Інтернет-безпека — це галузь комп'ютерної безпеки, яка стосується не тільки Інтернету, часто відносять безпеку браузера та Всесвітньої павутини,  але також безпека мережі, оскільки вони пов'язані з іншими програмами або операційними системами в цілому. Його мета — овити правила та заходи для боротьби з атаками через Інтернет. Інтернет є небезпечним каналом для обміну інформацією, що призводить до високого ризику вторгнення або шахрайства, таких як фішинг, віруси в мережі, троянські програми, хробаки тощо.

Для захисту передачі даних використовується багато методів, включаючи шифрування та інженерну розробку. Нині основна увага приділяється як профілактиці, так і захисту в реальному часі як відомих та і нових загроз.

Загрози

Шкідливе програмне забезпечення Користувача Інтернету можна ввести в оману або змусити завантажити програмне забезпечення, яке має зловмисні наміри, на комп'ютер. Таке програмне забезпечення буває різних форм, таких як віруси, троянські та шпигунські програми, хробаки.

Шкідливе програмне забезпечення, скорочене від зловмисного програмного забезпечення, — це будь-яке програмне забезпечення, яке використовується для порушення роботи комп'ютера, збору конфіденційної інформації або отримання доступу до приватних комп'ютерних систем. Шкідливе програмне забезпечення визначається своїм зловмисним наміром, діючи проти вимог користувача комп'ютера, і не включає програмне забезпечення, яке завдає ненавмисної шкоди через певний недолік. Термін шкідливе програмне забезпечення іноді використовується і застосовується як до справжнього шкідливого програмного забезпечення, так і до ненавмисно шкідливого програмного забезпечення. Ботнет — це мережа комп'ютерів-зомбі, яких взяв на себе робот або бот, що виконує масштабні шкідливі дії для творця ботнету. Комп'ютерні віруси — це програми, які можуть копіювати свої структури або ефекти, заражаючи інші файли або структури на комп'ютері. Загальноприйнятим використанням вірусу є проникнення в комп'ютер для викрадення даних. Комп'ютерні хробаки — це програми, які можуть розмножуватися по всій комп'ютерній мережі, виконуючи там шкідливі завдання. Вимірювальне програмне забезпечення — це тип шкідливого програмного забезпечення, який обмежує доступ до зараженої комп'ютерної системи та вимагає викупу, сплаченого творцю (ям) цього програмного забезпечення, щоб обмеження було знято. Залякування — це шахрайське програмне забезпечення, яке, як правило, обмежене або не має жодної вигоди, що містить шкідливі корисні навантаження, яке продається споживачам за допомогою певної неетичної практики маркетингу. Підхід продажу використовує соціальну інженерію, щоб викликати шок, тривогу або сприйняття загрози, як правило, спрямованої на неуважного користувача. Шпигунське програмне забезпечення належить до програм, які таємно відстежують діяльність у комп'ютерній системі та повідомляють цю інформацію іншим людям без згоди користувача. Одним із видів шпигунського програмного забезпечення є зловмисне програмне забезпечення реєстрації клавіш. Реєстрація натискання клавіш, яку часто називають реєстрацією клавіш або захопленням клавіатури, це дія запису (реєстрації) клавіш, натиснених на клавіатурі . Троянський кінь, загальновідомий як троян, — загальний термін для зловмисного програмного забезпечення, яке видає себе нешкідливим, так що користувач буде переконаний завантажити його на комп'ютер.

Атаки відмови в обслуговуванні Атака відмови в обслуговуванні (DoS-атака) або розподілена атака відмови в обслуговуванні (DDoS-атака) — це спроба зробити комп'ютерний ресурс недоступним для передбачуваних користувачів. Інший спосіб зрозуміти DDoS — розглядати його як атаки в середовищі хмарних обчислень, які зростають завдяки основним характеристикам хмарних обчислень. Хоча способи здійснення, мотиви та цілі нападу DoS можуть відрізнятися, він, як правило, складається з узгоджених зусиль, спрямованих на те, щоб не дати вебсайту чи вебслужбі ефективно працювати чи взагалі, тимчасово чи невизначено. За даними підприємств, які брали участь у міжнародному опитуванні безпеки бізнесу, 25 % респондентів зазнали нападу DoS у 2007 році та 16,8 % — у 2010 році. DoS-атаки часто використовують ботів (або бот-мережу) для здійснення атаки.

