Гендер — система соціально сконструйованих відмінностей між чоловіками і жінками, завдяки якій чоловіків і жінок розділяють та готують до різних ролей у суспільстві. Гендер уособлює нерівність між чоловіками і жінками і завжди стосується ієрархії та влади.Кіммел, М. С. (2003) Гендероване суспільство. Київ: “Сфера”. Режим доступу: http://gender.org.ua/images/lib/genderovane_suspil.pdf Релігія – одна з культурних практик, яка мала та досі має вплив на трансформування біологічної статі у гендер – тобто на концепти «фемінності» та «маскулінності». Для релігійних послідовників культурно сформоване сприйняття статей крізь «гендерні лінзи» набуває сталого сакрального та єдиновірного значення. Гендер та релія не є незмінними чи абсолютними і знаходяться у контексті того навколишнього середовища, яке їх оточує. Саме тому було б правильне формулювання «гендерування релігії» або «дослідження гендеру в релігії», зважаючи на той факт, що релігія та гендер не світи, які існують окремо один від одного, а взаємопов’язані елементи. Гендерні аспекти пронизують релігію.Баусарі Зюзіна, А-М. (2017). Гендер в релігієзнавстві: західний досвід та українські реалії. Гендер, традиція і релігія. Журнал «Я», 2 (43), 2-5. Режим доступу: https://ua.boell.org/sites/default/files/gendernyi-zhurnal-ya-43-2017.pdf Завдяки «вбудованості» гендеру у релігію, його важко ідентифікувати та відокремити від інших релігійних аспектів.
Статеві відмінності в релігії можна класифікувати на "внутрішні" та "зовнішні". Внутрішні релігійні питання вивчаються з точки зору конкретної релігії і можуть включати релігійні переконання, практики ролей і прав чоловіків та жінок у сфері управління, освіти та богослужіння. Вони також включають переконання про стать божеств або стать релігійних діячів, а також твердження про походження і сенс людської статі.
Зовнішні релігійні питання можна широко трактувати як вивчення релігії з точки зору спостерігача, включаючи можливі зіткнення між релігійними лідерами і мирянами, а також вплив і відмінності між релігійними поглядами на соціальні питання. Наприклад, різні релігійні парадигми схвалюють або засуджують альтернативні типи сімей, гомосексуальні стосунки, а також аборти.'Unborn Child Protection Bill' Archived March 3, 2016, at the Wayback Machine, State Parliament of New South Wales, 2006 Зовнішні релігійні питання також можуть бути досліджені з точки зору «лінз гендеру», яку охоплюють у фемінізмі та / або критичній теорії і її відгалуженнях.
Релігійні питання з позиції гендеру вивчає також феміністична теологія. Вона концентрується на гендерних стереотипах, ідеалах та ієрархії соціальних ролей у дискурсі релігійної філософії та традиційних віровчень. Вона має за ціль викорінення гендерної нерівності у релігійному фокусі завдяки феміністичній критиці та теорії влади. Звертаючись до традиційної теології, наявний гендерий порядок є зумовлений “Божим промислом”, через це він сприймається єдиноправильним та незмінним. Гендерна теологія розглядає релігію з точки зору культурної критики та сприймає гендерні ролі як сконструйовані суспільством. Вони також сприймають гендерну ідеологію священних текстів як наслідок політичного впливу певної епохи.Шевченко, З. В. (Уклад.). (2016). Словник ґендерних термінів. Черкаси: видавець Чабаненко Ю. Відновлено з: http://a-z-gender.net/ua/86.html
У дослідженнях, що стосуються гендерних моделей релігій, було загальновизнано, що жінки частіше релігійні, ніж чоловіки. У 1997 році статистичні дані, зібрані Бейт-Халлахмі і Аргилем, теоретизували це явище на три основні причини. Перше пояснення полягає в тому, що жінки більш емоційні, у порівнянні з чоловіками, таким чином, вони частіше звертаються до релігії в періоди емоційної напруги, такі як вдячність або почуття провини. Друге пояснення полягає в тому, що соціалізація жінок частіше узгоджується з цінностями, які часто зустрічаються в релігії: регулювання конфліктів, ніжність і смиренність. Навпаки, соціалізація чоловіків частіше підкреслює непокору, роблячи тим самим керівні аспекти релігії менш привабливими. Третє пояснення полягає в тому, що оскільки жінки у більшості релігій ототожнюються з піклуванням про сімейну домівку, соціум очікує від них брати на себе більшу відповідальність, у порівнянні з чоловіками, за виховання дитини та піклування про сім’ю. Іншим прикладом є те, що традиційно чоловіки, як правило, працюють поза домом, тоді як жінки, зайняті всередині будинку, це відповідає дослідженням, які показали, що частіше люди, які зайняті вдома — релігійні. Сучасні дослідники приходять до консенсусу щодо факту нівелювання жіночого досвіду віри, а також самих потреб жінок у релігійному самовираженні. Існує низка прикладів в кожній зі світових релігій, які ілюструють наявність системи поглядів, які занижують жіночу роль – другорядність та гріховність жінки (створена з ребра Адама, винна у вигнанні з Едему), менструальні табу, заборони вивчення священних текстів, ведення служби. Однак, у той же час, історія містить докази значного місця, яке займали жінки у витоків багатьох релігій.
