Мейвіс Ліліан Левер, у шлюбі Бейті, ОБІ (Mavis Lilian Batey) — британська дешифрувальниця кодів під час Другої світової війни. Одна з провідних жінок-дешифрувальниць у Блетчлі-парку. Пізніше стала історикинею садівництва, яка проводила кампанію за збереження історичних парків і садів, а також письменницею. Була нагороджена Меморіальною медаллю Вейча в 1985 році, а в 1987 році стала членом Ордена Британської імперії (MBE) в обох випадках за її роботу по збереженню садів.
Раннє життя Мейвіс Ліліан Левер народилася 5 травня 1921 року в Далвічі в сім’ї швачки та поштового працівника. Вона виховувалась у Норбері та ходила до жіночої школи монастиря Колома в Кройдоні. На початку Другої світової війни вона вивчала німецьку мову в Університетському коледжі Лондона:Я зосереджувалась на німецькому романтизмі, а потім зрозуміла, що «німецький романтизм» незабаром буде у нас над головами, і подумала, що мені справді варто зробити щось краще для військових зусиль.Smith, Michael. The Secrets of Station X: How the Bletchley Park codebreakers helped win the war (p. 107). Biteback Publishing. Kindle Edition.Вона вирішила перервати навчання в університеті. Спочатку вона подала документи на посаду медсестри, але виявила, що її лінгвістичні навички дуже затребувані.
Зломщиця кодів Спочатку її найняли в лондонську секцію, щоб перевіряти особисті колонки The Times на предмет зашифрованих шпигунських повідомлень. Barwick, Sandra. A cracking time at Bletchley The Daily Telegraph, 16 January 1999 Потім, у 1940 році, її найняли на роботу дешифрувальниці в Блетчлі Парк. Вона працювала асистенткою Діллі Нокс і брала активну участь у розшифровці перед битвою при Матапані. Як повідомляє The Daily Telegraph, вона настільки знайома зі стилями окремих ворожих операторів, що змогла визначити, що у двох із них є дівчина на ім’я Роза. Бейті розробила успішну техніку, яку можна було б використовувати деінде.
Хоча Бейті було лише 19 років, вона почала працювати над італійською машиною Naval Enigma, і наприкінці березня 1941 року вона фактично зламала їхню систему, розшифрувавши повідомлення, яке звучало так: «Сьогодні день мінус три». Вона та її колеги працювали три дні та ночі та виявили, що італійці мали намір напасти на конвой Королівського флоту, який перевозив товари з Каїра до Греції. Повідомлення, які вони розшифрували, містили детальний план італійського нападу , який призвів до знищення силами союзників більшої частини італійських військово-морських сил біля мису Матапан, на узбережжі Греції. Керівник нападу на Матапан, адмірал Ендрю Каннінгем, пізніше відвідав Блетчлі-парк, щоб подякувати Нокс, Бейті та її колегам-зламницям шифрів за те, що зробили його перемогу можливою. Michael Smith. The Secrets of Station X: How the Bletchley Park codebreakers helped win the war. Biteback Publishing 2011. p. 110. Kindle Edition.
Крім того, що вона була талановитою у розшифрувані шифрів (вона зламала телеграму Ціммермана під час Першої світової війни), вчений-класик Нокс написав вірш, щоб прославити успіх союзників під Матапаном. Він включив строфу, присвячену Мейвіс Бейті та її ключовій ролі в перемозі:«Коли Каннінгем переміг у Матапані, З ласки Божої та Мейвіс, «Nigro simillima cygno est», хвала небесам, Дуже «rara avis». » («Вона, хвала небу, як і чорний лебідь, дуже рідкісний птах».) Пізніше вона сказала, що це була «дуже п’янка річ для 19-річної дівчини». Michael Smith, "Mavis Batey obituary: Garden historian who was one of the top codebreakers at Bletchley Park during the second world war", The Guardian, 20 November 2013.У грудні 1941 року вона зламала повідомлення між Белградом і Берліном, яке дало змогу групі Нокса розібратися в підключенні Енігми абверу, машини Енігма, яку раніше вважали незламною. Пізніше Бейт зламала ще одну машину Абверу — GGG. Це дало змогу британцям прочитати повідомлення Абверу та підтвердити, що німці вірили в розвідку Double-Cross, яку вони отримували від подвійних агентів, яких Британія завербувала як шпигунів.
У Блетчлі-парку вона познайомилася з Кітом Бейті, математиком і колегою-зламувачем кодів, з яким одружилася у 1942 році.
Публікації Мейвіс Бейті написала біографію Діллі Нокс: «Діллі: Людина, яка розбивала загадки». У книзі наведено короткий виклад урядових кодів і операції зі зламу кодів школи шифрування в Блетчлі-парку. У ньому також описано її розшифровку італійської Енігми, яка сприяла успіху британського флоту в битві біля мису Матапан.
Подальше життя та нагороди Батей деякий час після 1945 року провела на дипломатичній службі, а потім виховала трьох дітей: двох дочок і сина. Edward Fawcett, The Genius of the Scene, Garden History Vol. 24, No. 1 (Summer, 1996), pp. 1–2. Published by: The Garden History Society. Stable URL: https://www.jstor.org/stable/1587088 Вона опублікувала низку книг з історії садівництва, а також деякі, що стосуються Блетчлі-Парку, і була президентом Товариства історії саду, секретаркою якого вона стала в 1971 році.
У 1985 році вона була нагороджена Меморіальною медаллю Вейча, а в 1987 році стала членом Ордена Британської імперії (MBE) в обох випадках за роботу зі збереження садів.
Померла 12 листопада 2013 року, у віці 92 років.
У 2005 році The Gardens Trust провів першу щорічну премію Mavis Batey Essay Prize, конкурс, орієнтований на іноземних студентів, які навчаються в університетах, вищих навчальних закладах або які нещодавно закінчили їх. Нагорода відзначає досягнення та пропаганду Бейті в садівництві. У 2020 році конкурс проводився вшістнадцяте.
Роботи
Примітки