Юань женьміньбі () часто Китайський юань або просто Юань — офіційна валюта Китайської Народної Республіки з 1948 року, емісію якої здійснює Народний банк Китаю. 1 юань ділиться на 10 цзяо та 100 финів, На сьогодні в обігу перебувають банкноти номіналом 1, 5, 10, 20, 50 і 100 юаней; монети номіналом 1 юань, 1, 2 і 5 финів та 1 і 5 цзяо. У повсякденній мові при позначенні ціни замість слова «юань» також уживається куай (块), а замість «цзяо» — мао (毛). Після грошової реформи 1948 року юань став іменуватися як «женьміньбі» («renminbi»), що у перекладі з китайської означає «народні гроші», хоча він задовго до цього існував як грошова одиниця на території Китаю.
Етимологія Слово юань буквально означає «круглий об'єкт» або «кругла монета». Так називалися круглі срібні монети династії Цін.
Так само, як і для позначення чисел, існують дві форми символу юаня — звичайний запис () і складніший формальний запис ( або ), використовуваний у фінансових документах для запобігання підробкам і помилкам. Останнім часом у КНР також використовується символ (Y з однією горизонтальною рискою). У Гонконзі та Макао зазвичай використовується символ долара ($).
Назви валют Японії (єна, yen) і Корєї (вона, won) походять від слова юань і раніше використовували той же символ 圓. У Японії він спростився до , а в Кореї (як у КНДР, так і в Південній Кореї) в наш час повсюдно використовується запис за допомогою хангиль: .
У червні 1969 року юань, який в Китаї офіційно називався «народними грошами», отримав своє офіційне латинське найменування «Renminbi».
Історія
Передумови Перші юані почали випускатися у вигляді срібних монет 1835 року. Проте основною грошовою одиницею в Китаї був срібний Лян, рівний 10 мао і 100 феням. Для крупніших платежів існували також срібні злитки-ямби (yuán bǎo) вагою до 50 лян. У сільській місцевості ходили стародавні мідні монети — цяні. При цьому, широке розповсюдження мали банкноти й монети різних іноземних держав.
Вперше головною грошовою одиницею Китаю юань став з 1889 року, коли була проведена грошова реформа і випущені банкноти, номіновані в юанях. Нова валюта мала замінити срібні монети ляни (у країні налічувалося близько 170 видів лянів з різним вмістом срібла) і бронзові цяні, а також широко поширені на території Китаю мексиканський песо, іспанський долар, торговий долар США, індійська рупія. Основною причиною реформи стала девальвація цяньКитайский юань finversia.ru Процитовано 17 листопада 2023.
Юань був прирівняний до мексиканського песо за курсом 1:1. Цянь продовжував використовуватись як розмінна грошова одиниця у відношенні до юаня за курсом 1000:1. Лян також використовувався в Китаї: до 1930 року для сплати мит, до 1933 року — для сплати податків.
6 квітня 1933 року був виданий закон про уніфікацію грошової системи, але фактично він не привів до встановлення єдиної валюти. Як і раніше широке розповсюдження мали гроші різних іноземних держав і місцеві гроші — маньчжурські юані в Північно-Східному Китаї, санги в Тибеті, сінцзянські юані і юані Внутрішньої Монголії та місцеві паперові гроші в інших провінціях. У Центральному і Східному Китаї з 1938 по 1943 рік в обігу знаходилися японські військові ієни.
З 1889 по 1935 роки в Китаї офіційний срібний вміст юаня складав близько 23 грамів чистого срібла. До 1935 року в Китаї фактично діяв срібний стандарт. Курс китайської валюти коливався залежно від світової ціни срібла. Згодом курс юаня відійшов від вартості срібла на світовому ринку у зв'язку з встановленням мита на срібло, що вивозилося з Китаю. 1935 року була проведена грошова реформа, срібні юані були вилучені і замінені паперовими — «фабі». Було оголошено про відмову від срібного стандарту і перехід до валюти на базі золота, але без фіксованого золотого змісту юаня. Надмірна паперово-грошова емісія з початку 1938 року призвела до інфляції. Якщо в 1935 році курс юаня до долара США становив 3,36 юаня за 1 долар, то в серпні 1946 року — 3350 юанів за долар«Китайський юань» ukrainian.cri.cn Процитовано 5 вересня 2024.
