Вели́кий Полюхів — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 301 осіб. Орган місцевого самоврядування — Глинянська міська рада.
Назва Назва села різними мовами звучить так: польською мовою — (Полухув Вєлькі), російською мовою — (Вілікій Полюхов).
Існує кілька версій походження назви села Великий Полюхів. Згідно з тими версіями назва походить від словосполучень «По — ляхах» або «Полю — хів», тобто в полі ховати. За однією з версій назва села могла піти також від загальної назви людей, котрих називали полюхами, тобто людей які мешкали на пільних землях.
Положення та місцеві географічні назви Село Великий Полюхів лежить при старовинному торговельному шляху, що звався Глинянським Трактом. Який вже в XII ст., становив важливий торговельний шлях на цих землях. Ймовірно, що на наших теренах ця дорога пролягала через Печенію, Великий Полюхів, Глиняни, Перегноїв, Бортків, Скваряву до Золочева, а звідти на південний схід, аж до Криму. Цей шлях називали ще Чорним шляхом, яким користувалися османи та кримські татари для наскоків на Західну Україну, Королівство Польське в XVI–XVII ст. На цьому шляху османсько-татарські орди з'являлись дуже часто і несподівано. Село було багаторазово знищене татарськими ордами. В 1441 р. татари дійшли під мури Львова, а в селах палили та людей багато позабиралиKarol Szajnocha. Jadwiga i Jagiełło. — Warszawa, 1969. — T. 3. — S. 194.. Від серпня 1605 р. по червень 1633 р., тобто протягом 28 літ, таких більших нападів на Львівські землі занотовано 15, а менших то ніхто не рахував. Нападники, у цей період спустошили 80 міських осад і 842 сільські, деякі по кілька разMaurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich w latach 1605—1633 na Ruś Czerwoną. — Wrocław, 1964. — S. 120—121..
Згідно з переказами, початкове розташування села Великий Полюхів було 2 кілометри на північ в напрямку до Розворян. Але з причин низького рівня ґрунтових вод бракувало води в криницях села, полюхівці змушені були перенести свої оселі з пагорбів ближче в напрямку Курович, де рельєф місцевості був нижчий.
Село ділилося на свої райони, назви яких збереглися та дійшли до наших часів: Яців Кут — походить від однойменної назви односельця по жив на кінці села. Циганівка — назва пішла від того, що між Яцевим Кутом та Бузяками, ставали часто табором цигани у селі. Бузяки, починались від будинку Просвіти і тягнулись дальше в напрямку Вижнян до водоймищ. Ямиска — назва ця ведеться від великих ям, які були в межах села при в'їзді від сторони Вижнян, що утворювали водоймище в котрих селяни мили коней та корів. Дійшла до наших днів ще одна місцева географічна назва — роздоріжжя на початку села зі сторони Вижнян — так звана «Дорога на вила»(роздоріжжя, яке дещо нагадувало вили). Яка вела на південь в напрямку до Курович, на захід до Вижнян, на південний схід, через село в напрямку до Косичі стара назва Альфредувка, на північ дорога йшла в напрямку Розворян та Глинян.
Історія
Давньоруський період
До середини XIV ст. Великий Полюхів — у складі Галицько-Волинських князівства.
Польський період У середині польської окупації входить до складу Королівства Польського (з 1434 року — в складі Руського воєводства).
На зламі XIV–XV ст. Великий Полюхів разом з навколишніми селами: Розворяни, Вижняни, Куровичі, Печенігиназване в 1400 р. як Печенеги, ГаначівкаКаначів — у 1400 р., по 1900 р. Ханачів, Солова становив один маєток, під назвою «Клюсівщина» і належав Янові Клусу з Вижнянсусідній населений пункт (про це є згадка в документі львівського архієпископa РКЦ Якуба Стрепи від 25 серпня 1400 р.). Шляхом одруження найстаршої доньки Клеменса Клуса, Катерини маєток перейшов до родини Куропатницьких гербу Нечуя. По двох наступних поколіннях Куропатницьких маєток перейшов до родини Ґєдзіньських. Александер Домінік Ґєдзінський, син Зофії, до шлюбу Ґраб'янко, продав увесь маєток разом з Великим Полюховом 1716 р., Юзефові Ольшевському. Умова купна була підписана в Галичі, а його син Ґабріель продав в 1762 р. воєводі руському Августу Олександрові Чорторийському. Після смерті воєводи Великий Полюхів перейшов шляхом спадку до Ізабели Любомирської з Чарторийських. В заповіті вона передала села (разом з іншими добрами) своєму внукові Альфреду Потоцькому. — S. 164—165. . До початку другої світової війни Великий Полюхів належав до родини Потоцьких.
