«Любити …» — радянсько-ізраїльський художній кінофільм 1968 року, знятий режисером Михайлом Каліком, що поєднує в собі елементи ігрового і документального кінематографу. Згідно з визначенням творців картини в титрах, жанр фільму — «кілька незвичайних історій з анкетою і спостереженнями».

Сюжет

Новела перша У дощовий день в квартирі під магнітофонний запис танцюють і розмовляють три пари. Самотній молодий чоловік сидить з книгою і розмірковує вголос. Раптом музика закінчується, і чується записаний на плівку діалог чоловіки і жінки. Жінка зізнається в коханні чоловікові. Молоді люди стоять поруч з магнітофоном і слухають.

Новела друга (заснована на розповіді В. Сапожникова «Перші півні»)

Зимового вечора юнак на ім'я Сергій прощається з дівчиною і в піднесеному настрої йде зав'юженим Ленінградом. На пам'ятнику Петру I він уявляє Хуртовину у вигляді дівчини і запрошує на танець. Потім сідає в трамвай, де бачить кондукторку, що плаче. Він намагається заспокоїти її, а потім проводжає додому. Аня (так звуть дівчину) розповідає, що її кинув коханий, змусивши перед цим зробити аборт. Сергій розбиває його портрет і переконує Аню забути його.

Новела третя (заснована на розповіді Ю. Казакова «Осінь в дубових лісах»)

На вокзалі прощаються чоловік і жінка. Чоловік намагається порозумітися з жінкою, вмовляє залишитися ще на кілька днів в Москві, говорить про зустріч на Півночі, куди повертається жінка. Вони їдуть на таксі в пошуках готелю, однак ніде немає місць. Вони змушені бродити по місту, заходять в під'їзд, але їх виганяє двірничка. Їдуть за місто, п'ють вино. Розуміючи, що провести час наодинці їм ніде, під ранок повертаються на вокзал. Жінка сідає в вагон. Про зустріч вони вже не домовляються. Чоловік йде. Жінка дивиться йому вслід.

Новела четверта (заснована на новелі «Літні степові ночі» з роману І. Друце «Тягар нашої доброти»)

Село десь в Молдавії. Пізно ввечері молодий хлопець Мірча повертається додому на возі з сіном. По дорозі він зустрічає дівчину Нуцу, яка явно чекає його і яка йому теж подобається. Провівши ніч разом, молоді люди вранці повертаються в село. Він під'їжджає до свого будинку. Батько бачить дівчину, що сховалася в сіні. Збентежений Мірча повідомляє батькам, що це їх невістка. Сюжет закінчується сценами молдовського весілля.

У ролях

Новела перша: Олексій Ейбоженко — хлопець на вечірці Маріанна Вертинська — дівчина на вечірці Ігор Кваша — Ігор, гість на вечірці Катерина Васильєва — подруга Ігоря Андрій Миронов — хлопець на вечірці Анастасія Вознесенська — дівчина з глобусом Валентин Нікулін — самотній гість Валентина Караваєва — жіночий голос з магнітофона Новела друга: Сергій Гурзо — Сергій Наталія Четверикова — Віра, дівчина Сергія Аліса Фрейндліх — Аня Людмила Вагнер — Хуртовина Новела третя: Світлана Світлична — дівчина з півночі Лев Круглий — москвич Наум Кавуновський — адміністратор в готелі Єлизавета Нікіщихіна — двірничка Новела четверта: Антоніна Лефтій — Нуца Георге Швіткі — Мірча Михайло Бадикяну — Морару Документальні кадри: Тетяна Журавльова — дівчина в кафе

Знімальна група

Сценарій: Михайло Калік, за мотивами оповідань Іона Друце, Авнера Зака і Ісая Кузнецова, Юрія Казакова, Володимира Сапожникова. Режисер: Михайло Калік Головний оператор: Дмитро Моторний Композитор: Мікаел Тарівердієв Текст пісні: Євген Євтушенко Режисер хроніки: Інна Туманян Оператор хроніки: Аркадій Кольцатий Художники: С. Булгаков, А. Роман Звукооператор: Ю. Оганджанов Режисер: І. Сосланд Оператор: Володимир Брусін Редактор: А. Конунов Асистенти режисера: В. Бурлаку, Л. Лисенко Асистенти оператора: В. Ішутін, В. Одольський, А. Чуш Грим: Наум Маркзіцер Монтажер: Ж. Дубчак, Н. Купцова Інструментальний ансамбль під керуванням В. Людвіковського Інструментальний ансамбль під керуванням Анатолія Васильєва («Співочі гітари») Директор: М. Щербак

Посилання