Воло́ське — село в Україні, у Деражнянській міській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Колишня назва села — Шляхові Коричинці.

Населення, адміністративний устрій Населення становило 635 осіб у 2001 році. До 2020 діяла Волоськівська сільська рада.

Географія Розташоване у Хмельницькому районі Хмельницької області. Відстань до центру громади становить близько 8 км і проходить автошляхом місцевого значення. У селі бере початок річка Безіменна.

Поблизу проходить електрифікована залізниця.

Історична довідка

Стара назва села — Шляхові Коричинці, у чому можна переконатися, звіривши сучасну мапу із мапою Стрельбицького (лист 17, рік випуску — 1917).

Тут 22 жовтня 1835 р. загинув Устим Кармелюк.

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.

Другий листопадовий рейд

30 жовтня 1921 р. під час 2-го зимового походу через Шляхові Коричинці проходила Подільська група (командувач Палій-Сидорянський Михайло) Армії Української Народної Республіки.

Тут відбувся бій її кінної сотні із сотнею московської кінноти.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Деражнянської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Деражнянського району, село увійшло до складу Хмельницького району.

Символіка Затверджена 22 січня 2013 р. рішенням № 7 сесії сільської ради. Автор — І. Д. Янушкевич.

Герб Щит поділений вилоподібно. У верхньому синьому полі срібний сигль «В», праворуч якого золоте сяюче шістнадцятипроменеве сонце, а ліворуч — така ж восьмипроменева зірка. У правому червоному полі срібний лапчастий хрест, на якому сидить золотий сокіл, повернутий праворуч. У лівому зеленому полі золоте колесо водяного млина, яке опирається на срібний кам'яний мур, що виходить із синьої хвилястої основи. Щит обрамований золотим декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною. Картуш знизу обрамлений зеленим дубовим листям із золотим жолудями. На срібній девізній стрічці синій напис «ВОЛОСЬКЕ».

Прапор Квадратне полотнище; з верхнього краю йде синя горизонтальна смуга (в 1/3 сторони прапора), на якій білий сигль «В», а обабіч нього — по жовтій восьмипроменевій зірці; нижня частина складається з двох рівновеликих вертикальних смуг — червону від древка, на якій білий лапчастий хрест, а на ньому сидить жовтий сокіл, та зелену з вільного краю, на якій жовте колесо водяного млина опирається на білий кам'яний мур, що виходить із синьої смуги, відділеної хвилясто.

Транспортне сполучення Поблизу села проходить магістральна електрифікована двоколійна залізниця напрямку Хмельницький-Жмеринка (далі на Вінницю, Київ та Одесу).

Курсують приміські електропоїзди сполученням Жмеринка — Хмельницький (кінцева зупинка — ст. Гречани у Хмельницькому) та зворотно.

На ст. Жмеринка можна здійснити пересадку до станцій: Козятин (Вінниця, Калинівка) Вапнярка (Рахни, Шпиків, Ярошенка) Могилів-Подільський (Бар)

На ст. Гречани можна пересідати на електро- та дизель-поїзди: до ст. Волочиськ, Підволочиськ до ст. Старокостянтинів, Шепетівка до ст. Ларга або Ленківці через Ярмолинці, Кам'янець-Подільський.

Електропоїзди на шляху від Жмеринки до Гречан проходять такі зупинки: пл. Межирів пл. Дубки Сербинівці пл. Стодульці пл. Васютинці пл. Гришки пл. Радівці Комарівці пл. Кориченці пл. Нова Гута пл. Волоське Деражня пл. Літки Коржівці пл. Масівці Богданівці пл. Ракове Хмельницький пл. Речовий ринок

Відомі люди Тут 22 жовтня 1835 р. загинув Устим Якимович Кармелюк.

Народилися Гребенюк Євтей Мойсейович (1900—1944)  — герой СРСР. Зозуля Іван Савович (1939) — доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Хмельницька область)

Галерея

Примітки

Посилання Розклад руху приміських електропоїздів у Волоському Погода в селі Волоське

Джерела Верига В. Листопадовий рейд 1921 року. — К. : Видавництво «Стікс», 2011.