Макс Генріх Моріц Альберт фон Шенкендорфф (; 24 лютого 1875, Пренцлау — 6 липня 1943, Круммгюбель) — німецький офіцер, генерал піхоти вермахту..

Біографія Виходець із давнього прусського роду, відомого з 13 століття. Старший брат Генріха фон Шенкендорффа.

Закінчив кадетський корпус, з 1894 року служив в піхоті. Під час Першої світової війни служив командиром батальйону, з липня 1918 року — офіцер для особливих доручень при начальнику генерального штабу. З 1922 по 1926 рік служив в міністерстві оборони. У лютому 1930 року був звільнений з дійсної військової служби.

Повернутий на дійсну військову службу під час загальної мобілізації в 1939 році. Під час німецько-радянської війни командував частинами забезпечення і тилом групи армій «Центр». Був одним з ініціаторів створення колабораціоністських військових частин і прихильником скорочення репресій проти місцевого населення в тилу німецької армії. На Смоленському процесі названий одним з головних винуватців масових вбивств і вивезення в Німеччину жителів Смоленщини. У міру зростання партизанського руху на окупованій території був змушений приділяти багато уваги антипартизанським операціям. Також був одним з активних провідників політики переслідування і геноциду єврейського населення. Зокрема, згідно з його наказом № 1 від 7 липня 1941 року вводилися обов'язкові для носіння євреями з 10 років нарукавні пов'язки білого кольору з намальованою жовтою зіркою Давида. 21 серпня видав наказ, який з метою «суворого контролю за діяльністю євреїв» забороняв їм залишати місця проживання. Підлеглі Шенкендорффу війська відрізнялися жорстокістю і масовою участю у винищуванні євреїв.

У вересня 1941 р. організував конференцію у Могилеві для інструктажу сил вермахту, СС, СД та поліції на окупованих територіях щодо політики знищення партизанів, до яких фактично було дорівняно всіх євреїв та підозрілих цивільних. Конференція ознаменувала активне залучення вермахту до репресій та Голокосту на окупованих територіях.

1 січня 1943 року відправлений Адольфом Гітлером у відставку у зв'язку із захворюванням серця. Помер від серцевого нападу 6 липня 1943 року в місті Круммгюбель під час проходження курсу лікування в місцевому санаторії.

Нагороди

Столітня медаль Залізний хрест 2-го і 1-го класу Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1919) Орден Святого Йоанна (Бранденбург), лицар справедливості Почесний хрест ветерана війни з мечами Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Німецький хрест в золоті (26 грудня 1941)

Література

Ekkehard Meyer-Düttingdorf: General der Infanterie Max von Schenckendorff. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1. Primus, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, S. 481—488. Черноглазова В. А. Уничтожение евреев Белоруссии в годы немецко-фашистской оккупации // Трагедия евреев Белоруссии в 1941— 1944 гг. : Сборник материалов и документов. — Мн., 1997. — Вып. 2. — С. 17-29. — ISBN 985627902X. Холокост в Беларуси. Документы и материалы. — Мн.: НАРБ, 2002. — С. 5—6. — 276 с. — 1000 экз. — ISBN 9856372240. Хеер Х. Вермахт и холокост // Трагедия евреев Белоруссии в 1941— 1944 гг : сборник материалов и документов. — Мн.: Э. С. Гальперин, 1997. — С. 30-46. — ISBN 985627902X. Розенблат Е. С. Палачи и жертвы Брестского гетто // Сост. Басин Я. З. Уроки Холокоста: история и современность : Сборник научных работ. — Мн.: Ковчег, 2010. — Вып. 3. — С. 105. — ISBN 9789856950059.

Примітки