Кінусайга, або Кінусай-га ( - «розпис шовковим кольором») — вид мистецтва створення картин різнокольоровими шматочками шовкової тканини без шиття.
Японці славляться своєю здатністю підносити будь-яку діяльність до рівня мистецтва. Саме Японія дала світу ікебану, оригамі, канзасі та багато інших видів народного мистецтва та творчості. Більш 30 років тому в Японії з'явилася ще одна техніка створення картин, й останнім часом вона підкорила європейське творче середовище. Майстрині називають кінусайга технікою «печворк без голки».
Історія виникнення Техніка кінусайга виникла у минулому столітті. Її у 1987 році вигадала японська студентка Кіотського університету мистецтва та дизайну Сецу Маено. Для створення роботи дипломного проекту Сецу Маено використала японську техніку Кімекомі. Після відкриття виставки «Ностальгічні пейзажі Японії» техніку кінусайга почали використовувати по всій Японії. Сецу Маено разробила навчальний курс та почала викладати кінусайга.
Кімоно — традиційний японський одяг. З 1871 року воно в Японії вважається «національним костюмом». Цей одяг дозволяв позначати свій соціальний статус. Саме тому створення кімоно, вимагало розвитку декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема техніки розпису та фарбування тканини, вишивання. Кімоно виготовлялося з дорогих парчевих і атласних натуральних тканин. Кімоно в Японії може бути для парадного та повсякденного вбрання. З давніх часів японці старі кімоно ніколи не викидали, а використовували у побуті, виробляли з них хаорі та кімоно для дітей, декоративні вироби, іграшки тощо. Саме для створення ляльки Кімекомі використовуються клаптики тканини. Ляльки Кімекомі виготовляли з дерева. Одяг ляльки робили у декілька етапів. Спочатку створюється контур частин тіла у вигляді борозен. Потім підбираються клаптики тканини. Останній етап — за допомогою голки або будь якого вузького інструменту тканина заправляється у борозни.
Саме цей спосіб «одягнення ляльки» використовується для створення картин Кінусайга.
Технологія виготовлення Для створення картин у техніці Кінусайга треба на дерев'яний або пінопластовій дошці нанести олівцем контур малюнка, потім зробити тонким гострим ножем прорізи глибиною біля 2 мм за візерунком. Вибрані згідно з малюнком клаптики тканини заправляють у борозни та зрізають зайвий матеріал. Раніше використовували тільки натуральні тканини, але зараз все частіше використовують й синтетичні. Саме поєднання різних фактур надає картині фактурності. На одну картину Сецу Маено в середньому витрачала кілька сотень шовкових фрагментів. Деякі картини, виконані в техніці Кінусайга, виглядають як витвір мистецтва. Тонкий шовк, ідеально підібраний за кольором і фактурою, створюючи ефект об'єму. Виготовлені в техніці Кінусайга картини коштують дорого, оскільки кожна картина унікальна, картина створюється довго, ретельно і кропітко.
Примітки
Посилання Кінусайга або печворк без голки Світ розпису шовку — сайт Сецу Маено, авторки техники Кіінусай-га
Література .前野, 節. (1999). 絹彩画: 新木目込み技法による布絵. 日貿出版社.(японською)