Пасовища та поля навколо Великого Полюхова, Глинян, Розворян були частим місцем зібрань коронного війська польського та посполитого рушення Руського воєводства перед походами, що для селян з навколишніх місцевостей було не стільки почесною справою, скільки обтяжливою місією.
В 1537 р., зібралося на навколишніх полях Великого Полюхова посполите рушення польської шляхти для походу на Волощину та підняли рокош проти короля польського і великого князя литовського Сигізмунда І Старого, знане під назвою Війна кокоша, оскільки зголоднілі бунтівники повибивали всіх курей в околицях. У результаті похід так і не відбувся, а шляхта роз'їхалась по домівках.
В 1621 р., на околичних полях зібралося посполите рушення скликане королем польським і великим князем литовським Сигізмундом ІІІ Вазою на війну з Османською імперією (1621—1629).
Через село проходили в 1648 р. козаки з Богданом Хмельницьким та татари на чолі з Тугай-Беєм котрі після облоги Львова дійшли аж до Замостя (Річ Посполита)
В році 1649 р., король Ян ІІ Казимир провів тут перегляд вцілілих своїх військ після Зборівської битви з козаками Богдана Хмельницького і татарами Іслям III Ґерай.
Восени 1673 р. вирушив з табору з близько 30 тисячним військом з околиць Великого Полюхова на Хотинську битву Великий гетьман коронний Ян III Собеський проти 35 тисячного війська Османської імперії під командуванням Хусейн-паши.Ziemia lwowska. Przewodnik po Ukrainie Zachodniej. Część III. — Pruszków : Rewasz, Wydanie I. Pruszków 2007. — S. . — ISBN 978-83-89188-66-3..
Під час Північної війни, 1706 р. орендатори панові Клічнери писали до пана Гєдзінського, власника Великого Полюхова та навколишніх сіл, скаргу на військо козацьке на чолі з гетьманом Іваном Мазепою, що стояло на полях Вижнян, Розворян та Великого Полюхова витоптали всі ярові хліба.Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Warszawa: nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880—1914, t.15, s.165
Австрійський період
Після першого поділу Речі Посполитої поміж Пруссією,Австрією та Росією у 1772 р., Великий Полюхів разом з усією Галичиною дістався під владу Австрії.
Наслідки буржуазно-демократичної революції 1848 р. в Галичині не залишили осторонь і Великого Полюхова. 16.04.1848 р., австрійський цісар Фердинанд І підписав патент (указ), котрим скасовував «всі панщинні роботи і підданські данини», а селянство отримувало землю на власність.
22(23) квітня 1848 р. у Великому Полюхові на Великдень, у церкві після Служби Божої було відчитано указ цісаря. Селяни, клянучись у вірності Габсбургам, з великим ентузіазмом вітали цей маніфест і на колінах верталися від церкви до своїх домівок. В пам'ять про цю подію громадою села, було встановлено в селі 1848 р., пам'ятний хрест, як історичний пам'ятник для прийдешніх поколінь, котрий зберігся і до наших днів та стоїть по серед села при дорозі.
20.06.1882 р., у Глинянах почала діяти іпотечна комісія, ціллю якої біло закладення книг іпотечних на землю для гміни Великий Полюхів. Всіх зацікавлених осіб, а також тих хто має права на землю, просили зголоситись та представити що до оборони своїх прав за стосовне.Gazeta Lwowska. — 1882. — № 128.
Поміщика в селі не було, жив тільки управитель на фільварку. При фільварку був великий фруктовий сад. У фільварковому господарстві розводили породистих коней на потреби війська та вирощували жито, картоплю, фураж для коней, коноплі для виробництва домотканого полотна. Фільварок був зруйнований 1939 р., як прийшли перші совєти, до наших днів дожило тільки кілька фруктових дерев з панського саду.
