Ян Ринвельд Кар'ю ( — )«Renowned Guyanese novelist, Jan Carew, dead at 92», Kaieteur News, 8 December 2012. — прозаїк, драматург, поет і педагог, який народився у Гаяні, а у різний час жив у Нідерландах, Мексиці, Англії, Франції, Іспанії, Гані, Ямайці, Канаді та США.
Твори Кар'ю, різноманітні за формою та багатогранні, демонструють Яна Кар'ю важливим інтелектуалом карибського світу. Його поезія та перші два романи «Чорний Мідас» і «Дике узбережжя» (обидва опубліковані у 1958 році видавництвом Secker & Warburg у Лондоні) були визначними орієнтирами літератури Вест-Індії, яка тоді намагалася впоратися зі своїм колоніальним минулим і відстоювати своє прагнення до автономії.
Кар'ю працював із покійним президентом Чедді Джаганом у боротьбі за незалежність Гвіани«Guyanese writer Jan Carew dies» , The Daily Herald, 9 December 2012.. Він також відіграв важливу роль у русі чорношкірих, який набирав сили в Англії та Північній Америці, видаючи огляди та газети, створюючи програми та вистави для радіо та телебачення. Його наукові дослідження спонукали поставити під сумнів традиційну історіографію та панівні історичні моделі завоювання Америки. Його переосмислення Христофора Колумба як історичного персонажа поза межами міфічної агіографії, стало необхідним шляхом у його свідомості, щоб відбудувати карибський світ на міцнішій основі.
Біографія
Дитинство у Британській Гвіані Ян Ринвельд Кар'ю народився 24 вересня 1920 року в Агріколі, прибережному селі який також називали Рим, у Британській Гвіані, південноамериканській колонії Британської імперії, яка згодом стане сучасною Гаяною. Він був середньою дитиною і єдиним сином Етель Робертсон й Алана Кар'юObituary: Jan R. Carew, The Courier-Journal, 9 December 2012.. З 1924 до 1926 рік родина Кар'ю жила у США, але Ян зі старшою сестрою Сіселі повернулися до Гаяни після викрадення молодшої сестри Шейли у Нью-Йорку у 1926 році. У 1927 році дитину знайшли та повернули у сім'юCarew, Joy Gleason, and Hazel Waters (eds), The Gentle Revolutionary: Essays in Honour of Jan Carew. Race & Class, vol. 43, no. 3, 2001, p. 81.. Батько Кар'ю періодично жив у США та Канаді, деякий час працював у Канадській тихоокеанської залізниці, і таким чином перетнув американський континент від Галіфакса до Ванкувера. Його спогади підживлювали уяву юного Кар'юBirbalsingh, Frank, «Jan Carew Interview», Journal of Caribbean Studies, 1988..
З 1926 до 1938 рік він навчався в Гаяні, спочатку відвідував школу Агріколи Весліан, потім католицьку початкову школу, а потім середню школу Бербіс, канадську шотландську пресвітеріанську школу в Нью-Амстердамі. У 1938 році він склав Кембриджський іспит.
Після закінчення навчання у 1939 році він став викладачем середньої школи для дівчат Бербіс. Коли в Європі почалася Друга світова війна його призвали до Британської армії. До 1943 року він служив у полку берегової артилерії. З 1943 до 1944 рік він працював митником у Джорджтауні. У той час він опублікував свій перший текст у «Різдвяному щорічнику» і багато працював над живописом і малюнком. З 1944 до 1945 рік Кар'ю працював в Управлінні контролю за цінами в Порт-оф-Спейн, Тринідад.
Кар'ю відчував себе частиною карибського світу, який для нього складався з «острівного архіпелагу, країн Карибського узбережжя та Гаяни, Суринами та Каєнни»Carew, Jan, The Caribbean Writer and Exile, p. 2.. Він виявив парадоксальну єдність карибського способу життя в «послідовних хвилях культурного відчуження», які сформували карибський світогляд із «мозаїки культурних фрагментів — індіанських, африканських, європейських, азійських»Carew, Jan, The Caribbean Writer and Exile, p. 1..
Університетські роки У віці 25 років він виїхав з Гаяни до США, де вивчав науку в Говардському університеті та Західному резервному університеті (1945—1948), але покинув, не закінчивши навчання. Пізніше Кар'ю навчався в Карловому університеті у Празі (1948—1950) і в Сорбонні у ПарижіHilary Hurd Anyaso, «Jan Carew, Leader in Black Studies, Dies at 92», Northwestern University, 10 January 2013..
