Мала́ Кужелівка — село в Україні, у Дунаєвецькій міській територіальній громаді Дунаєвецького району Хмельницької області. Населення становить 413 осіб (з 226 дворів).
Загальні відомості
Мала Кужелівка є центром однойменного старостинського округу, утвореного у 2015 році, до якого входять чотири поселення: Мала Кужелівка, Руда-Гірчичнянська, Синяківці, Ярова Слобідка.
Площа Малокужелівського старостинського округу складає 38,058 км².
Населення Малокужелівського старостинського округу: 747 осіб (станом на 2015 рік), в тому числі село Мала Кужелівка - 390 мешканців, село Синяківці - 219 мешканців, село Руда-Гірчичнянська - 110 мешканців, село Ярова Слобідка - 28 мешканців.
Протягом 1922—2015 років Мала Кужелівка була центром Малокужелівської сільської ради.
Походження назви Назва села походить від назви літописного містечка Кружель, яке було зруйноване половецьким ханом Боняком (шолудивий Буйняк, як його прозвали у народі). Більша частина мешканців, що врятувалися, заховалися на пагорбах, в урочищах, і заснувала село Велику Кужелову. Менша частина мешканців Кружеля переселилася за ліс і утворила село Малу Кужелівку.
Тривалий час протягом XV — XVI століть Мала Кужелівка в історичних документах йменувалася як Кужелова.
Власне історія Малої Кужелівки нерозривно пов'язана з історією Великої Кужелеви. Тривалий час ці обидва села поділяли однакову долю, належали одним і тим самим власникам, і їх тісно зв'язують родинні та сімейні зв'язки.
Символіка Герб
Щит розділений вилоподібним срібним хрестом, рамена якого переплетені в центрі червоним кільцем. У першій лазуровій частині золоте усміхнене сонце з шістнадцятьма променями, прямими і хвилястими перемінно. У другій червоній частині три срібних рала вістрями догори, два і одне. У третій золотій частині три зелених пагорби, з середнього виходять червоні граблі у стовп, зубцями догори. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «МАЛА КУЖЕЛІВКА» і дата «1433». Автор — Олег Мельник.
Герб не затверджений сесією міської ради.
Прапор
Квадратне полотнище поділене білим вилоподібним хрестом, рамена якого переплетені червоним кільцем. На верхній синій частині жовте усміхнене сонце з шістнадцятьма променями, прямими і хвилястими перемінно. На древковій червоній частині три білих рала вістрями догори, два і одне. На третій жовтій частині червоні вертикальні граблі зубцями догори. Ширина рамен хреста дорівнює 1/10 від ширини прапора.
Прапор не затверджений сесією міської ради.
Пояснення символіки Сонце — символ Поділля. Вилоподібний хрест — знак розташування села на злитті двох річок, Ушки та Ушиці. Круг символізує літописне місто Кружіль (Кужель), знищене половецьким ханом Боняком; від цього міста і пішла назва села Мала Кужелівка. Три рала — родовий символ власників Вільчевських, граблі на пагорбах — родовий символ власників Вацовських, оскільки ці дві родини спільно володіли селом. Корона означає статус населеного пункту. На прапорі повторюються кольори герба.
Географія Територія
Територія сільських земель Малої Кужелівки розташована досить компактно. Її протяжність із заходу на схід становить 5 кілометрів та з півночі на південь — 5 кілометрів. Площа Малої Кужелівки становить 189,2 гектарів, в тому числі 86,8 гектарів — це землі у власності громадян, 14,3 гектарів — землі загального користування та 81,9 гектарів — резервні території. Площа Малокужелівських земель становить 1462,1 гектарів (включаючи 455,0 гектарів земель лісів Кам'янець-Подільського лісгоспзагу), з них 581,5 — орні землі, 62,5 — ліси, 37,4 — сади, 34,9 — луки та пасовища і 100,1 — інші землі.
В Малій Кужелівці нараховується 11 вулиць загальною довжиною близько 10 кілометрів, зокрема: вулиця Богдана Хмельницького — 0,85 кілометра; вулиця Героїв-Визволителів — 1,1 кілометр; вулиця Нагірна — 0,85 кілометра; вулиця Незалежності — 0,9 кілометра; вулиця Нова — 0,75 кілометра; вулиця Олександра Бідного — 0,9 кілометра; вулиця Північна — 0,75 кілометра; вулиця Подільська — 1,4 кілометра; вулиця Польова — 0,6 кілометра; вулиця Садова — 0,6 кілометра; вулиця Шевченка — 1,1 кілометр.