Стать Божеств Головна сторінка —
Найдавніші документально оформлені релігії, а також деякі сучасні анімістичні релігії, включають обожнювання характеристик природного світу. Духи хоча і не завжди, але мають гендерну сегрегацію. Припускається, що, починаючи з 19-го століття, політеїзм виник з анімізму, оскільки релігійний епос надавав особистості автохтонним духам анімістів у різних частинах світу, особливо в розвитку стародавньої ближньої, східної та індоєвропейської літератури. Політеїстичні боги також зазвичай є гендерованими. Найбільш ранні свідоцтва єдинобожжя є поклоніння богині Евріномі, Атонам в Єгипті, вчення Мойсея в Торі і зороастризм в Персії. Тобто, Атон, Яхве і Ахура Мазда — це перелічені божества, які мають чоловічу стать.
Деякі дослідники Девідсон, Дебора. (21 січня 2009). Лекція класу. Вступ до жіночих досліджень. Ватерлоо: Університет Вільфрід Лоріє. припускають, що древні богині були переосмислені таким чином, щоб вони відповідали певним гендерним ролям. Наприклад, північна богиня Фрейя спочатку уособлювала собою війну і любов, але після декількох століть вона перетворилася в єдину репрезентацію любові і сексуальної поведінки.
Індійська богиня Калі порушує стандартні очікування від гендерних ролей жінок, які уособлюють любов, сексуальність, родючість і красу, оскільки вона є богинею життєвого циклу і руйнівної війни. Прикладом типової жіночої богині є Афродіта, яка показана як жіночна і красива.
В християнстві вважається, що Бог Син втілився саме як чоловік. Християни традиційно вірять, що Бог має чоловічий рід, а не чоловічу стать, тому що Отець ніколи не превтілювався. Щодо статі Святого Духа, то щодо нього немає остаточного історичного консенсусу; виділити його стать точно ніхто не може.
Іслам, з іншого боку, має традицію, що стать імені Аллах, як самого Бога, не може бути виділена ні граматично, ні природно. Займенники чоловічого характеру імені Аллаха в Корані трактуються як загальні (для обох статей).
Народження нашого світу здійснилось, як акт розпаду цілісності, тобто відбулося роз’єднання чоловічого і жіночого начала. Припускається, що творці світу, через свою сакральність, залишаються андрогінами, тобто були наповнені обидвома статями. Такими були боги, а саме: Ра (єгипетська міфологія), Адіті (корова-бик — мати-отець індійських богів), Імір (скандинавська міфологія), тощо. Тобто, андрогінами прийнято вважати головних богів «першого порядку». Всі інші боги, що були потім, мають гендерне розрізнення. Надалі створювалась ієрархічна система у результаті якої жіночі образи почали відсовуватися на другий план та підпорядковуватись чоловічим божествам. Саме чоловічим божествам притаманні найбільш потужні природні явища (Шамаш, Вівасват, Аполлон, Геліос, Янь-ді, Атум, Вішну, Дажбог, Хорс, Белбог та ін.).
