Ва́ренка — село в Україні, у Летичівській селищній територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 168 осіб.
Географія Селом тече річка Безіменна.
Топоніміка села та її етимологія
Село Варенка поділяється на характерні для Поділля і Наддніпрянщини — кутки. Загалом же в селі Варенка присутня наступна топоніміка (як назви кутків так і різних місць): Бабина (розташовується неподалік Кармелюкового дуба на шляху в Летичів; зокрема на картах кінця 19 ст. виділяється, як окремий хутір); Гайдамацький яр, що тягнеться від села Варенка до села Козачки (свою назву отримав, через, те що, у 18 ст., тут часто перебували ватаги гайдамаків); Синявщина (найбільш північний куток села; свою назву отримав, через велику кількість носіїв прізвища Синявський, що тут мешкали); Село (куток, що уособлює собою, власне центр села; на ньому розташовані будівля відділення пошти, кооперативний магазин, приміщення колишнього клубу та сільської бібліотеки, а також недіюча автобусна зупинка (автобусне сполучення села Варенка із районним центром було припинене в 2008 році, через малу кількість жителів у селі); Плінгірівщина (свою назву цей куток отримав, через прізвище колишнього власника Плінгіра); Поляни (дана місцевість здавна використовується місцевим населенням для випасу худоби, свою ж назву отримало через широкі поляни пасовиськ); Куток, або Той Куток (південно-західний куток села) ; Шведи (найбільш південна частина села на шляху між селами Варенка та Городище; свою назву отримало через хутір Шведи (тут за переказами мешкали шведи); загалом же, жителі села Варенка і до сьогодні називають село Городище — Шведи/Швиди. Поширені дві версії походження назви самого села. За першою назву село отримало, через те, що тут знаходились гути, де варили скло, а також гамарні й рудні де варили залізо. Проте, існує і друга версія: згідно місцевої легенди, колись жив пан, у якого були доньки — Варвара та Анюта. На честь першої він назвав Варенку, на честь другої — Ганнусине (Анютине). На підтвердження другої версії діє той факт, що спочатку село було безіменним і свою назву отримало від першого власника графа Моркова. Він і назвав село на честь своєї позашлюбної доньки Варвари, адже на польських картах 19 ст. назва села пишеться як «Waryńka», аналогічно в цей час пишуть і ім'я Варвара — «Waryńka».
Етнічний склад села Переважна кількість жителів села — це українці польського походження, що в побуті користуються українською мовою. Польською мовою користуються при певних традиційних обрядодіях, зокрема поховальних обрядів та Великодня. Більшість населення римо-католицького віросповідання, і оскільки на території села відсутній цвинтар, майже усіх своїх померлих варенчани ховають на католицькому цвинтарі у містечку Летичів. Зокрема поширені прізвища в селі: Вальковські, Білецькі, Скібінські, Дембровські, Годлевські, Синявські, Новаковські, Чернелівські, Шупровичі, Веселовські, Топоровські, Бедзінські, Добровольскі, Войчаки, Купецькі, Рудковські, Адамовичі, Снядовські, Савіцькі, Черняховичі та ін., що вказує на їх етнічну належність до поляків.
Флора та фауна села
Рослинний світ На ділянці витоків р. Згар природні рослинні угруповання збереглися у найменш порушеному стані. Спостерігаються угруповання вільхових лісів, зарості верб, вологих лук, боліт, прибережно-водна рослинність. У вільховому лісі зустрічаються угруповання гадючника оголеного, домінує гравілат річковий, зустрічаються розрив-трава звичайна, щучник дернистий, сідач коноплевий, хвощ лучний, кропива дводомна, підмаренник чіпкий, дутень ягідний тощо. Уздовж вузького русла спостерігаються коридорні зарості верб білої, попелястої, вушкатої подекуди зустрічається верба кошикова та козяча. Луки, особливо сінокосні, мають непорушений трав'яний покрив та багатий видовий склад. Переважає костриця лучна , тонконіг лучний, осока шорстка, тимофіївка лучна та лисохвіст лучний. Значна частка припадає на жовтець їдкий, кмин звичайний, подорожник звичайний, конюшину повзучу та кульбабу лікарську. Зустрічаються також конюшини лучна, хмельовидна та середня, гірчак зміїний, чина лучна, гребінник гребінчастий та багато інших — загалом понад 50 видів.
