«Оповістки з Меекханського прикордоння» (пол. Opowieści z meekhańskiego pogranicza) — цикл фентезійних творів польського письменника Роберта Веґнера про події у Меекханській імперії. Цикл з 2009 року видається «Powergraph» у Польщі. Українською мовою книги циклу виходять у видавництві РМ за перекладом Сергія Легези, починаючи з 2019 року.
Твори циклу Північ. Сокира і скеля (пол. Północ), 2009 Гідність горця (пол. Honor górala), 2006 Усі ми — меекханці (пол. Wszyscy jesteśmy Meekhańczykami), 2009 Багрянець на плащі (пол. Szkarłat na płaszczu), 2009 Кров наших батьків (пол. Krew naszych ojców), 2009
Кожен отримає свою козу (пол. Każdy dostanie swoją kozę), 2009
Південь. Меч і жар (пол. Południe), 2009 Бо кохаю тебе понад життя (пол. Ponieważ kocham cię nad życie), 2006 Якби я мала брата (пол. Gdybym miała brata), 2007 Поцілунок скорпіона (пол. Pocałunek skorpiona), 2009 Убий мої спогади (пол. Zabij moje wspomnienia), 2009
Схід. Стріла та вітер (пол. Wschód), 2010 І будеш муром (пол. I będziesz murem), 2007 Найкращі, яких можна купити (пол. Najlepsze, jakie można kupić…), 2010 Колесо з вісьмома шпицями (пол. Koło o ośmiu szprychach), 2010 Оце наша заслуга (пол. Oto nasza zasługa), 2010
Захід. Кинджал і море (пол. Zachód), 2010 Світло на лезі меча (пол. Światło na klindze miecza), 2007 Мішок, повний змій (пол. Sakiewka pełna węży), 2010 Обійми міста (пол. Objęcia miasta), 2010 Річка споминів (пол. Rzeka wspomnień), 2010
Небо зі сталі (пол. Niebo ze stali), 2012 Частина 1. Смак заліза (пол. Smak żelaza) Частина 2. Смак крові (пол. Smak krwi)
Пам'ять усіх слів (пол. Pamięć wszystkich słów), 2015 Частина 1. Клацання кісток (пол. Stukot kości) Частина 2. Посмішка дурня (пол. Uśmiech głupca)
Кожна мертва мрія (пол. Każde martwe marzenie), 2018 Частина 1. Натягнута тятива (пол. Napięta cięciwa) Частина 2. Стіна, що тріснула (пол. Pęknięty mur)
Воно все ще може тріпотіти (пол. Jeszcze może załopotać), 2019
Всесвіт циклу Події циклу розгортаються у вигаданому світі, який за технологічним розвитком можна співставити з європейським Середньовіччям, однак за устроєм, військовою підготовкою та підходом до управління провінціями більше нагадує Римську імперію. Центральним регіоном для всіх творів циклу є імперія Меекхан, заселена нащадками кочових племен, меекханцями, які прийшли зі сходу за півтори тисячі років до початку подій першого твору циклу, та частково асимільованими нащадками корінних народів, підкорених меекханцями. З півночі імперія оточена льодовиком та горами, з півдня — пустелями та горами, із заходу — океаном, а зі сходу — степомМапа імперії Меекхан з офіційного сайту циклу. Керування імперією здійснюється імператором та Радою Перших, до якої входить аристократія. Влада підкріплюється могутньою регулярною армією та розвиненою внутрішньою і зовнішньою розвідками.
У світі Меекхана існує магія (у циклі має назву — «Сила») і маги, об'єднані в гільдії, що перебувають на службі імперії. За своїм походженням магія є природньою та поділяється на напрямки («аспекти») — кожен навчений маг володіє одним або декількома аспектами сили. Магія, підпорядкована людині, широко використовується у повсякденному житті: у формі заклинання погоди, під час воєнних дій, під час виготовлення магічних предметів тощо. Власними видами магії володіють народи, які живуть поза імперією (наприклад, магія підпорядкування духів). Крім магії, у світі Меекхана існують численні боги, які можуть приходити у світ людей у формі «смертної оболонки», вселяючись у людей або тварин.
Сюжет Сюжетні лінії саги спочатку розвиваються паралельно, кожному регіону відповідає один чи декілька головних персонажів.
