Операція «Цербер» (), також ривок через Ла-Манш () — кодова назва військово-морської операції Крігсмаріне із зухвалого прориву ескадри німецького флоту, що складалася з двох лінійних кораблів типу «Шарнгорст», важкого крейсера «Принц Ойген» та їхнього ескорту, з Бреста в Бретані до німецьких портів. Німецькі лінкори «Шарнгорст» і «Гнейзенау» прибули до Бреста 22 березня 1941 року після успіху рейдової операції «Берлін» в Атлантиці. Були заплановані нові рейди, і кораблі були переобладнані в окупованому французькому Бресті. Кораблі становили загрозу для трансатлантичних конвоїв союзників, і Бомбардувальне командування Королівських ПС, починаючи з 30 березня 1941 року, постійно атакувало їх на рейді. 6 квітня 1941 року «Гнейзенау» було пошкоджено, а «Шарнхорст» — 24 липня 1941 року після його переведення до Ла-Паліса. Наприкінці 1941 року Адольф Гітлер наказав ОКМ (Верховному командуванню ВМС Німеччини) спланувати операцію з повернення кораблів на німецькі бази проти британського вторгнення до Норвегії. Короткому маршруту прориву через Ла-Манш було віддано перевагу обходу навколо Британських островів за умови фактору несподіванки та повітряного прикриття Люфтваффе. 12 січня 1942 року Гітлер затвердив наказ про операцію.

Британці завдяки розшифровці німецьких радіоповідомлень, закодованих машиною «Енігма», даним аерофотографічної розвідки та агентів у Франції, мали можливість спостерігати за капітальними кораблями нацистів та повідомляти про результати бомбардувань і зазнаних ними пошкоджень. Для протидії ймовірним рейдам німецьких кораблів проти атлантичних конвоїв, поверненню до німецьких портів шляхом обходу Британських островів або ривку через Ла-Манш, був розроблений спільний план Королівського флоту та Королівських ПС на випадок надзвичайних ситуацій — операція «Фуллер». Паралельно Королівський флот був вимушений тримати значне угруповання своїх кораблів у Скапа-Флоу в Шотландії на випадок прориву в Атлантику німецького лінкора «Тірпіц», що базувався на півночі Норвегії. Бомбардувальне та Берегове командування ПС Великої Британії тримали торпедоносці в Шотландії в готовності для протидії «Тірпіцу», що значно обмежувало чисельність доступних літаків для протидії можливому прориву німців Ла-Маншем. До того ж складі зимові погодні умови погіршували видимість і постійно сковували аеродроми снігом.

11 лютого 1942 року о 21:14 німецькі кораблі вийшли з Бреста і, ніким не помічені протягом більше дванадцяти годин, підійшли до Дуврської протоки. З повітря Люфтваффе забезпечувало прикриття за планом операції «Доннеркіль». Коли кораблі наблизилися до Дувра, британці виявили угруповання німецького флоту із запізненням. Атаки Королівських ПС, авіації флоту, ВМС і обстріли берегової артилерії пройшли фактично безрезультатно. Лишень в Північному морі «Шарнгорст» і «Гнейзенау» наразилися на міни та зазнали певних пошкоджень («Шарнгорст» не виходив у море протягом року). До 13 лютого кораблі досягли німецьких портів; Вінстон Черчилль наказав провести розслідування катастрофи, а The Times засудила британське фіаско. У свою чергу командування Крігсмаріне оцінило операцію «Цербер» як тактичний успіх і свій стратегічний провал, оскільки загроза атлантичним конвоям була принесена в жертву гіпотетичній загрозі для Норвегії. 23 лютого «Принц Ойген» був торпедований поблизу берегів Норвегії і після ремонту провів решту війни на Балтиці. В ніч з 26 на 27 лютого «Гнейзенау» перебував у сухому доці, коли піддався бомбардуванню. Відновлення корабля як бойової одиниці було можливе, але вартість ремонтно-відновлювальних робіт виявилася захмарною і лінкор більше ніколи не брав участі в бойових діях. «Шарнгорст» був потоплений у битві біля мису Нордкап 26 грудня 1943 року.