На пониззях формуються угруповання з переважанням осоки гострої, калюжниці болотної та хвоща лучного, костриці лучної.
На пасовищах травостій низький, (до 5 см заввишки) з проективним вкриттям 70-80 %, складений видами, найстійкішими щодо витоптування (конюшина повзуча, подорожник великий, райграс багаторічний, пирій звичайний, спориш звичайний тощо), зростають також кульбабочки осінні, роман собачий, стенактис однорічний, гикавка сіра, жовтець несправжньо бульбистий, суховершки звичайні. Вирізняються поодинокі рослини або плями з вкриттям до 60 % будяка кучерявого. На болотах на знижених перезволожених місцях зустрічається комиш лісовий, лепешняк великий, рогіз широколистий та вузьколистий, осока прибережна та гостра, півники болотяні, живокіст лікарський, гірчак, незабудка болотна тощо.
Серед листяних дерев наших лісів села Варенка досить поширеним є дуб звичайний, граб звичайний. Найчастіше зустрічається береза бородавчаста, або повисла і береза пухнаста. Справжньою окрасою наших лісів є клен гостролистий та липа. Досить звичайними лісах є ясен звичайний, верба, вільха. На галявинах і узліссях можна зустріти горобину звичайну. Досить поширеними є ліщина звичайна, калина, шипшина собача, барбарис звичайний, ожина, бузина чорна, бузина червона і бузина трав'яниста.
У весняну пору, коли ліс ще не поспів одягнутися в пишне смарагдове вбрання, особливо в її погожу днину, відкривалася неповторна картина масового строкато-барвистого шумовиння білого, ніжно-голубого, світло — i темно — бузкового, соковито-зеленого, кремово-жовтого кольорів. Таким є синузія ранньовесняної квітучої флори, серед якої, ряст ущільнений, ряст порожнистий, підсніжник білосніжний, зірочки жовті, анемона жовтецева, пшінка весняна, зубниця залозиста, печіночниця звичайна, розрив трава, проліска, мати-й-мачуха, ряст, медунка, фіалки, сон, первоцвіт весняний, петрів хрест лускатий, чина весняна, розхідник плющовидний. Найцікавішими у травні є конвалія звичайна, купина лікарська, горлянка повзуча, веснівка дволиста, суниці лісові.
Червень відзначається масовішим цвітінням трав'янистих рослин. В цей час можна побачити вероніку діброву, рідкісні рослини — любку дволисту, зозулині черевички, а також дзвоники, гвоздику дельтовидну, звіробій.
У липні кількість цвітучих рослини зростає. В цей час можна побачити такі рослини як: енотера, пижмо, перстач, очисток, мальва, іван-чай, золототисячник. Розкішні в середині літа папоротеві.
Ліси багаті на ягоди, гриби, плоди дикорослих рослин, лікарські рослини. В лісах ростуть білі гриби (боровики), рижики, підберезовики (козарі), підосичники (червоноголовці), маслюки, лисички, сироїжки, опеньки та ін. Ростуть найнебезпечніші отруйні гриби бліда поганка і мухомор зелений. Поширена груша, яблуня, черешня, обліпиха, шипшина, ліщина, терен, глід, суниця, малина, ожина, смородина, калина. Ліси багаті на такі лікарські рослини, як валеріана, фіалка триколірна, шавлій, дурман, кульбаба, материнка звичайна, барвінок малий, лепеха звичайна, живокіст лікарський, оман високий, ромашка, м'ята перцева, меліса, золототисячник, кропива дводомна, чистотіл, звіробій, подорожник великий, цикорій дикий, спориш звичайний, конвалія, цибуля ведмежа, тирлич жовтий та ін. Більшість лікарських рослин росте в природних умовах, деякі — культивуються селянами.