Північ-Південь На Півночі — молодий лейтенант Гірської Варти та його люди, яким доручено охороняти гірські рубежі імперії, а також розслідувати вбивства та таємничі зникнення людей. На Півдні сюжет обертається довкола пустельного племені іссарам, яке Меекхан спробував завоювати чверть століття назад з великими жертвами з обох сторін. Релігія іссарам зобов'язує вбити кожного чужинця хто побачить їхнє обличчя, тому за межами поселень вони закривають обличчя.
Гідність горця Шоста рота шостого полку Гірської Варти, переслідуючи в горах клан канібалів шадорі, знищує один з їхніх загонів. Керівник загону, лейтенант Кеннет-лив-Даравит здогадується, що решта клану перейшла льодовик на територію агерів — диких ворожих племен. Переходячи через льодовик, перша десятка роти провалється під лід, і приданий до роти цивільний чарівник, Аманделларт, гине, рятуючи солдат. На іншій стороні вони зустрічають шамана агерів Борегеда, який пропонує Кеннету ситуативний союз з метою знищення решти канібалів. Агери раніше атакували, але виявилось, що у шадорі була неприродно велика кількість вроджених магів, і після важких втрат з обох сторін частина з них втекла. Борегед разом з ротою Кеннета влаштовує засідку на решту шадорі. Арбалентний залп вбиває всіх магів крім одного. Кеннет переслідує його, і виявляє, що це — ніхто інший як, ніби-то загиблий на льодовику, Амаделларт. У словесній перепалці Кеннет розкриває свої здогади: оскільки талант магів передається по спадковості, але маги зазвичай безплідні, то одна з гільдій магів вирішила провести експеримент з близьким схрещуванням одного клану в якому народжуваність магів була вищою за середню. Масове безумство, канібалізм і жорстокість були побічним наслідком. Аманделларт намагається втекти, але Кеннет скидає його в урвище.
Усі ми — меекханці Після рутинного патрулювання половина шостої роти випадково викриває бродячого менестреля як шпигуна. Ведучи з собою в'язня, загін рушає в денний піший перехід до казарм. Протягом переходу Варгенн Велерґорф, один з десятників, оповідає історію битви, яка відбулась в суміжній долині чверть століття назад: у ті час се-кохладнійські кочівники здобули кілька вагомих переваг над меекханцями. Чотири роти сімнадцятого піхотного полку під командуванням полковника Дарвена-лав-ґласдерна намагаються перейти через перевал, однак виявляють, що долина з вузьким входом і весь шлях на гору на перевал заповнений цивільними біженцями, які втікають від кінної армії кочівників, яка насувається з півдня. Піхотинці окопались біля вузького входу в долину, і ціною свого життя утримували прохід протягом часу, достатнього, щоб вся маса біженців піднялась на гору. Як наслідок ції битви, місцеве населення, вессирці, стали значно лояльніше ставитись до Меекхану. По завершенні переходу спійманого шпигуна відправляють в камеру, де його провідує Щур — представники внутрішньої розвідки імперії — і з розмови між ними стає зрозуміло, що спійманий — Хорт, представник зовнішньої розвідки, важлива місія якого під загрозою в наслідок оцих подій. Щоб відновити її, потрібно хоча б тимчасово усунути тих, хто бачив «шпигуна, спійманого на постоялому дворі» — а саме, шосту роту, десь подалі з провінції. Також згадується, що розвідка Лавеннера, подвійну гру з якою власне й веде спійманий Хорт, шукає дівчину, яка за описом нагадує Канайонесс.
Багрянець на плащі Супроводжуючи меекханського дипломата в міссії до Винде'канну, сусіднього князівства, Варгенн рятує від рук розбишак хлопчину з вадами розвитку, і ненароком дарує йому свій плащ. На прийомі у Клависса Та'Клава, тахґа, себто володаря Винде'кану, відбувається конфлікт між старим, мирно налаштованих тахґом та його племінником Навером — амбітним ватажком бандитів, який мріє перебрати владу в свої руки та почати війну з Меекханом у славу бога-бика Сетрена. Меекханська дипломатка разом з тахґом повертають ситуацію на свою користь. Навер приводить в'язня — спійманого хлопчину в плащі гірської варти, хоч і без її відзнак, і вбиває його перед усіма. Клависс виганяє Навера, а Кеннет разом з ротою вирушають за ним, оскільки обезчещення плаща призведе до розформування роти. Вони роблять засідку на перевалі, за допомогою трембіт спускають лавину яка вбиває Навера разом з його бандою в 300 людей. Нагородою за знищення банди, шоста рота отримує право носити шістки на плащах вигаптувані червоним кольором.
