Мейбуцу (名物, літ. відома річ) — це японський термін, який найчастіше застосовують до місцевих страв (також відомих як ).
Мейбуцу також можна застосовувати до спеціалізованих сфер інтересу, наприклад чадо, де воно відноситься до знаменитого чайного посуду, або японських мечів, де воно відноситься до конкретних названих знаменитих клинків.
Визначення
Мейбуцу можна класифікувати на такі п'ять категорій:According to a paper by Laura Nenzi cited by Jilly Traganou in The Tokaido Road: Traveling and Representation in Edo and Meiji Japan (Routledge, 2004), (72)
Токусанхін, регіональні страви японської кухні, такі як смажені рисові коржі (якімочі) Ходоґая та каша з ямсу, торо-джіру Маріко; Японські ремесла як сувеніри, такі як мечі Камакури або прикрашені мушлями ширми Еносіми;
У минулому Мейбуцу також включало:
Надприродні сувеніри та чудотворні панацеї, такі як гіркі порошки Меноке, які нібито виліковували велику кількість хвороб; Дивні речі, які додають нотку «екзотики» в ауру кожного місця, такі як вогнестійкі саламандри Хаконе; і Повії, які прославили такі місцевості, як Сінаґава, Фудзісава, Акасака, Йосіда та Гою. У деяких випадках ці люди могли заохочувати відвідування бідних і віддалених місцевостей, сприяючи місцевій економіці та обміну між людьми різного походження.
Кілька гравюр у різних версіях серії укійо-е «П'ятдесят три станції Токайдо» зображують мейбуцу. До них відносяться Арімацу сіборі, різні пофарбовані тканини, які продаються в Нарумі (станція 41), і (нарізаний гарбуз), продукт Мінакуті (станція 51), а також відома чайхана в Маріко (станція 21) і знаменита татеба (зупинка відпочинку), де продають різновид рисового пирога під назвою в Кусацу (станція 51).
Інша категорія — спеціальні чайні інструменти, які були історичними та дорогоцінними предметами японської чайної церемонії.
Використання Евелін Адам у своїй книзі Behind the Shoji 1910 року описала мейбуцу так:
Приклади
У ЗМІ Мейбуцу є ключовими для просування туризму в Японії та часто зображуються в ЗМІ з періоду Едо (1603—1867).
Укійо-е
Манга та аніме
Екібен Хіторітабі, манґа про їжу та подорожі про екібен, що містить токусанхін Golden Kamuy, сейненська манга та аніме, що включає багато мейбуцу айнів із Хоккайдо, включаючи лосось та страви айнської кухні Пані Коїдзумі любить локшину рамен, манга про їжу та аніме, присвячені регіональному рамену Ойсії Камішама (Смачна Венера), харчова манга, присвячена представленню токусанхіну Оїсінбо, манга та аніме Seinen, які допомогли започаткувати жанр аніме для гурманів, час від часу показували мейбуцу, як-от хоутоу або Fukugawa nabe, і загалом відстоювали ідею споживати свіжу, органічну та місцеву їжу Омае ва Мада Ґумма о Сіранаї, комедійна манга та аніме, в якому представлено деякі мейбуцу Ґумми, зокрема хімокава удон, якімандзю, хоші-імо (висушена на вітрі солодка картопля) та місо-пан Чашка Якунара Мо, манга та аніме, що рекламують посуд Міно та інші мейбуцу Тадзімі, Префектура Ґіфу Ятогаме-тан Кансацу Ніккі, комедійна манга та аніме, які представляють деякі мейбуцу з Нагої
Телебачення Japanese Style Originator — вар'єте, яке представляє мейбуцу та традиційних майстрів як регулярні сегменти
Див. також Японське ремесло Мейсьо Міяґеґасі Оміяге Рух One Village One Product Токусанхін
Список літератури