Кресс Арно́льд Я́нович (; 28 липня 1897, Ревель, Естляндська губернія, Російська імперія — 25 грудня 1974, Таллінн, Естонська РСР, СРСР) — інженер, організатор суднобудівної промисловості і вищої освіти, партійний діяч. Ректор Миколаївського кораблебудівного інституту протягом 1935—1940 років.

Життєпис

Ранні роки Народився 28 липня 1897 року в місті Ревель (нині — місто Таллінн) в Естонії. У 1910 році закінчив міське училище.

Брав активну участь в революційних подіях в Естонії і Росії. Служив матросом на Балтійському флоті. У 1918 році брав участь в льодовій експедиції флоту Червоної армії за маршрутом Ревель — Гельсінки — Петроград. Протягом 1919—1923 роках воював в складі Червоної армії на Північному, Східному і Південному фронтах.

У 1919 році вступив в комуністичну партію. Працював на російсько-балтійському суднобудівному заводі у Таллінні, з 1923 — машиністом у торговому флоті, пізніше — слюсарем на Красногорській паперовій фабриці у Московській області.

Освітня діяльність Після закінчення у 1935 році Ленінградської промислової академії, де навчався з 1930 року, долучився до організації суднобудівної промисловості. У 1935—1940 роках обіймав посаду директора Миколаївського суднобудівного інституту. За часи свого головування зробив великий внесок у розбудову науково-дослідницької і соціальної бази закладу, зокрема під його керівництвом сформовано чітку організацію навчального процесу, побудовано окремий корпус для кафедри опору матеріалів і суднобудівного кабінету.

Сприяв розвитку наукових досліджень в інституті, зокрема із конструювання і проєктування суден. Організував лабораторію опору матеріалів, в якій проводилися мехеханічні випробування мастильних матеріалів, дослідження механічних властивостей сталі за границею текучості тощо. Тоді ж була утворена водна станція інституту, на якій за сприяння Кресса сильно зросла кількість парусних яхт. Було спроєктовано і побудовано найбільшу на той час в СРСР парусну яхту «Арктика», на якій у 1938 році екіпаж, переважно з студентів, під керівництвом капітана Д. Т. Червонооченко вирушив у плавання Чорним морем, пройшовши 2500 миль.

Увагу Кресса привертав не тільки вітрильний спорт: в інституті культивувалися й інші його види. Так, у 1930-ті роки в інституті з'явилася з'явилася команда волейболістів, а для любителів боксу придбали спеціальний інвентар і обладнали ринг.

Партійна діяльність Від жовтня 1940 року обіймав посаду завідувача відділу промисловості і транспорту центрального комітету КП Естонії, а в грудні того ж року переведений в комітет фізичної культури і спорту Естонської РСР.

У 1942—1944 роках керував переведенням мобілізованих з Естонії з робочих батальйонів до Естонського стрілецького корпусу та набором вчених, художників, музикантів, спортсменів тощо на курси підготовки кадрів та в університети. Був ініціатором проведення змагань з боксу Естонської РСР у Москві 1942 року та серії змагань на Приз дружби 1944 року в Ленінграді. Згодом був переведений на посаду заступника голови Ради Міністрів Естонської РСР.

З 1949 року заступник голови правління Естонської риболовецької судноремонтної промисловості. Від 1959 року обіймав посаду директора науково-дослідницького інституту електротехніки.

Почесний член футбольного клубу Калев з 1963 року.

У 1964 році вийшов на пенсію. Помер 25 грудня 1974 року, похований на цвинтарі Метсакальмісту.

Примітки