Петро Юрійович Касінчук (9 травня 1929, Мельниця-Подільська — 13 травня 2012) — український громадсько-політичний діяч, голова братства ОУН-УПА Подільського краю «Лисоня», учасник Другої світової війни, воював у лавах Української Повстанської Армії. Нагороджений двома Хрестами за заслуги І класу в 1997 і 1999 роках.
Підрайоновий Юнацької ОУН (1944—1946), член ОУН (1946), політреферент чоти, а згодом сотні «Оселедець». У лютому 1946 року провід ОУН визнав Петра Касінчука кращим бійцем УПА. У березні того ж року в сутичці з підрозділом НКДБ заарештований і засуджений на 15 років каторжних робіт.
Життєпис Народився 9 травня 1929 року в містечку Мельниця-Подільська, нині Чортківського району Тернопільської області, Україна (тоді окупована поляками ЗУНР, за їх адмінподілом — Борщівський повіт Тарнопольського воєводства, Друга Річ Посполита).
Відбував покарання у таборах на Далекому Сході, зокрема в Магаданській області. У зв'язку зі смертю Йосипа Сталіна оголошено амністію, і оскільки Петро Касінчук був арештований ще неповнолітнім, його звільнено.
1955 року повернувся на Тернопільщину. Навчався у Глибочецькому училищі механізації та електрифікації народного господарства (Чернівецька область), згодом у Борщівському технікумі механізації сільського господарства (нині агротехнічний коледж). Закінчив Львівський політехнічний інститут (Тернопільський філіал) у 1968 році.
Працював на різних підприємствах та установах регіону, зокрема на Тернопільському комбайновому заводі.
Уникаючи арешту за розповсюдження праці Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи Русифікація», змушений працювати на будовах 5 років у місті Тюмень (нині Російська Федерація).
Від 1989 року — член УГС, співорганізатор тернопільської організації НРУ, Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. У 1990—1993 роках — голова обласного товариства «Меморіал», делегат усіх форумів НРУ, всеукраїнського форуму українців. Учасник акцій Руху, створення Спілки політв'язнів і репресованих у Тернополі. Засновник і керівник Братства ОУН-УПА подільського краю «Лисоня» (1992 рік). Член Тернопільського обласного проводу Конгресу Українських Націоналістів, голова Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА імені Романа Шухевича-Тараса Чупринки, діяльний в інших громадських організаціях.
Петро Касінчук посприяв створенню, проекту та встановленню пам'ятника Ярославу Стецьку.
У 2007 році був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
На засіданні 37-ї сесії Тернопільської міської ради Петру Юрійовичу присвоєно статус борця за незалежність України у XX столітті.
13 травня 2012 року Петро Касінчук помер. Похований у Тернополі.
Література Автобіографія Петра Касінчука. Дем'янова І. Касінчук Петро Юрійович // Ліберний О. Жива легенда подільського краю // Свобода. — 2004. — 18 трав. Відійшов у вічність [Текст] : св. пам. Петро Касінчук : [голова терноп. обл. управи всеукр. братства "Лисоня"] / М. Зеленчук // Шлях перемоги. — 2012. — № 21 (23 трав.). — С. 7. Душі живої не скувати [Текст] : [про П. Касінчука, колишнього воїна УПА, політв'язня] / І. Гермаківський // Свобода. — 2001. — 19 трав. Із простреленою наскрізь рукою відбивався з криївки до останнього [Текст] : "Кращий боєць УПА" П. Касінчук з Тернополя у 16-ть одержав 15 р. таборів / М. Юхно-Лучка // Нова Тернопільська газета. — 2006. — 11-17 жовт. — С. 1, 3 Підпільна юність Петра Касінчука [Текст] : [про колишнього вояка ОУН-УПА, який був засуджений до 15 р. каторги за те, що воював проти рад. влади] / О. Попова // Ria плюс. — 2005. — 11 трав. — С. 18.
Примітки
Посилання
Касінчук Петро Юркович // Центральна виборча комісія. Леся Заморська. Воїн УПА Петро Касінчук все життя виборює Україну // 20 хвилин (Тернопіль). — 2008. — 13 жовтня. Помер відомий політв'язень, вояк УПА Петро Касінчук // Тиждень.ua. — 2012. — 18 травня.