Проспект Трубників — бульварна вулиця в західній половині міста Нікополь у Дніпропетровської області. Вважається найкрасивішою у місті, що бере початок від будівлі Нікопольської міської ради та будинку Водників (проспект Трубників, 1) та закінчується заводоуправлінням ПдТЗ та багатоповерховим житловим будинком № 105 мікрорайону. Бульвар проспекту засаджений каштанами.
Проспект Трубників починається від вулиці Електрометалургів як продовження Преображенської вулиці. На початку проспекту ліворуч розташовано парк Перемоги й праворуч — Молодіжний парк. Перед початком промислової зони ліворуч розташовано сквер, після чого проспект змінює напрям з північного заходу на захід; і наостанок проспект повертає на південь, де закінчується на Херсонській вулиці.
Довжина вулиці — 4800 метрів; ширина — 60 метрів.
У житловій забудові проспекту Трубників виділяються декілька місцевостей:
45 квартал — ліва сторона проспекту від вулиці Станіславського до Каштанової вулиці, 44 квартал — права сторона від вулиці Раїси Кириченка до Каштанової вулиці, 38-й квартал — права сторона від Каштанової вулиці до вулиці Пилипа Орлика, Варна — обидві сторони від вулиці Пилипа Орлика до вулиці Малиновського, Соцмісто або Куба — обидві сторони від вулиці Малиновського до Соборної вулиці; мікрорайон Трубник-1 — від Соборної вулиці до скверу
Історія Початкова назва проспекту — Перша Продовжня вулиця радянського Соцміста доби індустріалізації. Вулиця була прокладена у середині 1930-х років з розбудовою радянського Соцміста, що початково складалося з 10 чотириповерхових житлових будинків для робітників Південнотрубного заводу, зведеного у степу в 6 км від Старого міста — козацького Микитиного Рогу.
За культу особистості Йосипа Сталіна вулиця носила його ім'я — вулиці Сталіна. 1957 року перейменована на проспект Леніна. У 1996 році за наполяганням тодішнього генерального директора Південнотрубного заводу Олександра Куценка міськвиконком перейменував вулицю на сучасну назву — проспект Трубників, — що уславлює робітників трубного заводу, якому місто Нікополь завдячує своїм розквітом.
Першими будівлями вулиці були середня школа № 10 (зведена 1936 року; тепер школа № 25) та житлові будівлі № 9 (тепер № 41) і № 10 (тепер № 39), що були заселені у 1940—1941 роках. У перші місяці німецької окупації міста за німецько-радянської війни будинок № 10 без підключеної води та каналізації був в'язницею для полонених червоноармійців.
Після війни в 1946 році Ленінградська архітектурна-планувальна майстерня ДІПРОМЕЗу (Державний інститут з проєктування металургійних заводів) розробила план-проект забудови. У проєкті зазначалося:«… Характер архітектури прийнятих типових дво- і триповерхових будинків — велика кількість терас і балконів, затишність їх розташування, можливість їх озеленити виткою зеленню, як не можна більш підходять до умов життя південного міста, яким і є Нікополь»За цим проєктом силами полонених німців зведені перші житлові квартали Соцміста, поліклініку № 2, лікарня № 2. 2 і 3- поверховими житловими будинками з багатим озеленінням були забудований квартал по лівій стороні вулиці між вулицею Міронова й Альповою вулицею та інші житлові квартали Соцміста. Більшість будівель проспекту зведено у 1940-1950-х роках. Посередині вулиці пролягала залізнична гілка, якою ходив «трудовий» поїзд «ПТЗ — Місто». Зі зміною архітектурної політики в СРСР житловий район проспекту почали добудовувати поодинокими «хрущівками».
Окрасою проспекту став Палац культури Південнотрубного заводу. Увечері грав духовий оркестр, існували танцмайданчики. Квартал проспекту між вулицями Героїв Чорнобиля і Міронова отримав молодіжне прізвисько «Брод» від скороченого модного нью-йоркського Бродвею, що ототожнювалося з українським «бродити».
З часом на проспекті Леніна звели такі значні для нікопольчан будівлі: Центральний гастроном, перша в місті дев'ятиповерхівка, Палац одружень, банк, Нікопольський металургійний технікум, СПТУ-42, дитяча і стоматологічна поліклініки, ресторани, кафе, культурно-спортивний комплекс заводу феросплавів, Центральний універмаг та красивий й вмісткий стадіон «Металург», що належав НЗФ.
За УРСР проспектом проходили травнева й листопадова демонстрації.
За незалежної України на проспекті найпоширеніші у місті ОСББ.
