Іван Петрович Худолій (, селище Верхнє, тепер у складі міста Лисичанська Луганської області — ?) — український радянський діяч, інженер-хімік, директор Вінницького хімічного комбінату Вінницької області. Депутат Верховної Ради УРСР 7—8-го скликань. Кандидат технічних наук.
Біографія Народився в родині слюсаря заводу «Донсода». Трудову діяльність розпочав у 1931 році слюсарем Донецького содового заводу («Донсода») селища Верхнього на Луганщині.
Закінчив хімічний технікум. Працював форсунником, майстром заводу «Донсода».
Освіта вища. Закінчив хімічний інститут.
З серпня 1941 року — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни з 1942 року. Воював на Карельському фронті. У 1945 році служив помічником начальника хімічного відділу 53-ї армії 2-го Українського фронту. Потім воював у Маньчжурії, учасник радянсько-японської війни.
Член ВКП(б) з 1945 року.
Після демобілізації — начальник цеху, секретар партійної організації, парторг ЦК КПРС на Донецькому содовому заводі («Донсода») міста Лисичанська Ворошиловградської області.
З 1954 року — директор Вінницького суперфосфатного заводу (з 1962 року — хімічного комбінату) імені Свердлова Вінницької області.
Звання старший лейтенант
Нагороди орден Червоної Зірки (22.05.1945) ордени медалі Заслужений працівник промисловості Української РСР (8.09.1972) Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1962)
Джерела газета «Вінницька правда» (Вінниця) — лютий 1967 року.