19 серпня 1948 року уряд Гоміньдану оголосив про введення в Китаї нової валюти — золотого юаня із золотим змістом. в 0,22217 г чистого золота і випущені нові паперові гроші — «золоті юані», на яких обмінювалися «фабі» (3 млн фабі на 1 «золотий юань»). Реформа проводилася на тлі успішної військової кампанії Гоміньдану проти комуністичних повстанців. Проте взимку 1948 року комуністи, які отримували допомогу з СРСР, змогли оговтатися від тимчасових невдач і перейти в контрнаступ. Це занапастило грошову реформу Гоміньдану. Уряд знову був поставлений перед необхідністю покривати військові витрати за рахунок знецінення золотого юаня. Лише протягом 1948 року інфляція становила 500 %. Спроба виправити становище шляхом примусового обміну золотих юанів на іноземну валюту та дорогоцінні метали навела тільки до погіршення ситуації — уряд Гоміньдану почав втрачати опору серед заможних класів, і надалі зазнав поразкиМ. В. Михеев «Денежные реформы в Китае после Второй мировой войны» elar.urfu.ru Процитовано 5 вересня 2024.
Запровадження «Народного юаня» 1948 року, після приходу до влади у Північному Китаї, комуністичний уряд на чолі з Мао Цзедуном, який, потребуючи твердої валюти, провів ще одну грошову реформу. 1 грудня того ж року вони створили Народний банк Китаю (НБК), який розпочав емісію нової валюти, так званого «женьміньбі» («народних грошей»). У міру возз'єднання районів Китаю, опанованих комуністичною Народно-визвольною армією Китаю, відбувалося злиття місцевих банків. З обороту вилучалися всі місцеві гроші, випущені у різних звільнених районах, і замінювалися банкнотами НБК — «женьміньбі» («народний юань», або «народні гроші»). Обмін старих грошей на женьміньбі завершився за рік після перемоги комуністів у громадянській війні. У країні булі заборонені приватна торгівля золотом та сріблом, обіг іноземної валюти, й введений суворий валютний контроль.
Після проголошення Мао Цзедуном 1 грудня 1949 року Китайської Народної Республіки (КНР), було взято курс на переорієнтацію від традиційної економічної моделі, заснованої на домашньому господарстві, до розвитку соціалістичного промислового комплексу, використовуючи прямий державний контроль. Китай став країною з командною економікою за зразком Радянського Союзу, який надав всеосяжну підтримку китайському уряду, зокрема технічну, технологічну та фінансовуДроботюк О. В. Еволюція моделі економічного розвитку КНР sinologist.com.ua Процитовано 5 вересня 2024. Почалося відновлення економіки країни, яка перебувала у глибокому занепаді внаслідок Другої світової та громадянської воєн.
Ще восени 1949 року влада КНР зіткнулась із гіперінфляцією, з квітня цього року обсяг емісії юанів збільшився з 60,7 млрд юанів у квітні до 4,91 трлн юанів у березні 1950-го. З січня 1949-го по лютий 1950 року індекс оптових цін в юанях у 13 великих містах країни збільшився в 91 раз в юанях. Збільшувалися номінали банкнот, які створювали незручності для товарно-розрахункових операцій, якщо протягом грудня 1948-го — літа 1949 року були випущені банкноти номіналом від 1 до 200 юанів, то з осені 1949-го і до грудня 1953 року в обігу з'явилися номінали від 500 до 50000 юанів70年人民币印钞史：任何通胀，成本必由底层人承受 ifinance.ifeng.com Процитовано 6 вересня 2024. Надалі НБК довелося приймати міри щодо подолання інфляції. Була проведена централізація фінансової діяльності у країні, торгівлі, заготівель і розподілу метеріальних ресурсів, запроваджена єдина система зарплати, ціноутворення, розроблені баланси доходів та витрат. Грошовий обіг ще більше зміцнився після грошової реформи, основною метою якої була зміна масштабу цін в країні. У період з 1 березня до 30 квітня 1955 року проводився обмін старих грошей на нові у співвідношені 10000:1. 1 юань став ділитися на 10 цзяо та 100 финів. В обіг були запровджені банкноти нового зразка номіналом від 1 до 10 юанів; розмінни банкноти в 1, 2 і 5 финів та 1, 2 і 5 цзяо; та монети в 1, 2 і 5 финів. В ході реформи золотий вміст юаня не був встановлений. В умовах командної економіки юань був неконвертованою валютою, держава фіксувала його обмінний курс на сильно завищеному рівні в рамках стратегії імпортозаміщення, який станом на 1953 рік 2,46 юаня за 1 долар США, така стратегія зберігалася аж до кінця 1970-х років. Завищений курс дозволяв уряду постачати імпортні машини та обладнання пріоритетним галузям за нижчою вартістю національної валюти, ніж це було б можливо в іншому випадку«Renminbi 人民币» thechinastory.org Процитовано 20 липня 2025.