Тваринний світ Варенецькі ліси повним правом вважаються своєрідним природним звіринцем. Найбільше (понад 36 процентів) дрібних ссавців — комахоїдних та рукокрилих. З дрібних ссавців поширені водяні щури і пацюки, європейський та крапчастий ховрахи, сірий хом'ячок, звичайний хом'як, сліпаки, білозубка білочерева, ласка та багато інших. Чимало тут мишовидних гризунів — хатня, польова, жовтогорла миші, полівка європейська. В урочищі лісу «Дубина» живуть сарна і свиня дика, лось, а серед хижаків, куниця і ласка. Вздовж витоків річки Згар час від часу заходить ондатра.
Із представників Червоної книги, тут можна зустріти борсука, бурозубку альпійську. Серед кажанів 3 види вважаються дуже рідкісними. На ставках знаходить сприятливі умови видра. Рідкісними стали борсуки. Зменшилось і поголів'я такого хижого звіра, як вовк.
Водяться земноводні: трав'яна та гостроморда жаби, квакша, червоночерева кумка, сіра та зелена ропухи, звичайні та гребінчасті тритони;
плазуни: прудка та живородна ящірки, веретільниця, звичайний та водяний вужі, звичайна гадюка і спорадична мідянка,
ссавці: зайці-русаки, мідиця звичайна та мала. Їжаки, соня лісова, підковик малий, широковух європейський, тхір лісовий, заєць сірий, лисиця руда, лилик двоколірний, підковик великий та ін.
Варенецькі ліси є природною домівкою для багатьох представників пернатого світу. Тут зустрічаються горлиці — звичайна й кільчаста, сова сіра, шпаки, велика синиця, щиглик, зяблик, костогриз, болотяна гаїчка, соловейко, сойка, сорока і сорокопуд-жулан. Улітку можна почути спів дрозда, зеленяка, вивільги, червоноголової кропив'янки, зозулі. На відкритих ділянках селяться одуд, перепілка та сіра куріпка, а біля ставків — деркач, погонич, біла плиска, кулик-чайка, крячок річковий. Чимало тут мешкає інших птахів: вівсянок, блакитна, велика синиць, повзиків, бджолоїдка звичайна, сиворакша, серпокрилець чорний, грак, сіра ворона, хатній та польовий горобці, сільська та міська ластівки, а з рідкісних сич волохатий, пугач і інші види сов, дрозди, щеврики та ін. Типовими видами птахів штучно насаджених хвойних ділянок лісів, припутень, тинівка лісова, синиця чорна, синиця блакитна та корольок жовтоголовий.
Історія села Між селами Варенка та Городище під час розкопок 1970 р. було виявлено давньоруське городище, що деякі вчені ідентифікують як літописний Божеськ.
На жаль, досі не виявлено першої писемної згадки села Варенка. Скоріше за все це було безіменне село до кінця 18 ст. покине стало власністю графа Моркова, який дав йому ім'я на честь своєї позашлюбної доньки.
Польське повстання 1831 року Зв'язковим центром повстанців була корчма, що знаходились на лісовій дорозі між Летичевом та Варенкою — «Червона корчма». 16 травня 1831 року в корчмі зустрілись провідник повстання в Летичівському повіті Нагурнічевський та емісар Червінський. В той же день повстанці зосередились в лісах коло сіл Варенка, Козачки. Місцеве населення радо ставилось до повстанців, частина приєднувалась до них. 18 травня інформований місцевими євреями Нагурнічевський висилає в розвідку боєм два кінних взвод, що на греблі в селі Варенка беруть в полон 8 царських вояків і 5 вбивають. Через день царські війська вибивають повстанців з сіл Козачки та Варенка і заганяють їх у ліси. Місцеве населення покарали привселюдною екзекуцією шпіцрутенами за підтримку повстанців.
Друга половина 19 ст. Згідно Ю.Сіцинському в другій половині 19 ст. село Варенка має 20 дворів, 147 мешканців, між якими кілька родин безпопівців, 140 десятин сільської землі, 1341 десетян дворової, 2 млини. Входить до складу летичівського старостату, належить графині Морковій.