Кров наших батьків Шоста рота вирушає у віддалене рибальське село з метою розслідувати загадкове вбивство шести людей, про яке повідомив торговець. Місцеві мешканці намагються видати цю історію за розіграш, але чергове тіло знаходять уже вартівники. Розслідуючи ці події, перед Кеннетом розкривається справжня суть села: села, яке насправді не живе з риболовлі, а винятково з артефактів минулого, які викидає на берег озера коли чергова брила льоду падає з льодовика в озеро. Берег поділений на ділянки і селяни жорстоко конкурують за кожну його п'ядь. Дружину загиблого нещодавно рибалки повісили, а дітей використовували для випробовування виловлених магічних артефактів. Один з артефактів — рукавиці воїна-демона який загинув у давній війні з богами, і які жили своїм життям, дістався хлопчику і взяв контроль над ним. В той же час за селом спостерігає група Щурів, мета якої — заволодіти хлопчиком, і Борехед, який приплив віддати данину старій клятві — бо в тій давній війні аґ'хеері (яких тепер люди звуть агерами) стояли пліч опліч з людьми проти власника рукавички. Кеннет знаходить хлопця, Щурі атакують вартівників з метою захопити його, але Борехед вмішується і варта перемагає. У підсумку конфлікту з Щурами, шосту роту відправляють на Схід імперії, де назріває новий конфлікт з се-кохландійцями.
Бо кохаю тебе понад життя Молодий воїн-іссар Йатех наймається охоронцем до багатого меекханського купця Аеріна-кер-Ноеля. Дружина Аеріна, Еланда, родину якої вирізали іссарам під час останнього конфлікту, категорично проти цього, але на дім купця стається напад великого угрупування бандитів в ході якого Йатех вбиває мага нападників та рятує їхнього сина. Еланда погоджується, щоб Йатех залишився. Минає три роки, протягом яких Йатех вливається в сімейство кер-Ноель. Донька Аеріна, Існаель, закохується в Йатеха, він відповідає їх взаємністю. Під час однієї з їх таємних зустрічей, Існаель випитує Йатеха про ритуал прийняття чужинки в іссарам. Знехотя Йатех розповідає історію сліпої жінки, яку зневажало все плем'я, і яка теж була чужинкою — його матір'ю. Осліплення було частиною прийняття чужинців в плем'я. Існаель знімає пов'язку з очей щоб побачити його обличчя і Йатех вбиває її.
Якби я мала брата Йатех повертається в поселення іссарам і дізнається, що його сестра, Деана, замість бути однією з найбажаніших наречених, фактично близька до ролі вигнанки, оскільки матрона одного з найсильніших кланів поселення втратила сім'ю у війні з Меекханом, і розпускає плітки про напівкровку-Деану. Йатех входить в конфлікт з нею, в результаті якого він вбиває двох її синів. Розуміючи, що він такий самий чужий між іссарам як і між меекханців, Йатех знищує своє ім'я на стіні в залі пам'яті, ламає севої мечі та йде у пустелю помирати. З цього моменту всі в поселенні повинні вважати, що він ніколи не народжувався. Убитий горем Аерін прибув у поселення у пошуках Йатеха, але старійшини племені заперечують, що будь-коли чули про нього. Повертаючись в пустелю, його перестріває Деана, показує залу пам'яті і розповідає про те, що Йатех глибоко сумував за тим, що він зробив. Аерін розповідає їй про свій план напасти на поселення разом з групою найнятих бандитів, але так цього і не робить.
Поцілунок скорпіона Йатех іде пустелею з метою померти — це єдиний вид самогубства, яке допускає релігія іссарам. Близький до смерті він кусає скорпіона, який жалить своєю чергою його. Під дією отрути скорпіона він марить згадуєче своє минуле. Його знаходить кочівники к'к'на — далекі родичі й давні вороги його племені, війна з якими тривала століттями. У своїх видіннях і наяву він бачить дівчину, яка представляється як Мала Кана — дивну істота, яка володіє надзвичайними силами і найімовірніше не є людиною. Мала Кана дає йому мечі, якими він вбиває к'к'на, лікує його і наймає його до себе охоронцем.
Убий мої спогади