Процес зміцнення грошового обігу КНР, розпочатий у першій половині 1950-х років був нивельований мірами, де відповідно до теорії «безтоварного» соціалістичного виробництва протягом 1958—1976 років різко обмежувалася сфера товарно-грошових відносин, що привело до широкого росповсюдження натуралізації господарських зв'язків. Починаючи з 1970-х років в грошовому обігу КНР сформувалася хронічна невідповідність обсягу грошової маси потребам товарного і платіжного обороту в грошах, що періодично викликало зростання цін. У зв'язку з погіршенням фінансово-економічного становища, держава збільшила масштаби грошової емісії. Серед мір, які застосовувались для стабілізації грошового обігу, держава широко практикувала залучення грошових коштів населення в ощадкаси. Також, неоднократно застосовувались спроби обмежити необгрунтоване зростання фонду заробітної плати, скоротити грошову емісію, збільшити виробництво споживчих товарів, розширити галузь торгівлі та послуг«Грошова система Китаю» Базаєва Л. Д. cyberleninka.ru Процитовано 6 вересня 2024.
Юань після економічних реформ Ден Сяопіна 1978 року з приходом до влади Ден Сяопіна та Ху Яобана був взятий курс на побудову нової економічної системи із китайською специфікою, де планова економіка була доповнена ринковоюВАЛЮТНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ В КИТАЇ — ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ В УМОВАХ ЗОВНІШНЬОГО ТИСКУ ird.gov.ua Процитовано 2 вересня 2024КІКТЕНКО В. О. РЕФОРМИ ТА ВІДКРИТІСТЬ ЯК ОСНОВА ПОБУДОВИ СОЦІАЛІЗМУ З КИТАЙСЬКОЮ СПЕЦИФІКОЮ sinologist.com.ua Процитовано 2 вересня 2024«Трансформація юаня у світову резервну валюту» cyberleninka.ru Процитовано 5 жовтня 2024.
В ході реформи сформувався подвійний режим обмінного курсу: для міжнародних розрахунків використовувався офіційний курс, який 1980 року становив 1,49 юаня за 1 долар, при розрахунках у Китаї використовувався ринковий курс. З жовтня 1980 року Держрада ухвалила, що частина торгової та неторгової виручки може залишатися за підприємствами або передаватися місцевій владі, після продажу підприємством відповідної частини виручки державі. Водночас, у жовтні 1980 року було створено валютний ринок свопів, на яких вільно торгувалася за ринковим курсом іноземна валюта. Таке нововведення стало доповненням до єдиної системи планового розподілу, що позитивно позначилося на збільшенні експортних операцій. Для стимулювання експорту, починаючи з 1980 року — і до 1990-х років, проводилася серія контрольованих девальвацій юаня. Була введена система, з якою місцева влада могла залишати значну частину своєї виручки для продення імпорту. Юридичним і фізичним особам дозволили відкривати депозити в американських і гонконзьких доларах, німецьких марках, фунтах стерлінгах і єнах. Також з 1980 року операції з іноземними туристами здійснювали переважно з використанням валютних сертифікатів, що випускалися Банком Китаю номіналом від 1 до 100 юанів.
Завдяки проведеним реформам, до 1987 року ВВП КНР перевищив показник 1978 року у 3,3 разу й у 10,49 разів показник 1962 року. Максимальна номінальна вартість третьої серії банкнот, що становила 10 юанів — виявилася замалою для задоволення потреб грошового обігу та транзакцій. З 1987 року в обіг запроваджувалася четверта серія банкнот, у якій максимальна номінальна вартість була збільшена до 50 і 100 юанів中国货币 gov.cn Процитовано 15 вересня 2024.