Емігрантство та пізні роки Під час того, що він назвав своїми «нескінченними подорожами»Author page at Peepal Tree Press. , він жив у різний час у Нідерландах, Мексиці, Англії, Франції, Іспанії, Гані, Канаді та США. У 1951 році, перебуваючи у Нідерландах, він працював редактором багатомовного поетичного журналу «De Kim» (Амстердам). В Англії він виступав разом з Лоуренсом Олів'єMargaret Busby, «Jan Carew obituary», The Guardian, 21 December 2012. та редагував «Kensington Post» у 1953 році«Negro Named Assistant Editor of London Weekly», Jet, 21 July 1955, p. 29: «In London, 33-year-old British Guiana-born Jan Carew was hired as assistant editor on the Kensington Post, a London weekly. The first and only Negro on the staff of an English newspaper, Carew, who attends royal functions in Kensington, borough of the British elite, holds a degree in political economy. During his spare time, he lectures on race relations at London University and reads poetry and short stories on BBC.». Він також працював телеведучим і письменником на BBC і читав лекції з расових відносин у Лондонському університетіDenis Scott Chabrol, «Guyanese literary icon Jan Carew dies» , Demerara Waves, 7 December 2012.. Він був першим редактором орієнтованого на чорношкірих видання «Magnet News», яке виходило у Лондоні з лютого 1965 року.
Він завжди підтримував свої зв'язки з Карибським басейном, у 1962 році працював директором культури в Британській Гвіані при адміністрації Джагана. За словами почесного професора Йоркського університету доктора Френка Бірбалсінга, «він був сильним прихильником покійного доктора Чедді Джагана та Народної прогресивної партії. Він був досить безстрашним, коли справа доходила до політики»«Jan Carew ‘had a remarkable facility for narrating stories’» , Share, 12 December 2012..
Між 1962 і 1966 роками Кар'ю жив на Ямайці зі своєю тодішньою дружиною Сильвією Вінтер, потім переїхав до Канади на кілька років, перш ніж оселитися у США. У 1965 році він працював редактором «African Review», у 1969 році став видавцем літературного журналу країн третього світу «Cotopax». Кар'ю викладав у Принстоні, Рутґерсі, Іллінойському Весліанському університеті, Гемпширському коледжі, Північно-Західному та Лінкольнському університетах і був емеритом афроамериканських досліджень у Північно-Західному університеті«Renown Guyanese author Jan Carew dies» , Guyana Chronicle Online, 8 December 2012..
Ян Кар'ю помер у своєму домі у Луїсвіллі, штат Кентуккі, США, у віці 92 років, у нього залишилася дружина, доктор Джой ГлісонEusi Kwayana, «Jan Carew — Mission Within the Mission» , ChickenBones: A Journal., доньки Ліза Сент-Обін де ТеранLisa St Aubin de Terán, Memory Maps, 2002. і Шантоба Еліза Кар'ю, а також його син Девід Крістофер Кар'ю.
У 2014 році посмертно вийшли друком мемуари Кар'ю «Мрії Потаро: Моя молодість у Гаяні». Задумана як перший том, що охоплює період від народження до 1939 року, коли Кар'ю втягнули у Другу світову війну, автор описав цю книгу як «призму», через яку він підходитиме до життя«Preserving Our Literary Heritage: ‘Potaro Dreams, My Youth in Guyana’ by Jan Carew», Guyana Chronicle Online, 27 June 2014..
Активізм
Чорний рух і проблема культури Кар'ю був піонером у галузі панафриканських досліджень. Деякі з відомих діячів, з якими був пов'язаний Кар'ю, це В. Е. Б. Дюбойс, Поль Робсон, Ленгстон Г'юз, Малколм Ікс, Кваме Нкрума, Ширлі Грем Дюбойс, Моріс Бішоп, Шейх Анта Діоп, Едвард Скобі, Джон Генрік Кларк, Цегає Медін Гейбр, Стерлінг Д. Пламп й Айван Ван Сертіма.
Вторгнення до Гренади та переосмислення колоніальної історії У своїй книзі «Гренада: Знову проб'є година» (1985), опублікованій через два роки після американського вторгнення в Гренаду, «Кар'ю розкопав і розкрив джерела незалежності в самій країні. [Книга] поверталася до боротьби бунтівних африканських полонених і не тільки до епічного опору корінного населення острова».
