Британська Індія вступила в Першу світову війну одночасно з Великою Британією, яка 4 серпня 1914 року оголосила війну Німеччині. Індійські війська брали участь в бойових діях в Європі, Середземномор'ї, Африці та на Близькому Сході.

В ході війни в Індії було мобілізовано 1 440 437 осіб, близько 1 000 000 індійських військовослужбовців були відправлені за межі Британської Індії, з яких 64 449 особи загинули Из них убито в бою, пропало без вести и впоследствии не были найдены 24 000, умерло от ран 3 000, в плену умерло 3 500, 128 000 - були поранені і 11 264 - потрапили в полон.

Індійська армія воювала проти німецьких військ на Західному фронті, в Східній Африці. Також індійські війська брали активну участь в бойових діях в Єгипті і в Месопотамії проти військ Османської імперії Participants from the Indian subcontinent in the First World War . Memorial Gates Trust. . У 1914 році армія Британської Індії була найчисленнішою добровільної армією в світі (240 000 військовослужбовців).

Вступ у війну і мобілізація Хоча військові дії не торкнулися безпосередньо Індію, світова війна справила величезний вплив на її розвиток. Індія стала основним колоніальним тилом, спираючись на який, Англія брала участь у війні.

Військову політику Британії активно підтримала індійська буржуазія. Війна обіцяла їм величезні матеріальні вигоди. Крім того, підтримуючи військові зусилля Британської імперії, індійська «еліта» розраховувала домогтися від нього певних політичних і економічних поступок.

Співпраця національної буржуазії полегшило для англійської влади мобілізацію і широке використання людських і матеріальних ресурсів Індії у війні. У деяких районах в армію забирали всіх працездатних чоловіків в родині. Індійці билися на багатьох фронтах в Європі, Азії та Африці . Британська колоніальна влада мобілізувала індійських робітників, які прямували на військові роботи у Францію, окуповані англійськими військами райони Месопотамії і в інші країни. Індія постачала зерном англійські армії, що знаходилися в Азії і Африці. Всі індійські війська, що діяли на фронтах, билися і фінансувалися за рахунок населення Індії.

Участь в бойових діях

Індійські експедиційні війська А

Після початку Першої світової війни індійське командування змогло відправити для бойових дій 2 кавалерійські і 2 піхотні дивізії. З цих чотирьох дивізій були сформований «Індійський експедиційний корпус А» під командуванням генерал-майора Джеймса Уіллкокс Baker, Chris. «The British Corps of 1914—1918» . The Long, Long Trail.. 30 вересня 1914 року ці підрозділи прибули в Марсель. Індійські війська були направлені на ділянку фронту у Іпра. В кінці 1914 року індійці брали участь в боях при Ла Басса .

У березні 1915 року індійська дивізія брала участь у наступ при Нев-Шапель. Індійські війська, не встигнувши звикнути до нових гвинтівок Lee-Enfield, не маючи власної артилерії, а також погано адаптуючись до континентального європейського клімату, не були боєздатними частинами. Крім цього, в індійських підрозділах не було достатньої кількості офіцерів, які знають хінді. Загальний низький бойовий дух індійців привів до того, що восени 1915 року всі індійські піхотні підрозділи були перекинуті з Франції в Єгипет . Після виведення піхотних підрозділів на Західному фронті залишилися дві індійські кавалерійські дивізії. В основному вони перебували в резерві, чекаючи прориву позиційного фронту. Однак в 1916 році вони брали активну участь в битві на Соммі. У березні 1918 року вони також були перекинуті до Єгипту.

З 130 000 індійців, що служили на Західному фронті, загинули близько 9 000 чоловік «Commonwealth War Graves Commission Report on India 2007—2008». Комиссия Содружества наций по уходу за военными захоронениями .

