Друко́вані ме́діа (пре́са) — медіа, що здійснює поширення інформації у текстовій чи візуальній формі на друкованих носіях, однотипно оформлене, виходить у світ через певні проміжки часу упродовж року - у міру настання відповідного періоду або накопичення матеріалу.П. 9 ч. 1 ст. 1 Закон України «Про медіа»
Друковані медіа в Україні видаються (виходять) державною мовою, а також іншими мовами в порядку, визначеному Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Офіційні друковані видання, що видаються з метою забезпечення доступу до публічної інформації, не належать до друкованих медіа.
Суб'єкти Відповідно до Закону України «Про медіа» цу сфері друкованих медіа суб'єктом вважається особа, що здійснює редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації у формі друкованого медіа.Такими суб'єктами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають місце проживання в Україні, зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи України.Ст. 15 Закону України «Про медіа»
Суб’єктом у сфері друкованих медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їх асоціації, крім винятків, передбачених законом, а також юридичні особи, засновані такими органами, крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури.
Відповідальність Згідно зі статтею 111 Закону України «Про медіа», Національна рада застосовує заходи реагування до друкованих медіа за порушення законодавства. Усі правопорушення класифікуються за трьома рівнями тяжкості:
Незначні порушення: переважно мають адміністративний або технічний характер. До них належать недотримання правил зберігання примірників, порушення строків оновлення даних у Реєстрі, несвоєчасне надання інформації на запит Нацради, відсутність вихідних даних видання, а також порушення законодавства про рекламу та спонсорство. Значні порушення: стосуються поширення забороненого чи шкідливого контенту. Це охоплює підбурювання до дискримінації, пропаганду наркотиків або жорстокості до тварин, інструкції зі створення вибухівки. Сюди ж входить заперечення злочинів чи поширення символіки комуністичного та нацистського тоталітарних режимів, приниження державної мови, завдання шкоди розвитку дітей, порушення правил виборчої агітації, перша відмова у проведенні перевірки, а також згадка органів влади держави-агресора без чіткого зазначення її статусу. Грубі порушення: найтяжчі правопорушення, що несуть загрозу суспільству та державі. До цієї категорії віднесено заклики до повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності, розпалювання ненависті та ворожнечі, пропаганду тероризму, поширення дитячої порнографії. Особливо виділено пропаганду російського тоталітарного режиму, виправдання збройної агресії РФ (зокрема подання її як «громадянського конфлікту»), поширення недостовірних матеріалів про державу-агресора, що розпалюють ворожнечу, а також повторну відмову у проведенні перевірки Нацрадою.
Штрафні санкції Законодавство передбачає фінансову відповідальність у вигляді штрафів, розмір яких прив'язаний до мінімальної заробітної плати (станом на день порушення):
За значні порушення — від 5 до 10 мінімальних заробітних плат. За грубі порушення — від 10 до 15 мінімальних заробітних плат.
При визначенні остаточного розміру штрафу Національна рада враховує низку факторів: вид видання, його тираж, періодичність, територію та спосіб розповсюдження, а також загальний рівень суспільної небезпеки від вчиненого порушення.
Див. також. Українська асоціація видавців періодичної преси Видавництво в Україні Видавнича справа
Примітки
Джерела та література М. В. Баранник, П. В. Голобуцький. Іісторія преси в Україні //