Екологічні проблеми Як зазначив Еусі Кваяна, Кар'ю «був екологом задовго до того, як це стало модним» і дав рекомендацію уряду Гаяни щодо міжнародної участі в мільйоні акрів лісових угідь у країні, що надихнуло Закон про Гаянську статутну книгу для забезпечення приблизно на 360 000 гектарів тропічного лісу з метою дослідження, щоб «надати Гаяні та міжнародній системі громад, методи та техніки сталого управління та використання різноманітних ресурсів тропічного лісу та збереження біологічного різноманіття, а також вирішення супутніх питань».
Вибіркові літературні твори Кар'ю писав романи, оповідання, п'єси, мемуари та іншу нехудожню літературу, а також дитячі оповідання та книгиCynthia James (2009), «The Amerindian Presence in a Selection of Children's Literature from Jamaica, Dominica, Guyana and Trinidad and Tobago in the Anglophone Caribbean 1». KACIKE: The Journal of Caribbean Amerindian History and Anthropology., але він залишається найвідомішим завдяки своєму першому роману «Чорний Мідас» (1958). Він був автором рецензій, статей, оповідань й есе у багатьох періодичних виданнях, зокрема «John O'London's Weekly», «Time and Tide», «Art News and Review», «New England Review» і «Bread Loaf Quarterly», «Нью-Йорк таймс», «Saturday Review», «New Statesman», «African Review», «The Listener», «Journal of African Civilizations», «Black Press Review», ""New Deliberations, «Journal of the Association of Caribbean Studies», «Black American Literature Forum», «Pacific Quarterly» та «Race & Class». Серед його численних робіт:
Романи / повісті
Black Midas (Лондон: Secker & Warburg, 1958; Peepal Tree Press, 2009,); опубліковано як A Touch of Midas у США (Нью-Йорк: Coward, 1958, ) The Wild Coast (Лондон: Secker & Warburg, 1958; Peepal Tree Press, 2009, ) The Last Barbarian (Лондон: Secker & Warburg, 1961, )«Carew says: 'It's a New York saga with much heat in it'» . Guiana Graphic, 4 July 1960. Reprinted in Guyana Chronicle Online. Moscow is Not My Mecca (Лондон: Secker & Warburg, 1964, ); опубліковано як Green Winter (Stein & Day, 1965, ) The Riverman — повість (Трентон, Нью-Джерсі: Africa World Press, 1987) The Sisters — повість (Трентон, Нью-Джерсі: Africa World Press, 1987) The Sisters and Manco's Stories (Оксфорд: Macmillan Caribbean Writers, 2002, ) The Guyanese Wanderer: Stories (Луїсвіль, Кентукки: Sarabande Books, 2007, )
Поезія
Streets of Eternity (приватне видання, 1952, ) Sea Drums in My Blood (Трінідад: Нові голоси, 1981, ) Return to Streets of Eternity (Smokestack Books, 2015, )
Художня література для підлітків/молоді
Sons of the Flying Wing (Toronto: McClelland & Stewart, 1970) The Third Gift, illus. Leo and Diane Dillon (New York: Little Brown & Co., 1974, ) Children of the Sun, illus. Leo and Diane Dillon (New York: Little Brown & Co., 1980, ) Stranger than Tomorrow: Three Stories of the Future (London: Longman, 1976, ) Save the Last Dance for Me, and Other Stories, (London: Longman, 1976, ) The Twins of Ilora (New York: Little, Brown 1977) The Lost Love, and Other Stories, Longman (London: Longman, 1978) The Man Who Came Back, Longman (London: Longman, 1979, ) The Cat People, Longman (London: Longman, 1979, ) Dark Night, Deep Water (London: Longman, 1981, ) Dead Man's Creek: Two Stories (London: Longman, 1981, ) House of Fear: Two Stories (London: Longman, 1981, ) Don't Go Near the Water (London: Longman, 1982, ) Time Loop (London: Hutchinson Education, 1983, ) Death Comes to the Circus (London: Hutchinson Education, 1983, ) Computer Killer (London: Hutchinson Education, 1985, )
Публіцистика
Cry Black Power (Торонто: McClelland & Stewart, 1970) Rope the Sun (Third Press, 1973) (Editor) Out of Time, illus. Howard Phillips (Кардіфф: Adult Basic Education Centre, 1975 р., ) Indian and African Presence in the Americas (Атланта: Університет штату Джорджія, 1984, ) Grenada: The Hour Will Strike Again (Прага: Міжнародна організація журналістів, 1985 р. )