Індійські експедиційні війська B У 1914 році губернатор Британської Східної Африки запросив допомоги для боротьби з німецькими колоніальними військами з Німецької Східної Африки . Було прийнято рішення про формування «Індійського експедиційного корпусу В» для відправки його на боротьбу з німецькими військами в Східній Африці. «Експедиційні війська В» складалися з: однієї піхотної дивізії, двох піхотних бригад, інженерних підрозділів та підрозділів гірської артилерії .

Індійські війська під командуванням генерал-майора Артура Ейткена висадилися в Танге 2 - 3 листопада 1914 року. Завданням індійського корпусу було вторгнення в Німецьку Східну Африку біля озера Танганьїка . Після висадки між індійськими військами і німецькими військами під командуванням Леттов-Форбека сталося бій при Танге . В ході бою нечисленні німецькі війська змогли нанести ураження індійським військам, а останні втратили 359 чоловік убитими і 148 полоненими The Battle of Tanga, German East Africa, 1914 .

Індійські експедиційні війська C

«Індійський експедиційний корпус С» був сформований також для дій в Східній Африці. До складу «експедиційних військ С» входили: одна піхотна бригада, п'ять піхотних батальйонів, 29-й піхотний полк і різні формування добровольців з різних індійських князівств.

Після прибуття в Момбасу індійські війська взяли участь в охороні залізниці в Уганді . 3 листопада 1914 року індійські війська беруть участь в битві при Кіліманджаро . В ході бою індійський полк потрапив під перекрёсіний вогонь німецьких військ і зазнали суттєвих втрат. В результаті індійські війська відступили, втративши 312 чоловік і не добившись поставлених завдань .

Індійські експедиційні війська D

Найбільша індійська армія, відправлена за кордон країни була сформована для бойових дій в Месопотамії під командуванням генерала Джона Ніксона . Перші індійські підрозділи були відправлені в Месопотамію в листопаді 1914 року з метою захисту британських нафтових вишок в районі Басри . Після початку перших боїв в Месопотамії проти турецьких військ індійські війська під командуванням Артура Барретта, а потім Чарльза Таусенда взяли Басру і просунулися вглиб Месопотамії. Однак в листопаді 1915 року індійські війська зазнали поразки під Ктесофоном через матеріально-технічних труднощів.

Після цього індійський війська відступили до міста Ель-Кут і османські війська взяли в облогу його . З січня по березень 1916 року індійські війська спробували кілька разів зняти облогу, однак всі спроби виявилися безуспішними. У квітні 1916 року британсько-індійський гарнізон був змушений капітулювати через брак продовольства і епідемій. В османський полон потрапили 9 000 індійських військовослужбовців.

Після цього на Месопотамський фронт прибули додаткові індійські підрозділи і новий командувач Стенлі Мод . Після цього індійські війська почали новий наступ і в березні 1917 року захопили Багдад . Після цього індійські війська брали участь в заключних боях на Месопотамському фронті до підписання Мудросского перемир'я .

Месопотамська кампанія стала головним фронтом для індійської армії в Першій світовій війні. Основну частину британських військ в Месопотамії становили індійські підрозділи. В ході бойових дій в Месопотамії 11 012 індійських військовослужбовців були вбиті, 3985 людей померли від ран, 12 678 осіб померли від хвороб, 13 492 чоловік потрапили в полон і пропали безвісти, і 51 836 людей отримали поранення «Statistics of the Military Effort of the British Empire» (London: HMSO, 1920) .

Індійські експедиційні війська Е

«Індійський експедиційний корпус E» був утворений на початку 1918 року після того як в Палестину з Західного фронту були перекинуті дві індійські кавалерійські дивізії. До цих двох дивізіям також були приєднані кавалерійська бригада в складі трьох уланських полків з князівств Хайдарабад, Майсур і Джодхпур . 3-тя і 7-я піхотні дивізії були переведені на палестинський фронт з Месопотамії.

Крім цього 36 батальйонів індійської армії були відправлені на допомогу англійським військам. До складу 10-ї, 53-й, 60-й і 75-й англійських піхотних дивізій .