Фішинг Фішинг — це атака, спрямована на користувачів Інтернету для вилучення їхньої конфіденційної інформації, такої як ім'я користувача, пароль та дані кредитної картки. Фішинг виникає, коли зловмисник видає себе надійною особою або електронною поштою, або вебсторінкою. Жертви спрямовуються на фальшиві вебсторінки, які виглядають законно, через підроблені електронні листи, месенджери/соціальні медіа чи інші шляхи. Часто такі тактики, як підробка електронної пошти, використовуються для того, щоб зробити повідомлення електронної пошти від законних відправників, або довгі складні піддомени приховують реального хоста вебсайту. Страхова група RSA заявила, що у 2016 році фішинг спричинив світові збитки в розмірі 10,8 мільярда доларів.

Вразливості додатків Додатки, що використовуються для доступу до Інтернет-ресурсів, можуть містити вразливі місця безпеки, такі як помилки безпеки пам'яті або помилкові перевірки автентичності. Найважчі з цих помилок можуть дати зловмисникам мережі повний контроль над комп'ютером. Більшість програм безпеки та набори безпеки не здатні забезпечити адекватний захист від подібних атак.

Дуже широко розповсюдженою вразливістю додатків веббраузера є так звана вразливість CORS (Cross-Origin Resource Sharing)  — для забезпечення максимальної безпеки та конфіденційності переконайтеся, що вживаєте відповідних заходів протидії (наприклад, приклади виправлень, наданих для веббраузерів на основі WebKit).

Контрзаходи

Безпека мережевого рівня Протоколи TCP/IP можуть бути захищені криптографічними методами та протоколами безпеки. Ці протоколи включають рівень захищених сокетів (SSL), наступний за захистом транспортного рівня (TLS) для вебтрафіку, досить гарна конфіденційність (PGP) для електронної пошти та IPsec для захисту мережевого рівня.

Захист протоколу Інтернету (IPsec) IPsec призначений для захисту зв'язку TCP/IP безпечним способом. Це набір розширень безпеки, розроблених Інтернет-робочою групою (IETF). Він забезпечує безпеку та автентифікацію на рівні IP шляхом перетворення даних за допомогою шифрування. Два основних типи перетворень, які складають основу IPsec: Заголовок автентифікації (AH) та ESP. Ці два протоколи забезпечують цілісність даних, автентифікацію джерела даних та послугу захисту від відтворення. Ці протоколи можна використовувати окремо або в поєднанні для забезпечення бажаного набору служб безпеки для рівня Інтернет-протоколу (IP).

Основні компоненти архітектури безпеки IPsec описані з точки зору таких функціональних можливостей:

Протоколи безпеки для AH та ESP Асоціація безпеки для управління політикою та обробки трафіку Ручне та автоматичне управління ключами для обміну ключами в Інтернеті (IKE) Алгоритми автентифікації та шифрування

Набір служб безпеки, що надаються на рівні IP, включає контроль доступу, цілісність джерела даних, захист від повторних повторів та конфіденційність. Алгоритм дозволяє цим наборам працювати самостійно, не впливаючи на інші частини реалізації. Реалізація IPsec працює в середовищі хоста або шлюзу безпеки, що забезпечує захист трафіку IP.

Багатофакторна автентифікація Багатофакторна автентифікація (MFA) — це метод управління доступом до комп'ютера, при якому користувачеві надається доступ лише після успішного подання кількох окремих доказів механізму автентифікації — як правило, принаймні двох із наступних категорій: знання (те, що вони знають), володіння (те, що вони мають), і невід'ємність (те, що вони є). Інтернет-ресурси, такі як вебсайти та електронна пошта, можуть бути захищені за допомогою багатофакторної автентифікації.

