися зв'язки між кочовими племенами кімерійців з Північного Причорномор'я і населенням Центральної Європи. Про це свідчать унікальні знахідки: бронзові кінські вудила кімерійського типу, знайдені біля с. Теремці (сьогодні затоплене Дністровським водосховищем) і стилет з Руських Фільварків у Кам'янці-Подільському.
На Кам'янеччині є чимало курганів. Багато з них відносяться до скіфської доби (VII—III ст. до н. е.). Іноді вони сягають 75 м у діаметрі та 3-6 м у висоту. Проте більшість курганів невеликі, до того ж у минулому пошкоджені при різних роботах та пограбовані скарбошукачами.
У скіфську добу на Кам'янеччині, як і на інших землях лісостепового межиріччя Дністра і Дніпра, жили племена, котрі «батько історії» Геродот називав скіфами-орачами. Вчені вважають, що це було місцеве землеробське праслов'янське населення, їх сусідами у Придністров'ї були фракійці, з якими підтримувалися переважно мирні стосунки.
У III ст. до н. е. у Північному Причорномор'ї поселилися племена сарматів. Через деякий час римляни стали називати Сарматією всю Східну Європу. Терени Кам'янеччини перебували в сфері впливу сарматів-язигів, які в кінці І ст. н. е. переселилися в Середнє Подунав'я.
Основним населенням нашого краю на початку нашої ери залишалися слов'яни, а над Дністром мешкали ще й фракійці (їх поселення досліджені археологами біля сіл Гринчук і Велика Слобідка).
В кінці І — II ст. н. е. до нашого краю прибувають групи слов'ян-переселенців з Подніпров'я. В кінці II — на початку III ст. н. е. на Кам'янеччині поширюються пам'ятки черняхівської культури, на формування і розвиток якої великий вплив мали досягнення античної цивілізації.
У II—III ст. германські племена готів вирушили з південного узбережжя Балтійського моря на південний схід. У готських легендах розповідається про те, як вони потрапили до країни Оіюм. Учені вважають, що на мові готів це слово означало «країна долин», тобто Поділля. Місцеві жителі вступили в боротьбу з непроханими гостями і ті були змушені продовжити свою мандрівку на південь. Припускають, що саме на Кам'янеччині — між Жванцем і Великою Слобідкою — готи переправилися через Дністер. В останній було виявлено житло, яке могло бути збудовано готами.