Історія

Передумови

Порт Брест Після захоплення вермахтом Норвегії та Франції в 1940 році проведення німецькими допоміжними крейсерами рейдів проти британських північноатлантичних конвоїв значно полегшилось. 27 грудня 1940 року в Бресті, на західній частині півострова Бретань, завершився невдалий похід крейсера «Адмірал Гіппер». П'ять тижнів бомбардування британською авіацією французького порту не принесло результату, 1 лютого 1941 року крейсер вийшов у море і після двох тижнів рейдових дій у відкритому океані потопив багато союзних та нейтральних суден, після чого 14 лютого повернувся до Бреста. Наступного дня він відплив до Німеччини обхідним маршрутом через Данську протоку, прибувши в Кіль 28 березня. Результатом проведення рейдів у північній Атлантиці взимку 1940—1941 років лінійними кораблями типу «Шарнгорст»: «Шарнхорст» і «Гнейзенау», важких крейсерів «Адмірал Шеєр» і «Адмірал Гіппер» стало затоплення британських суден сумарною водотоннажністю 117 477 тонн, що було вищим показником для німецьких надводних кораблів протягом решти війни. У січні 1941 року британці сформували спеціальну 19-ту авіаційну групу Берегового командування, головним призначенням якої стало спостереження за німецькими кораблями в Бресті. 22 березня 1941 року «Шарнгорст» і «Гнейзенау» прибули в порт Бреста.

Британські бомбардування З 10 січня до середини квітня 1941 року авіація Бомбардувального командування скинула на кораблі, що перебували на рейді в гавані Бреста, 842 т бомб. 9 березня Вінстон Черчилль видав директиву про «битву за Атлантику», яка тимчасово визначала зосередження британських зусиль на протидію німецькій кампанії проти атлантичних конвоїв. 28 березня британська повітряна розвідка виявила «Шарнгорст» і «Гнейзенау» у порту. Протягом наступних двох місяців британські бомбардувальники здійснили близько 1161 вильотів, атакуючи кораблі у Бресті. В результаті таких атак «Гнейзенау» зазнав певних пошкоджень і потребував капітального ремонту машинного відділення; 4 квітня його перевели в сухий док. Під час відкачування води з сухого доку між стапелями під лінкором виявили бомбу, що не розірвалася. Перш ніж знешкодити бомбу, корабель довелося обережно поставити знову на воду та витягти з доку. «Гнейзенау» був пришвартований у відкритому місці на рейді, де його 5 квітня сфотографував розвідувальний літак «Спітфайр». Торпедоносці «Брістоль Бофорт» атакували на світанку наступного дня; один літак знайшов гавань крізь туман і торпедував «Гнейзенау» з правого борту, серйозно пошкодивши резервний командний центр.

«Гнейзенау» повернули в сухий док, але вже в ніч з 10 на 11 квітня він був уражений чотири рази і зазнав двох близьких розривів бомб. Одна з бомб не вибухнула, але інші заклинили башту «B» і серйозно пошкодили броньову палубу біля неї, зробили приблизно третину приміщень екіпажу непридатними для проживання через пожежу та вибухові пошкодження, знищили кухні та пекарню та спричинили шкоди деяким системам керування стрільбою. «Шарнгорст» не був пошкоджений, але бомба, що влучила в доки, призвела до затримки його ремонту, який включав суттєвий капітальний ремонт машин; труби пароперегрівача котла мали виробничий дефект, який створював значні проблеми ще під час проведення кораблем рейдової операції «Берлін». Очікувалося, що ремонт триватиме десять тижнів, але технічні затримки, помножені на британське мінування навколишніх вод, призвели до того, що обидва лінкори не змогли взяти участь в операції «Рейнюбунг». Бойовий похід «Бісмарка» у супроводженні крейсера «Принц Ойген» у Північній Атлантиці продовжився, і «Бісмарк» був потоплений британським флотом. 1 червня «Принц Ойген» прорвався до Бреста. Втрата «Бісмарка» серйозно обмежила свободу дій німецького надводного флоту після того, як Гітлер наказав, що капітальні кораблі Крігсмаріне повинні діяти з набагато більшою обережністю.