Маркер безпеки Деякі вебсайти пропонують клієнтам можливість використовувати шестизначний код, який випадково змінюється кожні 30–60 секунд на маркері безпеки . Клавіші на маркері безпеки мають вбудовані математичні обчислення та маніпулюють числами на основі поточного часу, вбудованого в пристрій. Це означає, що кожні тридцять секунд можливий лише певний масив цифр, який був би правильним для перевірки доступу до онлайн-рахунку. Вебсайт, на який користувач входить, буде поінформований про серійний номер цього пристрою, а також знатиме обчислення та правильний час, вбудований у пристрій, щоб переконатися, що вказане число справді є одним із декількох шестизначних номерів. Через 30–60 секунд пристрій подасть нове випадкове шестизначне число, яке зможе увійти на вебсайт.

Захист електронної пошти

Передумови Повідомлення електронної пошти складаються, доставляються та зберігаються у багатоступеневому процесі, який починається зі складу повідомлення. Коли користувач закінчує складати повідомлення та відправляє його, воно трансформується у стандартний формат: повідомлення у форматі RFC 2822 . Потім повідомлення може бути передане. За допомогою мережевого підключення поштовий клієнт, який називається агентом поштового користувача (MUA), підключається до агента поштової передачі (MTA), що працює на поштовому сервері. Потім поштовий клієнт надає серверу ідентифікатор відправника. Далі, використовуючи команди поштового сервера, клієнт надсилає список одержувачів на поштовий сервер. Потім клієнт надає повідомлення. Після того, як поштовий сервер отримує та обробляє повідомлення, відбувається кілька подій: ідентифікація сервера одержувача, встановлення з'єднання та передача повідомлення. Використовуючи служби системи доменних імен (DNS), поштовий сервер відправника визначає поштовий сервер (и) для одержувача (ів). Потім сервер відкриває зв'язок (-и) з поштовим (-ими) сервером (-ами) і надсилає повідомлення, використовуючи процес, подібний до того, що використовується клієнтом-джерелом, доставляючи повідомлення одержувачу (-ам).

Досить хороша конфіденційність (PGP) Досить хороша конфіденційність забезпечує конфіденційність, шифруючи повідомлення, що передаються, або файли даних, що зберігаються, використовуючи алгоритм шифрування, такий як Triple DES або CAST-128 . Повідомлення електронної пошти можна захистити, використовуючи криптографію різними способами, наприклад, такими:

Підписання повідомлення електронної пошти для забезпечення його цілісності та підтвердження особи відправника. Шифрування основного повідомлення електронної пошти для забезпечення його конфіденційності. Шифрування зв'язку між поштовими серверами для захисту конфіденційності як тіла повідомлення, так і заголовка повідомлення.

Перші два методи, підписання повідомлень та шифрування основного повідомлення, часто використовуються разом; однак шифрування передач між поштовими серверами зазвичай використовується лише тоді, коли дві організації хочуть захистити електронні листи, які регулярно надсилаються між собою. Наприклад, організації можуть створити віртуальну приватну мережу (VPN) для шифрування зв'язку між своїми поштовими серверами через Інтернет. На відміну від методів, які можуть шифрувати лише тіло повідомлення, VPN може шифрувати цілі повідомлення, включаючи інформацію заголовка електронної пошти, таку як відправники, одержувачі та теми. У деяких випадках організаціям може знадобитися захистити інформацію заголовка. Однак одне рішення VPN не може забезпечити механізм підписання повідомлень, а також не може забезпечити захист електронних повідомлень на всьому шляху від відправника до одержувача.

Багатоцільові розширення пошти в Інтернеті (MIME) MIME перетворює дані, що не належать до ASCII, на сайті відправника, до даних ASCII мережевого віртуального терміналу (NVT) та доставляє їх до клієнтського простого протоколу передачі пошти (SMTP), який надсилається через Інтернет. Сервер SMTP на стороні одержувача отримує дані NVT ASCII і доставляє їх у MIME для перетворення назад у вихідні дані, що не належать до ASCII.

Код автентифікації повідомлення