Давньору́ськый язык (; , , ) быв язык (авадь ґрупа діалектув), котрый хосновали восточні словяне уд 7. авадь 8. стороча до 13. авадь 14. стороча, кой ун ся розділив на староросійськый и руськый (рутенськый) языкы. Руськый/рутенськый ся в свою очерідь розвив у русинськый, украйинськый и білоруськый языкы.

Фонолоґія Голосні +Голосні в ранньому давньоруськомуПередніЗадніНеогубленіОгубленіЗакрытіНапруженіи ꙑ у Розслабленіь ъ УдкрытіРозслабленіе о напруженіѣ a +Носові голосніПередніЗадніѧ ѫ +Голосні в пузньому давньоруськомуПередніЗадніНеогубленіОгубленіЗакрытіНапруженіи ꙑ у УдкрытіРозслабленіе о Напруженіѣ a Носові голосні /ѧ/ тай /ѫ/ золляли ся з /ꙗ/ тай /у/ удповідно на ранньому етапови (дас 10. стороча) — перед написаньом майранньых дожывшых рукописув. Май пак у 11–13. сторочах /ь/ тай /ъ/ („єры“) подаґде поупадовали, а подаґде (у „силных“ позиціях) ся вокалізовали в /е/ тай /о/ подля закона Гавліка.

Приголосні +Приголосні в давньоруськомуГубніЗубні/ АлвеоларніПалаталніВеларніНосовіmnnʲПлозивніptkbdɡАфрикатыt͡sʲt͡ɕФрикативыsɕ, sʲxzʑБоковіllʲАпроксимантыʋrrʲ j Давньоруськый усокотив почти вшыткі приголосні прасловянського кроме палаталных плозивных *ť и *ď, котрі ся золляли з наявными фонемами /č/ тай /ž/ удповідно.

Перед падіньом єрув (11–13. стороча) палаталізація приголосных была позиційнов (алофонічнов) перед передньыми голосными. Страта єрув вчинила палаталізацію контрастивнов, фонемнов рисов языка.

Обща інформація

Давньоруськый язык быв наслідником прасловянського и всокотив многі з його рис. Ун розвив так звану плеофонію вадь повноголося, котроє стало вызначнов розлуков помежи нововывинутыми восточнословянськыми и другыми словянськыми бесідами. Наприклад ворошноє словянськоє в давньоруському ся стало , ворошноє словянськоє  — давньорус. , ворошноє словянськоє  — давньорус. . Другі словянські діалекты удличили ся метатезов ліквід (плавных) у закрытых складах *eRC тай *aRC (южно- тай западнословянські языкы) вадь лишивши їх домак без змін (ник. Метатеза ліквід и плеофонія у словянськых языках).

Позаяк до нашых днув дожыло мало письмовых памняток давньоруського языка, тяжко оцінити уровень його єдности. Никавучи на тото, як Кийовська Русь ся чинила многыми племенами тай кланами, годно быти, ож было ай много вшылиякых діалектув давньоруського языка. Айбо набизувно мож говорити лиш за языкы конкретных всокотившых ся рукописув. Дас на 1150. рук давньоруськый мав маймалу реґіоналну варіацію спомежи макродіалектув ворошного словянського.

З часом давньоруськый ся розвив у дакулько май разных форм; по розпадови Кийовської Руси по 1100. році діалектна диференціація ся ускорила. Реґіоналні языкы мож было розличити зачинавучи 12. вадь 13. сторочом.

Подля російського лінґвішты Андрєя Залізняка до 14. вадь 15. стороча майчитава языкова розлука была не межи реґіонами днешньых Білоруси, Росії тай Украйины, ай межи сіверозападом (коло сучасного Великого Новґорода тай Пскова) и центром (коло сучасных Кийова, Суздалі, Ростова, Москвы тай Білоруси) восточнословянськых територій. Староновґородськый діалект того часу многым булше ся удличав уд централных восточнословянськых діалектув и другых словянськых языкув уцілови як у далшых сторочах. За Залізняком російськый язык ся розвив ги злитя того діалекта з централными, в тот час, як украйинськый и білоруськый были продовжіньом розвою централных діалектув восточных словян.

Російськый лінґвішта Ґ. А. Хабурґаєв и шор украйинськых лінґвіштув (Степан Смаль-Стоцькый, Иван Огієнко, Юрій Шевельов, Євген Тимченко, Всеволод Ганцов, Олена Курило) заперечувут єствованя єдного ворошного восточнословянського языка. Подля них діалекты восточнословянськых племен розвили ся поступово з ворошного правословянського языка без проміжных етапув.

По кунци „татарського ярма“ територія даколишньої Кийовської Руси была розділена помежи Великым княжством Литовськым и Великым княжством Московськым, и в сих державах ся розвили дві окремі літературні традиції: рутенська на западі и російська на востоці.

Літературный язык

Політична уніфікація реґіона в державу Кийовська Русь стала ся приближно за стороча до приятя християнства в 988. році тай установленя южнословянського староцерьковнословянського языка літурґійным и літературным. Из сього періода є мало документації в давньоруському языкови, и товдышньоє удношіня межи літературнов и говоренов бесідов тяжко ся дає дефіновати.

У бізантськых жерелах дохристиянські восточні словяне ся споминавут писати — айбо попри дотычні археолоґічні находкы тай споминок за „черты и різы“ у монаха 10. стороча Чорноризця Храбра, котрыми писали давні словяне, точну природу їхньої письмової системы сперед кирилізаційов не знати.

Як тото демонструвут церьковні написы в Новґороді, куртый час была у хоснованьови глаголиця, айбо доста скоро ї повнустю замінило кириличноє письмо. Фраґменты берестяных грамот, найдені на розкопках у Новґородови, дали важный матеріал про зглядованя староновґородської бесіды, котра в тот час была щи практично цілком чиста уд вливу церьковнословянського языка. Знає ся ай ож товды у хоснованя зачали заходити позычкы тай калкы з бізантського грецького языка, а літературный язык зачав ся наближовати д восточнословянському.

Повість минулых літ

„Повѣсть времѧньных лѣт“, дас 1110. рук, дараб из Лаврентіювського літописа (1377):

OriginalПо давньоруськыПо російськыПо украйинськыПо білоруськы У сьому прикладі падіня єрув щи в процесі вадь уже ся стало: дакулько слув ся кунчавут на приголосный, напр.  (← ; сучасноє княжити). Из южнословянськых рис туй є (сучасноє минулых). Коректно ся хоснує перфект и аорист: (пушла), (начав).

Слово о полку Игореві

„Слово о пълку Игоревѣ“, дас 1200. рук, из Псковського списка (15. стороча):

Были припущеня, ож фраза „розтікати ся мысльов по дереву“ появила ся з недоброго прочитаня ориґіналного (т. є. мышов), айбо и в рукописнуй копії 1790. року, и першому выданю 1800. року, як и в ушыткых далшых научных уданях, є ипен прочитаня .

Референції

Література

Getka, Joanna, Moisiienko, Viktor, Na początku było Słowo… Od standardu mówionego do normy literackiej (Zarys genezy ukraińskiego języka literackiego) // Йоанна Ґетка, Віктор Мойсієнко, Спочатку було Слово… Від мовного узусу – до літературної норми (Нарис генези української літературної мови). Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2024, ISBN 978-83-235-6700-4, ISBN 978-83-235-6701-1 (pdf online) Getka, Joanna, Moisiienko, Viktor, Origins of the Ukrainian literary language in the context of the polish hypothesis on genesis polish literary language „Українська полоністика”, 17/2020 DOI: https://doi.org/10.35433/2220-4555.17.2020.fil-4