Ульріх Отто Едуард Кесслер (; 3 листопада 1894, Данциг — 27 березня 1983) — німецький офіцер, генерал авіації. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія 1 квітня 1914 року вступив до Імператорських військово-морських сил. Пройшов підготовку у військово-морському училищі в Мюрвіку (1914) і на борту лінійного корабля «Віттельсбах». Учасник Першої світової війни, з листопада 1915 року — вахтовий офіцер на легкому крейсері «Любек». Пройшов підготовку льотчика морської авіації.
З грудня 1918 по січень 1919 року в складі гвардійської кавалерійської стрілецької дивізії брав участь в боях з комуністами в Центральній і Північній Німеччині, в січні-лютому 1919 року — в Добровольчої корпусі Люттвіца. Після демобілізації залишений на флоті, служив на торпедних катерах, на крейсері «Гамбург». З 1927 року займався переважно питаннями відтворення морської авіації. З 1 квітня 1931 року — 5-й офіцер Адмірал-штабу (відповідальний за авіацію) в штабі флоту. З 1 жовтня 1931 року — вахтовий офіцер на лінійному кораблі «Гессен», з 1 січня 1933 року — експерт з питань морської авіації німецької делегації на Женевській конференції з роззброєння. 1 вересня 1933 року переведений до люфтваффе і призначений начальником групи Командного управління Імперського міністерства авіації. З 1 жовтня 1934 року — начальник авіаційного технічного училища в Варнемюнде. Закінчив курс Військової академії (1936). З 1 жовтня 1936 року — командир групи берегової авіації «Сильт». 1 жовтня 1937 року призначений начальником штабу 4-го авіаційного округу, а 1 липня 1938 року переведений в Генштаб Люфтваффе.
З 15 листопада 1938 року — командир 1-ї бомбардувальної ескадри «Гінденбург», з 19 грудня 1939 року — начальник штабу 1-го повітряного флоту, з 25 квітня 1940 року — 10-го авіаційного корпусу і командувач авіацією в Дронгаймі, з 28 червня 1940 року — начальника бойової підготовки Люфтваффе. 5 лютого 1942 року призначений авіаційним командиром в Атлантиці. У завдання Кесслера входило забезпечення повітряного прикриття діючих в цьому регіоні кораблів. У березні 1944 році штаб Кесслера розформовано, а сам він отримав посаду начальника штабу зв'язку люфтваффе в Токіо, одночасно з 22 січня 1945 року — військово-повітряний аташе в Токіо. 15 травня 1945 року, перебуваючи на підводному човні U-234, здався американцям, був доставлений до Німеччини, де 10 травня 1947 року звільнений.
Звання
Кадет (1 квітня 1914) Фенріх-цур-зее (23 грудня 1914) Лейтенант-цур-зее (13 липня 1916) Оберлейтенант-цур-зее (28 вересня 1920) Капітан-лейтенант (1 березня 1926) Корветтен-капітан (1 квітня 1933) Оберстлейтенант (1 квітня 1935) Оберст (1 квітня 1937) Генерал-майор (1 квітня 1939) Генерал-лейтенант (1 квітня 1941) Генерал авіації (1 вересня 1944)
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Ганзейський Хрест (Любек) Знак пілота ВМФ за польоти над морем Морський нагрудний знак «За поранення» в чорному Пам'ятний знак пілота (Пруссія) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно. Комбінований Знак Пілот-Спостерігач Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Німецький хрест в золоті (3 квітня 1944) Лицарський хрест Залізного хреста (8 квітня 1944)
Література
Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN 5699137688
Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X