Молі () — чарівна трава, згадана в книзі 10 «Одіссеї» Гомера. cites: Homer, Odyssey, x. 302—306.
У давньогрецькій міфології У поемі «Одіссея» Гермес дав цю траву Одіссею, щоб захистити його від чаклунства Цирцеї, коли він пішов до її палацу, щоб врятувати своїх друзів. Ці друзі прийшли разом з ним з острова Еол після того, як вони втекли від лестригонів.
Згідно з «Новою історією» Птолемея Гефестіона (згідно з Фотією), рослина, згадана Гомером, виросла з крові гіганта, вбитого на острові Цирцеї її союзником Геліосом. У цьому описі квітка була білою, і її назва була взята від «важкого» (др.-грец. malos) бою з гігантом.
Гомер також описує молі, кажучи: «Корінь був чорний, а квітка була білою, як молоко; боги називають його Молі, небезпечним для смертної людини, щоб вирвати із землі, але не для безсмертних богів. Все перебуває у їхній владі». Овідій так описує в книзі 14 своїх Метаморфоз — «Біла квітка з чорним коренем».
Співвідношення до реальних рослин
Було багато розбіжностей щодо ідентифікації цієї рослини. Філіп Шампо приймає рішення на користь Peganum harmala (родини Rutaceae) cites: Phéniciens et Grecs en Italie d'après l'Odyssée (1906), pp. 504 seq., сирійської або африканської рути ( ), з лушпиння якої витягується рослинний алкалоїд гармалін. Квіти її білі із зеленими смужками. Віктор Берар, що спирається частково на семітський корінь cites: Victor Bérard Les Phéniciens et l'Odyssee, ii. 288 seq., віддає перевагу Atriplex halimus (atriplex, латинська форма грецького ἀτράφαξυς і ἅλιμος, морський), сімейства Chenopodiaceae, трава або низький чагарник, поширений на південно-європейських берегах. Ці ототожнення помічені Р. М. Генрі cites: R. M. Henry Class. Rev. (Dec. 1906), p. 434., який ілюструє оповідання Гомера уривками з Парижа та Лейдена і стверджує, що молі — це, ймовірно, чарівне ім'я, отримане, можливо, з фінікійських або єгипетських джерел, для рослини, яка не може бути однозначно пізнана. Він показує, що «складність розтягування» рослини не просто фізична, а швидше пов'язана з особливими силами, на які претендують маги.
Медичні історики припускають, що перетворення на свиней не слід розуміти буквально, але стосується антихолінергічної інтоксикації. Симптоми включають амнезію, галюцинації та марення — цей опис «молі» відповідає проліску, місцевій квітці, яка містить галантамін, що є антихолінестеразою і тому може протидіяти антихолінергічним ефектам.
В інших працях
У «Поїдачах лотуса» Альфреда Тенісона молі з'єднується з амарантом («але тут, де амарант і молі пишним кольором…»). Карл Лінней співвідносив міфічну рослину з Allium moly (Цибуля молі), науковою назвою золотого часнику, хоча оцвітина цього виду жовта, а не біла. зробив свій вірш «Молі» великим віршем своєї збірки 1971 року. Див. https://www.poetryfoundation.org/poems/52888/moly У всесвіті Гаррі Поттера молі — це потужна рослина, яку можна їсти, щоб протистояти чарам. Джон Мільтон згадав «… що Молі/що Гермес одного разу дав мудрому Уліссу» у рядках 636 і 637 «Маски, що виконується в замку Ладлоу», також відомої як Комус. Див. https://www.dartmouth.edu/~milton/reading_room/comus/text.shtml У романі «На останньому березі» Урсули Ле Гуїн, учням Роука викладаються справжні імена молі: «Тепер пелюстка квітки молі має ім'я, тобто iebera, а також чашник, partonath; і на стеблі, і на листі, і на корені у кожного своє ім'я…»
Примітки
Література
Chisholm, Hugh, ed. (1911), Moly, Encyclopædia Britannica, vol. 18 (11th ed.), Cambridge University Press, p. 681
Посилання