Георгій Ігорович Склянський (при народженні Генріх Іцкович Склянський;https://www.moypolk.ru/soldiers/sklyanskiy-igor-aronovich Воспоминания Александра Игоревича Склянского]; 23 квітня 1939, Київ — 4 січня 2007, Москва) — радянський і російський актор, режисер, сценарист, педагог.
Біографія Народився 23 квітня 1939 року в Києві. В перші дні німецько-радянської війни батько — гвардії старшина Ігор (Ісак) Аронович Склянський (1911—1996), уродженець Кагарлика — пішов на фронт, після 4-х поранень — інвалід II групиМой полкИгорь Аронович Склянский на сайте «Память народа». 29 вересня 1941 року біля Кудрявського узвозу подруга матері витягла його з братом Аліком з натовпу, якого есесівці гнали до Бабиного Яру на розстрілЛевитас И. Дети Бабьего Яра. Еврейский совет Украины, 2001, с. 176.https://www.moypolk.ru/soldiers/sklyanskiy-igor-aronovich. Протягом 26 місяців окупації Києва переховувався з матір'ю Марією Склянською та братом Сашком у сусідів, всі родичі загинули в Бабиному ЯруВоспоминания Александра Склянского. Настоятель костелу Святого Олександра на прохання матері згодився хрестити їх у католицтво і дав нові імена. Так Альфред Іцкович став Олександром, а Генріх Іцкович — Георгієм.
У 1957—1959 роках працював актором Київського російського драматичного театру транспорту. У 1958 році дебютував у кіно у фільмі «Роки молоді». У 1959 році вступив на акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (майстерня Сергія Герасимова і Тамари Макарової), який закінчив у 1964 році.
У 1967 закінчив аспірантуру ВДІКу. З 1967 року викладав на кафедрі режисури та акторської майстерності ВДІКу. У 1968 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства на тему «Деякі проблеми виховання творчого мислення актора».
Актриса і режисер Олена Циплакова згадувала про ньогоhttps://radiovera.ru/svetlyiy-vecher-s-elenoy-tsyiplakovoy-ef-24-02-2016.html:
…ось був такий педагог на курсі і у Куліджанова з Ліозновою, і у Наумова з Аловим — Георгій Ігорович Склянський. Він був другим педагогом. Це була дивовижна людина, який працював і з Бондарчуком, і з Герасимовим. Він був такий тихий, непомітний, який був з хрестом на грудях завжди під сорочкою, і він був дуже тонкий і глибокий чоловік. Ось з ним ми спілкувалися, можливо, навіть більше, ніж з усіма педагогами, тому що дуже багато занять він проводив, і ми завжди у нього бували вдома. Тобто все, що ми робили, ми з ним обговорювали, розмовляли. Це був такий дуже важливий момент.
У 1968—1969 роках був автором-ведучим телевізійного циклу «Мистецтво кіно».
У 1968—1969 і 1976—1980 роках працював другим режисером кіностудії імені Горького. У співавторстві з Сергієм Герасимовим, як другий режисер, написав сценарій телефільму «Червоне і чорне» (1976).
У 1982 році йому було присвоєно вчене звання доцентаhttps://rgali.ru/obj/13660943.
Помер 4 січня 2007 року, похований на Перепечинському кладовищі в Сонячногірському районі Московської області.
Фільмографія
1958 — Літа молоді 1958 — Прапори на баштах 1962 — Люди і звірі 1963 — Людина, яка сумнівається 1964 — Перший сніг 1964 — П'ядь землі 1965 — Так я прийшов 1967 — Журналіст 1969 — Злочин і покарання 1972 — Таємниця предків 1983 — Берег 1984 — Майже ровесники 1990 — Ворог народу — Бухарін 1993 — Троцький 1994 — Восьмий день тижня (короткометражний) 1995 — Загальний вагон (короткометражний) 1999 — Ранок не час для дівчаток (короткометражний) 2001 — Шукачі 2001 — Годинник без стрілок 2003 — Здрастуй, столицю! 2004 — Рік коня — сузір'я Скорпіона 2007 — Джоконда на асфальті
Бібліографія Некоторые проблемы воспитания творческого мышления актера: диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения / ВГИК; Объединен. каф. реж. и актерск. мастерства. — М., 1968. — 187 с.
Примітки