Фільварок стояв пів кілометра перед початком села біля перехрестя «Дороги на вили». Ця дорога була зазначена ще на радянських військових мапах і оминала все село поза церквою та цвинтарем і дальше бігла полем обік придорожнього хреста з 1897 р., якого поставив Дмитро Кутний і перетиналась вже за Сенаторською могилою з дорогою, що виходила з села в напрямку Розворян. Каміння, яким була викладена стара військова дорога, розібрали з часом на будівництво хат.
Тополі, що росли при дорозі — за переказом односельчан, посадили ще козаки Богдана Хмельницького, що проходили повз село в 1648 р., позрізали та пні повикорчовували наприкінці 90-х років ХХ ст.
Стоїть в селі іще один Хрест (православний) на подвір'ї за Яцевим Кутом. Колись це було кінець села і за звичаєм віруючи ставили при в'їзді та виїзді з містечок хрести, щоб вони берегли від всього злого і нечестивого односельчан. Правдоподібно цей хрест поставили ще під кінець XIX ст., (на переломі 1914—1915 р.).
«Хрест Іваньків» при дорозі з Великого Полюхова до села Мазів. Цей хрест поставив Крохмальний І. Г. (1884-19.01.1946) в 1925 р.
Стояв колись хрест на полі між селом та Сенаторською могилою, який поставила родина Кінашів з Великого Полюхова. Колгоспним трактором затягнули, ще в радянські часи, велику підставу від хреста, щоб не заважала обробляти колгоспне поле і тепер стоїть вона в хащах у підніжжя цієї могили.
Перша світова війна
06.08.1914 р., Австро-Угорщина оголосила війну Росії. У складі ІІ дивізіону 13 полку уланів цісарсько-королівської кавалерії Австро-Угорщини, що стаціонував в Золочеві, служив і брав участь в бойових діях уродженець Великого Полюхова І. Г. Крохмальний (1884-19.01.1946). Одним з його офіцерів був в 1915 р., Архікнязь Вільгельм Габсбурґ(Василь Вишиваний).
Австро-угорська адміністрація, звинувативши українців у зраді, розгорнула проти них масовий терор. Десятки тисяч депортованих з Галичини людей опинилися в концентраційних таборах Австро-Угорщини Талергоф та Німеччини. Так в серпні 1914 р., був арештований жандармом Бережницким священик Великого Полюхова Насальський Іван Михайлович, р.н. 1885. В Перемишлянській тюрмі був засуджений до розстрілу, але врятувався втечею та сховався на Волині.Алфавитный указатель жертв австро-мадьярского террора во время первой мировой войны 1914—1918 гг. на областях Галицкой и Буковинской Руси. Книга третья:№ 5483
18.08-21.09.1914 р. російські війська Південно-Західного фронту завдали поразки австро-угорській армії у Галицькій битві, військові дії проходили повз село. Частина будинків полюхівців підпалено та зруйновано козаками російської армії, що наступали. Російські війська окупували Галичину.
Українські Визвольні змагання У ході воєнних операцій під час українсько-польської війни 1918—1919 років, з кінця грудня 1918 року, створювалася Українська Галицька армія, основою для формування якої став Легіон Українських Січових Стрільців. Група Схід зорганізована при команді УСС з осідком у Куровичах поповнювалася новобранцями з Перемишлянщини, Тернопільщини, Бережанщини й Золочівщини. В її рядах воювали також полюхівці : Стрілець Кузьмів Гриць, 1898 р.н. Полюхів — служив з 1916 року в 1 полку УСС, 7 сотня, загинув в Чортківський офензиві в 1919 р., під Перемишлянами. Михайло Нич — січовий стрілець, в 1918 р., воював у 4-й Золочівський бригаді у складі УГА Бобчук Михайло — вояк УГА, нар. 1888 р., гр.кат., Полюхів Великий пов. Перемишляни, потрапив до польської неволі, утримувався в концтаборі для військовополонених в Пикуличах, Польща, де помер від тифу 03.09.1919, похований на українському військовому цвинтарі в Пикуличах, № 196 Білий Михайло-(по вуличному Петлюра) Бурак Павло Курейко Іван В листопаді 1918 р., проти української влади у Львові підняли збройний заколот польські підпільні загони. В рядах цих загонів воював на відтінку IV Рясне в період 17-22.11.1918 р., купець з Великого Полюхова, сержант жандармерії Каннер Мошек (Kanner Mozes) р.н. 28.05.1876.Spotkania Świrzan, biuletyn wspomnieniowo-historyczny Świrzan i Ich Potomków. Nr 46.