сполучник ()
zobacz zasady wymowy ukraińskiej
rzeczownik, rodzaj męski (1.1) spójnik
(1.1) сполу́чник, ~а; сполучник|и; deklinacja II, wzór A1
(1.1) Сполучник - це службова частина мови, не має самостійного лексичного значення. → Spójnik to pomocnicza część mowy, nie ma samodzielnego znaczenia leksykalnego.
сполучання , сполучення , сполучність , сполучуваність сполучати , сполучатися , сполучувати , сполучити , сполучитися сполучений, сполучний, сполучуваний, сполучниковий
(1.1)