Індійські експедиційні війська F У 1914 році в Єгипті були сформовані «Індійські експедиційні війська F», що складаються з 10-ї і 11-ї індійських піхотних дивізій . Завданням цієї групи військ був захист Суецького каналу від турецьких військ. У січні - лютому 1915 року індійські підрозділи спільно з іншими британськими військами відбивали наступ османських військ на Суецький канал. У 1915 році була розформована 11-а піхотна дивізія, а в 1916 році 10-а дивізія також піддавалася розформуванню і відправці на інші фронти .

Індійські експедиційні війська G У квітні 1915 року «Індійські експедиційні війська G» були відправлені на півострів Галліполі для участі в Дарданелльской операції . На Галліполі воювала 29-я індійська бригада, яка брала участь у другій і третій битвах за Кріт . Пізніше, бригада взяла участь в боях при Сарі-Баїр при підтримці військово-морського флоту . Однак як і всі союзні війська, так і індійська бригада терпіла невдачі під час боїв на Галліполі. В ході боїв за Сарі-Баїр, 29-а бригада була змушена відійти на вихідні позиції, зазнавши важких втрат. Після цього бригада була переведена в Єгипет . За час Дарданелльской операції втрати 29-ї бригади склали +1358 убитих і 3421 поранених «The Gallipoli Campaign». Australian Government, Department of Veterans affairs. .

Ситуація в Індії

Починаючи з 1916 року, британські колоніальні влади в особі віце-короля лорда Челмсфорда оголосили про поступки вимогам індійців; ці поступки включали в себе призначення індійців на офіцерські посади в армії, присвоєння князям нагород і почесних титулів, скасування вкрай дратував індійців акцизу на бавовну. У серпні 1917 року держсекретар у справах Індії Едвін Монтегю оголосив метою Британії поетапне формування в Індії «відповідального уряду як невід'ємної частини Британської імперії».

До кінця війни більшість військ були передислоковані з Індії в Месопотамію і Європу, що викликало занепокоєння місцевих колоніальних властей. Почастішали заворушення, а британська розвідка відзначала безліч випадків співпраці з Німеччиною . У 1915 році був прийнятий Закон про оборону Індії, який на додаток до Закону про пресу 1910 року, дозволив переслідувати політично небезпечних дисидентів, зокрема, відправляти журналістів до в'язниці без суду, і здійснювати цензуру.

У 1917 році комітет під головуванням британського судді Роулата розслідував причетність німців і російських більшовиків до спалахів насильства в Індії. Висновки комісії були представлені в липні 1918 року, і виділили три райони: Бенгалія, бомбейська президентство, і Пенджаб . Комітет рекомендував розширити повноваження влади в умовах воєнного часу, ввести суди з трьох суддів, без суду присяжних, ввести урядовий нагляд над підозрюваними, і дати повноваження місцевим властям заарештовувати і затримувати підозрюваних на короткі терміни без суду.

Кінець війни викликав також економічні зміни. До кінця 1919 року в війні брало участь до 1,5 млн індійців. Податки зросли, а ціни в період 1914-1920 років подвоїлися. Демобілізація з армії посилила безробіття, в Бенгалії, Мадрасі та Бомбеї пройшли голодні бунти.

Уряд вирішив втілити в життя рекомендації комітету Роулата у вигляді двох законів ( « биллей Роулата »), однак при голосуванні в Імперському законодавчому раді все його індійські депутати проголосували проти. Британцям вдалося провести урізану версію першого білля, дозволяв владі позасудові переслідування, але терміном лише на три роки, і тільки проти «анархічних і революційних рухів». Другий білль був цілком переписаний у вигляді поправок до Кримінального кодексу Індії. Проте, в Індії спалахнуло сильне обурення, яке вилилося в різанину в Амрітсарі, і вивело на передній край націоналістів Махатми Ганді .

У грудні 1919 року був прийнятий Закон про уряд Індії. Імперський і провінційні законодавчі ради були розширені, і скасовано притулок виконавчої влади при проходженні непопулярних законів у вигляді «офіційної більшості».