Географічне положення Село Мала Кужелівка розташована на заході України, на півдні Хмельницької області, в північно-східній частині Дунаєвецького району. Землі Малої Кужелівки межують: на сході та півдні — із землями Великої Кужелеви, на півдні — із землями Соснівки, на південному заході — із землями Руди-Гірчичнянської, на заході та північному заході — із землями Синяківців, на півночі — із землями Гути-Морозівської, на сході — із землями Джуржівки Новоушицького району.
Через Малу Кужелівку проходить автомобільна дорога О-230623 Сивороги — Ярова Слобідка, за 6 кілометрів від села проходить автомобільна дорога Т-23-08 Гуків — Дунаївці — Могилів-Подільський. До найближчих сіл така відстань: до Синяківців — 2 кілометри, до Джуржівки — 4 кілометри, до Руди-Гірчичнянської — 4 кілометри, до Великої Кужелеви — 5 кілометрів, до Ярової Слобідки — 7 кілометрів. Відстань від Малої Кужелівки до районного центру — міста Дунаївці 18 кілометрів, до обласного центру — міста Хмельницький 81 кілометрів (через Дунаївці, через Підлісний Мукарів — 69 кілометрів), до Києва — 470 кілометрів (через Дунаївці та Хмельницький, через Нову Ушицю, Бар, Вінницю — 401 кілометр). Найближча залізнична станція Дунаївці на лінії Гречани — Кам'янець-Подільський розташована за 23 кілометри (через Підлісний Мукарів, через Дунаївці — 35 кілометрів).
Рельєф
Мала Кужелівка розташована в центральній частині Подільської височини (Придністровська височина), у нижній течії річки Ушки, при впадінні в неї правої притоки — річки Синявки, басейн Дністра). В тектонічному плані Мала Кужелівка лежить на Волино-Подільській плиті, яка утворилася в епоху каледонської складчастості.
Територія села — підвищена хвиляста лесова рівнина, порізана ярами та балками. Пересічні висоти становлять 200—300 метрів над рівнем моря. Абсолютна висота — 331,1 метр над рівнем моря. Амплітуда висот становить 165 метрів.
До несприятливих природних процесів, що проявляються на території Малої Кужелівки та сільських земель належать площинний змив, карстоутворення та лінійна ерозія (утворення ярів та балок).
Корисні копалини
Мала Кужелівка багата на поклади корисних копалин осадового походження. Вони представлені переважно нерудними корисними копалинами, які використовують у будівництві. Це зокрема глини, піски, пісковики, будівельний камінь. В долині річок Синявки та Ушки є поклади фосфоритів — корисних копалини осадового походження, котрі сформовані головним чином з фосфату кальцію (Ca3(PO4)2), однак вони тут не видобуваються.
Також в долинах річок Ушки та Синявки є багато джерел мінеральних вод.
Клімат
Клімат в Малій Кужелівці помірно континентальний. Пересічна температура січня — ‒5,6˚, липня — +18,9˚. Радіаційний баланс 40-45 ккал/см², сумарна сонячна радіація 100—105 ккал/см², кількість сонячного сяйва 1900—2000 годин в рік. Сума активних температур (вищих 10 °C) — 2600°. Число днів з температурою повітря вище 15 °C — 110, число днів з температурою повітря від 5 °C до 15 °C — 95. Середня тривалість безморозного періоду становить 170 днів на рік. Опадів випадає близько 560 міліметрів на рік.
Село належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони (Передкарпатський вологий, теплий район). Ґрунтові та агрокліматичні ресурси сприяють розвитку у селі сільського господарства та рекреаційної діяльності.
Поверхневі та підземні води
Сільські землі Малої Кужелівки належать до басейну Дністра. Усі річки, котрі тут протікають, впадають у річку Ушицю — ліву дністровську притоку, котра протікає за 5 кілометрів на схід від Малої Кужелівки.
Північніше Малої Кужелівки із північного заходу на південний схід тече річка Ушка, яка є правою притокою Ушиці. Ушка протікає землями Малої Кужелівки протягом 4 кілометрів. Тут розташований водяний млин — пам'ятка архітектури сільського будівництва ХІХ століття. Річкова долина Ушки V-подібна з крутими, обривистими берегами та вузькою річковою заплавою.