За жіночими образами закріпилася сфера родючості. Це образи Рененут та Маат у єгипетській міфології; Кубаби у хетській міфології; Габі у кельтській міфології, Ашнан — у шумерській та ін. В античній міфології — це Деметра, яка передає людям знання про ведення сільськогосподарських робіт. Жіночі персонажі «відповідали» за ткацтво та прядіння. У шумерський міфології богинею ткацтва була павучиха Утту, у грецькій — Арахна.
Якщо розділяти на маскулінні та фемінні константи, за які відповідали боги, то чоловічими були рух, зміни; активність, творче перетворення; сонце, вогонь, тепло; природні сили, а жіночими — стабільність; пасивність; земля, місяць, зірки; сімейна та родинна впорядкованість.Дороніна Т. О., (2012). Персоніфікація чоловічого та жіночого начал у міфологічному дискурсі: гендерний аспект
Створення міфів про гендер
Одвічне питання зародження перших істот на Землі хвилює людство з давніх-давен. Як тільки люди почали формувати міфи як джерело пояснення світових процесів, з’явились міфи про чоловіка і жінку. У багатьох релігіях містяться історії про те, як люди прийшли до створення гендеру. Досить часто в історіях чоловіки і жінки створюються одночасно, однаково рівні за усіма правами та можливостями. Одним з прикладів є історія створення, описана в Біблії. Адама Бог створив ніби із землі, тоді як вже жінка створена із найкращого з кращих.
Існує також історія, єврейська притча про створення жінки. В ній ідеться про те, що Господь не створив жінку з уст чоловіка, щоб не була балакучою, з очей — щоб не була заздрісною, з вух — щоб не була надто цікава. Створив він її з ребра як із частини тіла, близької до серця чоловіка, і закритої плоттю, тобто нікому не видною. Хоча, жінка не уникнула ні балакучості, ні заздрощів, ні цікавості. Проте задум Божий полягав у тім, щоб жінка не була на очах в людей і максимально наблизилась до свого чоловіка.Бытие 1:27 Тут жінка має максимально позитивні первинні характеристики і загалом направлена на високу і відповідальну роль.
Деякі коментатори іноді інтерпретують тут паралелізм, свідомо підкреслюючи, що людство є, в певному сенсі, "єдність у різноманітності" з божественної перспективи См. Обсуждение в Женевском колледже библейской основы более широкой концепции мультикультурализма, основанной на этом стихе. «Скорее, человеческая диверсификация впервые упоминается в Бытии 1:27, где текст объявляет о создании единой человеческой расы:« Так Бог создал человеческую расу по своему собственному образу ... мужского и женского пола он создал их ». Единственный в тексте термин «человеческая раса» («Адам на иврите») определяется как различный по полу, мужскому и женскому признакам. Диверсификация немедленно получает дальнейший стимул в Культурном мандате Бытия 1:28: «Будь плодотворным, увеличивайся в количестве, наполняй землю и подчиняй ее». Эта божественная заповедь явно призывает к рассеянию расы — теме, которая должна повториться в повествованиях Книги Бытия, — и, таким образом, безоговорочно призывает к культурной диверсификации ».Проект совершенства через разнообразие в Женевском колледже ", ( Geneva College, 1999) і що жінки як і чоловіки, включені до Образу Бога. Перша людина, Адам, розглядається як духовна істота або ідеал, який можна виділити як чоловічий, так і жіночий; андрогінна істота без статі.Боярин, Даниил. "Пол." В ред. MC Тейлор. Критические термины для религиоведения. Чикаго: Университет Чикагской Прессы, 1998: 120 П’єр Чауну стверджує, що біблійна гендерно-всеохоплююча концепція людства різко контрастує з поняттям гендеру, знайденими в старій літературі з навколишніх культур, і припускає більш високий статус жінки у західному суспільстві завдяки юдейсько-християнському впливу. Деякі вчені, такі як Філон, стверджують, що «гендер» розвивався через випадковий поділ «справжнього « Я », яке існувало до того, як було призначено гендером.