Залуччя — село в Україні, у Чемеровецькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Географія Подільське село Залуччя розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України, за 20 кілометрів автошляхами від міста Кам'янець-Подільський на річці Смотрич.

Історія Перша згадка про Залуччя належить до 1530 року. Тоді воно мало назву Лучинківці.

У 1530 році у селі був один лан. З 1566 року зустрічається у писемних пам'ятках під назвою Залуччя, тоді ж село нараховувало 6 ланів.

З 16-го століття село належало до Кам'янецького повіту .

У 1738 році на кошти парафіян збудована дерев'яна церква на честь св. великомученика Дмитра Солунського.

Вкінці 19-го століття Залуччя Циківське налічувало 1324 мешканці, 247 осель, у селі була парафіяльна церква, церковна школа. Адміністративно належало до Кам'янецького повіту Подільської губернії.Літопис УПА. Том 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944—1946. Документи і матеріали. / Упорядники: О. Вовк, С. Кокін. — Київ-Торонто, 2005. — 1334 с. — ISBN 966-96340-5-9 — С. 493—494 Приходи Подільської губернії . Ред. Сецинський Є. І. вид.1891 р..

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.

В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор.

З 1991 року в складі незалежної України.

15 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських територіальних громад, село увійшло до складу Чемеровецької селищної територіальної громади, до цього органом місцевого самоврядування була Залучанська сільська рада.

До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Чемеровецького району, після його ліквідації, увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.

Колишній орган місцевого самоуправління — Залучанська сільська рада.

Опис герба 1. Основа герба — чотирикутний щит із загостреною основою.

2. На фоні синього неба та зелених лук — срібне стилізоване зображення Залучанської православної церкви св. Дмитрія Солунського початку XVIII ст.

3. В нижній частині на малому щиті — козацькі мушкети та лук зі стрілами, що нагадують про героїчне історичне минуле та легенди про село.

4. Хвилі нагадують про розташування села на р. Смотрич.

5. Герб обрамлений вінком декоративного орнаменту золотистого кольору, у верхній частині орнаменту — золотий тризуб. Внизу герба — стрічка зеленого кольору з написом «Залуччя».

Населення За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 787 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,63 % російська 0,37 %

Пам'ятки У селі є Церква св. Дмитра. До нашого часу без істотних зовнішніх змін на Кам’янеччині залишилися лише дві церкви у традиційному стилі для Подільської архітектурної школи: це Хрестовоздвиженська на Карвасарах у Кам’янці (1799) та Дмитрівська в селі Залуччя (1735). Піп зі Залуччя згадується в 1578, 1583 роках. Церква св. Дмитра відома з 1722 р. Біля :1738 р. збудована нова дерев'яна триверха споруда. В 1830-х рр. бічні верхи розібрано. Кам'яна дзвіниця. Кам'яний притвор збудовано 1872 р.ТІ, ХТО НЕ ДОЖИВ: ДЕРЕВ’ЯНІ ХРАМИ КАМ’ЯНЕЧЧИНИ

Неподалік від села розташовані ботанічна пам'ятка природи — Самовита Товтра та геологічна пам'ятка природи місцевого значення Залучанська печера. Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Галерея

Примітки

Посилання