В Ушку впадає її права притока — річка Синявка, котра бере свій початок в сусідньому селі Синяківці і протікає землями Малої Кужелівки близько 2 кілометрів. Тут Синявка приймає лише одну праву притоку — невеличку річку Кужелівку (завдовжки 0,7 кілометра), яка бере свій початок в північно-західній частині Малої Кужелівки. Особливість цієї притоки полягає в тім, що за похилом річки (142 м/км) вона належить до гірського типу річок.
В долинах річок Ушки та Синявки є джерела мінеральних вод (урочища Мала Долина, Велика Долина, Дудків Яр, Ринви, Шпиль тощо).
Ґрунти В Малій Кужелівці та землях, що прилягають до села, переважають ясно-сірі, сірі та темно-сірі опідзолені, глеюваті, середньозмиті та слабозмиті, середньосуглинкові та важкосуглинкові ґрунти. В долинах річок Ушка та Синявка, а також в їх приток переважають дерново-карбонатні, слабо розвиті, легкосуглинкові ґрунти, а також — лучно-болотні та делювіально-балкові ґрунти.
Рослинний світ Рослинний світ Малої Кужелівки представлений лісовими та лісостеповими видами рослинності. Тут переважають грабово-дубові ліси, в яких чітко виділяється ярусність. Верхній ярус утворюють дерева, середній ярус (підлісок) — кущі, нижній ярус — трав'янисті рослини, гриби. Основні лісотвірні породи дерев — граб і дуб, ростуть також клен, ясень, липа, сосна, ялина, береза, вільха, берест, осика. Серед підліску росте ожина, шипшина, барбарис, ліщина, малина, бузина. Навесні в лісах першими зацвітають проліски, підсніжники, печіночниця, ряст, медунка, сон-трава, анемони. Пізніше — конвалія, фіалки, купина, любка. Влітку під деревами вегетують лише вологолюбні, тіньовитривалі рослини — папороті, мохи, копитняк. Інші трав'янисті рослини ростуть на галявинах і узліссях. Серед них: звіробій, деревій, валеріана, ромашка, іван-чай. У лісах багато грибів. Крім лісів на території Малої Кужелівки є також полезахисні та берегоукріплюючі насадження, представлені переважно такими видами, як акація біла, берест, маслинка вузьколиста тощо.
Загалом лісами вкрито 517,5 гектарів сільських земель. Лісистість території становить 35,39 %.
До лісових масивів безпосередньо прилягає степ, проте він не займає великих площ, тому що його змінили агроценози. Майже всі ділянки розорані й зайняті різноманітними сільськогосподарськими культурами (пшениця, ячмінь, ріпак, кукурудза, соняшник та інші). Степова природна рослинність (різнотрав'я) збереглася на схилах балок і берегах річок.
Тваринний світ Тваринний світ Малої Кужелівки також представлений лісовими та степовими видами. Представники тваринниго світу лісу — лисиця, вепр, сарна, лісова куниця, їжак, вивірка, вуж тощо. Представники тваринного світу степу — заєць, ящірка, тхір, полівка, мідянка. Багато видів птахів — дятли, синиці, сойки, дрозди, зяблики, ворони, граки, круки, горобці, жайворонки, ластівки, лелеки.
Поблизу водойм зустрічаються ондатра, видра, бобер болотяна черепаха.
Фізико-географічне районування Мала Кужелівка розташована в межах зони широколистих лісів Західноукраїнської лісостепової фізико-географічної провінції, Середньо-Подільської фізико-географічної області, Верхньоушицького фізико-географічного району. Тут переважають луко-широколистянолісові височинні розчленовані та терасові рівнинні східноєвропейські ландшафти. В долинах річок Ушка та Синявка трапляються заплавні лучно-болотні ландшафти. Вони розташовані на денудаційно-акумулятивних лесових рівнинах.
Населення За кількістю населення Мала Кужелівка протягом ХХ століття належала до середніх сільських населених пунктів. Чисельність населення тут аж до кінця 70-х років ХХ століття коливалася в межах більше 700 осіб. Протягом ХІХ — першої половини ХХ століття число мешканців Малої Кужелівки постійно зростала і цей процес тривав аж до Другої світової війни. Від 70-х років ХХ століття відбувається процес депопуляції населення, причому до кінця століття він значно посилився.