Фентезійна комедія або комічне фентезі — піджанр фентезі, який переважно гумористичний за наміром і тоном. Фентезі-комедія, яка зазвичай розгортається в уявних світах, часто містить гру слів і пародії на інші твори фентезі.
Література Піджанр виник у ХІХ ст. Елементи фантастичної комедії можна знайти в таких творах дев'ятнадцятого століття, як деякі казки Ганса Крістіана Андерсена, «Різдвяні книги» Чарлза Діккенса та книги Льюїса Керролла «Аліса»"Humorous Fantasy" in David Pringle,ed, The Ultimate Encyclopedia of Fantasy, (pp.31-33). London, Carlton,2006. . Першим письменником, який спеціалізувався на цьому піджанрі, був Ф. Енсті в таких романах, як «Назад» (1882), де магія руйнує вікторіанське суспільство з гумористичними наслідками. Роботи Енсті були досить популярні, щоб надихнути на кілька наслідувань, у тому числі легковажні дитячі фантазії Еедіт Несбіт «Фенікс і килим» (1904) та «Історія амулета» (1906). У Сполучених Штатах було кілька авторів фантастичних комедій, у тому числі Джеймс Бренч Кебелл, чиє сатиричне фентезі «Юрген: висміювання справедливості» (1919) було об'єктом безуспішного судового переслідування за непристойність. Іншим американським письменником у подібному ключі був Торн Сміт, чиї твори (такі як «Топпер» і «Нічне життя богів») були популярними та впливовими, і часто адаптувалися для кіно та телебачення.Keith Neilson, «Thorne Smith» in Bleiler, ed.Supernatural Fiction Writers. (pp. 805—812), 1985. Поширені гумористичні фантазії, розказані в обстановці «джентльменського клубу»; вони включають Джона Кендріка Бенґа «Плувучий будинок на Стіксі» (1895), оповідання «Джоркенс» лорда Дунсені та «Подвиги Енглебрехта» Моріса Річардсона (1950).David Langford, «Humor», in The Greenwood Encyclopedia of Science Fiction and Fantasy: Themes, Works, and Wonders. Greenwood Publishing Group, 2005 , (p.401-404).
За словами Ліна Картера, твори Теренса Генбері Вайта є прикладом фантастичної комедії,Lin Carter, ed. Kingdoms of Sorcery, p 121–2. Doubleday and Company Garden City, NY, 1976. ранніми прикладами є оповідання Лайон Спраг де Кампа та Флетчера Пратта про Гарольда Ши. Переважна частина фантазії де Кампа була комічною. Пратт і де Кемп були одними з кількох авторів Невідомих світів (Unknown Worlds), пульп-журналу, який наголошував на фентезі з комедійним елементом. Твори Фріца Лейбера також з'явилися в «Невідомих світах», зокрема його оповідання «Фафхрд» і «Сірий миша», жартівливий погляд на піджанр меча та чаклунства.
У більш сучасні часи гарними прикладами є книги Террі Пратчетта «Дискосвіт», книги Пірса Ентоні «Ксанф», книги Роберта Аспріна «Міфові пригоди Сківа» та книги Ааза та книги Тома Голта, як і багато творів Крістофера Мура. Існують також комікси/графічні романи в жанрі гумористичного фентезі, включно з серіалом Чака Велона і веб-коміксами 8-бітний театр і Орден Палиці. Серед інших останніх авторів цього жанру — Тобі Фрост, Стюарт Шарп, Ніколас Ендрюс і Ді Сі Фармер, а також команда сценаристів Джон П. Логсдон та Крістофер П. Янґ.
Інші масмедіа Піджанр також був представлений на телебаченні, наприклад, у телевізійних серіалах Я мрію про Дженні, Крод Мендун. Прикладами на радіо є програми BBC Орди речей і ЕлвенКвест. Фантастичні комедійні фільми можуть бути пародіями («Монті Пайтон і Святий Грааль»), комедіями з елементами фантастичності («Бути Джоном Малковичем», «Барбі») або анімаційними («Шрек»). Його також використовували у фільмі «Джуманджі: Поклик джунглів».
Список літератури
Посилання Хто такий DC Farmer? Казки з землі Ононокін?