Протягом літа невеликі формування нових чотиримоторних важких бомбардувальників Британії атакували «Гнейзенау», «Принц Ойген» і «Шарнгорст». У ніч з 1 на 2 липня «Принц Ойген» був уражений і виведений з ладу. 21 липня «Шарнгорста» перевели до Ла-Паліса, глибоководного порту Ла-Рошель на французькому узбережжі Атлантичного океану, у спробі запобігти британській бомбардувальній авіації зненацька атакувати одночасно усі кораблі в Бресті. Увечері 23 липня «Шарнгорст» був атакований шістьма бомбардувальниками «Стірлінг»; близько шести німецьких винищувачів вступили в сутичку, захищаючи лінкор, і збили один бомбардувальник. Удень 24 липня стався авіаційний наліт на Брест, при цьому британці втратили 13 бомбардувальників. Одночасно 15 «Галіфаксів Хендлі Пейдж» знову бомбардували Ла-Паліс. Один бомбардувальник не зміг знайти французький порт, а решта були зустрінуті 12–18 винищувачами Bf 109 і зенітним вогнем батарей ППО, і всі 14 «Галіфаксів» були вражені, що вплинуло на ефективність їхнього прицілювання. П'ять бомбардувальників було збито, ще п'ять отримали серйозні пошкодження, але й «Шарнгорст» п'ять разів був уражений. Повертаючись до Бреста з 3000 тоннами морської води, «Шарнгорст» був атакований «Бофортом», але збив його раніше, ніж той зміг скинути свою торпеду.

З 28 березня до кінця липня британці сукупно скинули на ворожі кораблі 1993 тонни бомб. Британські льотчики здійснили 1875 бойових літако-вильотів, 1723 — Бомбардувальне командування, яке також здійснило 205 мінних постановок, а ще 159 — Берегове командування, встановивши 275 мін на підступах до Бреста. Результатом цих атак для британської військової авіації стала втрата 34 літаків, три з яких були постановниками мінних загороджень. Протягом наступних двох місяців з острову здійснювалися поодинокі невеликі атаки; так у ніч з 3 на 4 вересня атакували 56 бомбардувальників, а в ніч з 13 на 14 вересня — 120 бомбардувальників. Поступово інтенсивність зменшувалася, за другу половину 1941 року, з липня до грудня, було здійснено близько 1000 вильотів. На початку місяця Брестська ескадра знову стала пріоритетом Бомбардувального командування, і з 11 грудня бомбардування та мінування проводилися щоночі. 16 грудня «Принц Ойген» був виявлений розвідкою союзників у сухому доці, був розроблений план масованого нічного нальоту з наступним рейдом удень. У ніч із 17 на 18 грудня атакував 101 бомбардувальник і вдень у супроводі десяти винищувальних ескадрилей наліт провів 41 важкий бомбардувальник. «Гнейзенау» був незначно пошкоджений, а ворота доків були розбиті, що затримало вихід «Шарнгорста» в море на місяць, при цьому англійська авіація втратила шість бомбардувальників. Важкі атаки тривали весь місяць, а 30 грудня «Галіфакси» здійснили ще один наліт. З 1 серпня по 31 грудня було скинуто 1194 тонн авіабомб і 10 тонн запальних бомб, 11 важких бомбардувальників було збито, а докам і місту було завдано значних збитків, але жоден з кораблів не зазнав удару. Ввечері 6 січня «Гнейзенау» було пошкоджено. В цілому в період з 10 грудня до 20 січня 1942 року 37 % бойових вильотів британського Бомбардувального командування було здійснено проти кораблів, що базувалися в Бресті.

«Ультра»

«Ультра» — це кодова назва, яку використовувала британська воєнна розвідка для перехоплених та дешифрованих Блечлі-Парком особливо важливих секретних повідомлень нацистської Німеччини. З травня 1941 року дешифрувальники Блетчлі могли зчитувати таємну інформацію, яку використовували надводні кораблі Крігсмаріне, з невеликими збоями або перервами, які в поєднанні з даними аеророзвідки та звітами агентів, давали розвідувальну інформацію про кораблі, що базувалися в Бресті. У квітні 1941 року британці знали, що три кораблі були пошкоджені, але не знали про ступінь їхньої несправності.