Лі́дія Гу́ріївна Рибе́нко (Воробе́й) (11 листопада 1953, Річиця, Рівненська область) — українська письменниця, прозаїкиня, видавчиня. Її батько — історик Гурій Бухало. Діти: Юлія Рибенко та Любов Воробей.
Життєпис Закінчила Український інститут інженерів водного господарства. Працювала інженером, екскурсоводом, керівницею туристсько-екскурсійної фірми, провідною науковою редакторкою редакційно-видавничої групи «Реабілітовані історією», журналісткою, редакторкою видавничого відділу Рівненського державного гуманітарного університету.
У 2005 — 2014 роках — голова Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України. Членкиня редколегії літературно-краєзнавчого журналу «Погорина».
Веде активну громадську роботу, працює з молодими літераторами.
Членкиня Національної спілки письменників України з 1996 року.
Твори Окремими виданнями вийшли:
фантастичні оповідання «Острів фіксованих» (1992)
романи «Золото Мірабіліса» (Рівне, 2002) «Суднотроща» (Рівне, 2004) «Коло» (Київ, 2020)
повісті «Бо ти — людина» (в журналі «Березіль», № 3-4 за 1999) «Некерована» (Рівне, 2007) «Басів Кут»: повісті, оповідання, п'єса (Рівне, 2012) поезії
«Світ світлотіні: збірка поезій (Рівне, 2008)
Упорядник видань:
Літературна Рівненщина: антологія (Рівне, 2005) Місто дивної долі. Рівне очима хроністів та письменників: збірник (Рівне, 2008) Наше коло: альманах (Рівне, 2008) Літературна Рівненщина: антологія (Рівне, 2010)
Відзнаки
Лауреатка 2-ї премії журналу «Березіль» за 1999 рік. лауреатка обласної просвітянської премії імені Григорія Чубая 2008 року (за редагування документально-краєзнавчого видання «Державотворці», присвяченого 140-річчю утворення Всеукраїнської «Просвіти» та 90-річчю «Просвіти» Рівненщини) Лауреатка Літературної премії імені Світочів 2009 року (за роман "Суднотроща") лауреатка премії імені Дмитра Нитченка лауреатка літературної премії імені Бориса Тена
Посилання Лідія Рибенко на h.ua
Примітки