Курт Альфред Отто Ерімар фон Брізен (; 3 травня 1886, Анклам, Німецька імперія — 20 листопада 1941, Харків, УРСР) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія Син генерала піхоти Альфреда фон Брізена. 16 вересня 1904 року вступив у 2-й імператора Франца гвардійський гренадерський полк. З жовтня 1910 року виконував обов'язки ад'ютанта батальйону. 1 жовтня 1913 року був відряджений для навчання до військової академії.

З початком Першої світової війни Брізен покинув академію і був призначений полковим ад'ютантом 15-го резервного піхотного полку. Він служив на Західному фронті у Франції і був там поранений 23 серпня 1914 року. Після госпіталізації і одужання з 28 жовтня 1914 року служив ад'ютантом 26-ї резервної піхотної бригади. У 1916 році переведений в штаб 4-го армійського корпусу. 7 вересня 1916 року Брізен був зарахований до Генерального штабу і призначений першим офіцером штабу 239-ї піхотної дивізії.

Після закінчення війни Брізен з січня по квітень 1919 року командував 52-м добровольчим батальйоном, а потім призначений у 2-й армійський корпус першим офіцером штабу. З 1 жовтня 1919 року працював на тій же посаді в штабі 2-го військового округу, поки не був остаточно звільнений з військової служби 9 березня 1920 року, покинувши службу 31 березня 1920 року.

1 травня 1922 року Брізен був призначений офіцером «земельної оборони» 2-го військового округу, організував охорону кордону в Померанії.

1 квітня 1934 року відновлений на службі як комендант Нойштеттена, а 15 жовтня 1935 року призначений командиром 69-го піхотного полку в Гамбурзі. На початку лютого 1938 року Брізен став командиром 30-ї піхотної дивізії в Любеку. Учасник Польської і Французької кампаній. Його дивізії випала честь пройти повз Тріумфальну арку в Парижі як особлива нагорода. З 25 листопада 1940 року — командир 52-го армійського корпусу. Учасник Німецько-радянської війни. Під час поїздки на фронт в районі Ізюма загинув в результаті радянського авіанальоту.

Звання

Фанен-юнкер (16 вересня 1904) Фенріх (22 квітня 1905) Лейтенант (27 січня 1906) — патент від 21 липня 1904 року. Оберлейтенант (19 липня 1913) Гауптман (27 січня 1915) Майор запасу (31 березня 1920) Оберстлейтенант (1 квітня 1934) Оберст (1 травня 1934) Генерал-майор (1 серпня 1937) Генерал-лейтенант (27 серпня 1939) Генерал піхоти (1 серпня 1940)

Нагороди

Срібна ювілейна медаль для іноземців (Австро-Угорщина; 1908) Залізний хрест 2-го класу (вересень 1914) 1-го класу (грудень 1914) Орден Франца Йосифа, лицарський хрест (Австро-Угорщина) Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (квітень 1918) Нагрудний знак «За поранення» в чорному Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (20 вересня 1939) 1-го класу (4 жовтня 1939) Лицарський хрест Залізного хреста (27 жовтня 1939) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест із зіркою і мечами (11 вересня 1941) Відзначений у Вермахтберіхт (22 листопада 1941) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (посмертно)

Література

Dermot Bradley, Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendaten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 2: v. Blanckensee–v. Czettritz und Neuhauß. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S. 269–270. Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio Verlag, Osnabrück, 1993.

Примітки