Перехрестя
Преображенська вулиця вулиця Електрометалургів Першотравнева вулиця вулиця Богуна (на перехресті транспортне кільце з квітником) вулиця Станіславського вулиця Раїси Кириченко Каштанова вулиця (бульварного типу) вулиця Пилипа Орлика вулиця Героїв Чорнобиля (попередні назви: вулиця Сталіна, потім вулиця 40 років Жовтня) вулиця Івана Мазепи вулиця Європейська вулиця Юрія Липи Соборна вулиця вулиця Трубченка вулиця Паркова вулиця Георгія Нарбута Херсонська вулиця
Будівлі
№ 1-1а — готель і кафе «Афіна»; № 11а — Укрсоцбанк (UniCredit Group); № 11 — Пенсійний фонд; № 12а — Нікопольські тепломережі; № 12б — Дитячій садок № 12 «Світляк»; № 13а — Шаховий клуб; № 14 — ЦУМ; № 15 — Магазин «Світ»; № 16 — Нікопольський професійний ліцей; № 18 — Нікопольський технікум Національної металургійної Академії України; № 18, корпус 3 — Нікопольський факультет Запорізького Національного Університету (НФ ЗНУ); Пам'ятник на честь звільнення Нікополя за німецько-радянської війни (танк ІС-2 на постаменті);
№ 18а — культурно-спортивний комплекс «Нікопольського заводу феросплавів»; № 27 — Нікопольська державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Дніпропетровській області; будівля початково будувалася, як готель ПТЗ з рестораном на 1-му поверсі; № 29 — житловий будинок зведений 1957 року; № 34 — готель «Бутік-Отель»; № 35а — відділення жіночої гімназії «Едем»; № 37 — «Будинок зі шпилем»; Пам'ятник чорнобильцям; № 38 — нічний клуб, боулінг, тренажерний зал і ресторан «Еліт-Клуб»; колишній Палац культури колишнього Нікопольського Південно-трубного заводу; у минулому культурний осередок міста — тут діяли циркова та балетна студії, різні гуртки, виступали джаз-бенди й дуже популярний в 1950-1960-і роки радянський «співак Гавайських островів» Микола Щукін; Пам'ятник воїнам-афганцям «Чорний тюльпан»; № 39 — Піцерія «Челентано»; один з перших житлових будинків проспекту, заселений у 1940—1941 роках з початковою адресою — 1-ша Продовжна вулиця, 10; перші місяці німецької окупації міста за німецько-радянської війни будинок був в'язницею для полонених червоноармійців № 41 — один з перших житлових будинків проспекту, заселений у 1940—1941 роках з початковою адресою — 1-ша Продовжна вулиця, 9; № 44 — житловий будинок зведений 1950 року; № 46 — середня загальноосвітня школа І-III ступенів № 25 з поглибленим трудовим і профільним навчанням; початково була школою № 10, що звели 1936 року за індивідуальним проєктом; № 47 — 3-поверхова Міська дитяча лікарня — відкрилася у реконструйованій у 2017—2020 роках будівлі Амбулаторій № 1 і № 3 з кошторисом у 51,3 млн грн.; тут розташовано поліклініка на 200 візитів у день (1-й поверх), стаціонар на 30-36 ліжок, лабораторії, рентген, діагностичне відділення та амбулаторія; у 2017 році амбулаторія № 1 переїхала в будівлю колишньої поліклініки № 3 на вулиці Івана Богуна, й амбулаторія № 3 переїхала на вулицю Станіславського, 18; № 48 — стадіон «Металург» імені Куценка; ДЮСШ № 1; Руїни легкоатлетичного манежу; № 50а — Храм ікони Божої Матері «Цілительниця» УПЦ МП; № 50 — міська лікарня № 1; № 55 — ресторан «12 стільців»; Сквер з меморіалом Меморіал «Вічний вогонь» і Каплицею святих Петра і Февронії УПЦ МП; № 56 — Колишнє заводоуправління ПТЗ; ТОВ «Технопласт Плюс»; електроцех; № 56/2 — міська лікарня (поліклініка) № 4; № 87а — Нікопольський факультет Одеської національної юридичної академії: Центральна прохідна Нікопольського ПТЗ; № 91 — Територія колишнього Нікопольського південно-трубного заводу; № 95 — Нікопольський трубний інститут; № 97 — Пожежне депо; № 101 — будівля колишньої медчастини ПТЗ. Бульвар на проспекті Трубників.
Пам'ятники Головні пам'ятники Нікополя встановлені на проспекті Трубників:
«Літак», Танк ІС-2, Меморіал загиблим трубникам за німецько-радянської війни 1941—1945 років, Пам'ятник чорнобильцям, Пам'ятник воїнам-афганцям «Чорний тюльпан».
Парки Парки Перемоги і Металургів розташовані на початку і в кінці проспекту Трубників, що разом зі скверами та каштановим бульваром створюють зелене оздоблення єдиному проспекту міста.
Джерела
Проспект Трубників Проспект Трубників
Примітки