Сергій Федорович Гампер (, Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія — , Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія) — український лікар та громадський діяч. Головний лікар маріупольської земської лікарні, гласний Маріупольської міської думи. Доктор медицини (1890).
Життєпис Народився 1859 року в Маріуполі. Його батько — судово-медичний експерт Фрідріх Вільгельмович Гампер.
Закінчив у 1882 році медичний факультет Харківського університету. З 1884 року працював у Олександрівській чоловічій гімназії, був завідувачем земської лікарні. Вів приватну медичну практику. Займався вивченням земської медицини у Катеринославській губернії. У лікарській практиці використовував концентрований розчин морських солей та грязь із узбережжя Азовського моря під час лікування хвороб опорно-рухової системи. Написав працю «До питання про вплив азотно-кислого стрихніна на отруєння шлунку», виданої в Санкт-Петербурзі 1890 року. Тоді ж здобув науковий ступінь доктора медицини.
Обіймав посаду гласного Маріупольської міської думи. Був попечителем Гоголівського початкового училища у Слобідці. Станом на 2017 рік на будівлі колишнього училища існував напис: «В цій будівлі знаходилося Гоголівське початкове училище. Попечителем училища до 1911 р. служив лікар Гампер С. Ф.» ().
За непідтвердженою інформацією, жив і працював у будинку в неоготичному стилі на вулиці Земській.
Помер 9 лютого 1911 року.
Лікар Сергій Гампер був відомий на весь Маріуполь. Певний час місцеві називали вулицю, де він мешкав, Гамперівським узвозом.
Жінка (з 27.05.1891) — Ольга Олександрівна Гамер (Мякотіна).
Син (1896 - 08.1920) - Микола Сергійович Гампер, Закінчив Костянтинівське артилерійське вчилище у 1916. Підпоручик. В Добровольчій армиї ЗСПР в 1-й батареї Дроздовької артиллерийскої бригади. Загинув біля хутора Кавказький. Згадується у Туркула А.В. у «Дроздовці у вогні». Існує міська легенда, начебто син вижив, оселився у Швейцарії та близько 1942 року з'являвся у батьківському домі.
Примітки