Директи́ва про навми́сне ви́вільнення в довкі́лля генети́чно модифіко́ваних органі́змів — нормативно-правовий акт Європейської Унії, який зобов'язує держави-члени Європейської економічної зони вживати всіх належних заходів відповідно до принципу запобіжних заходів, щоб забезпечити, щоб навмисне вивільнення або генетично модифікованих організмів (ГМО) не мало шкідливого впливу на здоров'я людини та довкілля.його статтю 1 та статтю 4, пункт 1, речення 1 З цією метою вона регулює процедури отримання дозволів та служить для гармонізації законів, нормативних актів та адміністративних положень у межах ЄУ.

Ця директива замінила Директиву 90/220/ЄЕС про навмисне вивільнення в довкілля генетично модифікованих організмів та Директиву 90/219/ЄЕС про використання генетично модифікованих мікроорганізмів у замкнутих умовах, які були прийняті Радою Міністрів у квітні 1990 року. Ці директиви мали на меті регулювати поводження з цими організмами та мали бути імплементовані в національне законодавство. Однак до крайнього терміну в жовтні 1991 року лише Данія, Велика Британія, Нідерланди та Німеччина.

Згідно з Директивою, ГМО не можуть бути навмисно випущені або розміщені на ринку, тобто надані третім сторонам.Стаття 4, правове визначення введення в обіг у значенні Директиви у статті 2, пункті 4. Відповідно, деякі мікроорганізми в закритих системах або під суворими заходами стримування не підпадають під дію Директиви. За винятком випадків, коли це відповідає офіційному дозволу, виданому відповідальними сторонами після відповідної оцінки впливу на навколишнє середовище та повідомлення.

Дозвіл відповідно до частини B Директиви на навмисне вивільнення або Згода відповідно до Частини C Директиви про маркетинг.

Упаковка та маркування ГМО як продуктів або у складі продуктів також визначається наданою згодою.Art. 21 В принципі, згода на розміщення на ринку, надана відповідно до цієї Директиви, є обов'язковою для всіх держав-членів. Однак, захисне положення у статті 23 дозволяє державі-члену тимчасово обмежити або заборонити використання та/або продаж ГМО на своїй території, якщо вона має „достатні підстави, на основі нової або додаткової інформації [...] або наукових доказів», що ГМО «становить небезпеку для здоров'я людини або довкілля». Ця можливість для спеціальних національних підходів була розширена у 2015 році після тривалої боротьби за те, щоб дозволити державі-члену звільнити культивування ГМО на своїй території від згоди/дозволу ЄС, тобто заборонити його, для чого достатньо буде пред'явлення власних відмінних екологічних або соціально-економічних цілей. Ця так звана «відмова» або «вихід з-під контролю» зараз обговорюється в уряді Німеччини.

У Німеччині положення Директиви про навмисне вивільнення були імплементовані в національне законодавство законом від 17 березня 2006 року (BGBl. 2006 I S. 534). Вони містяться переважно в Законі про генну інженерію, який, однак, називає дозвіл та згоду «дозволом», а також включає введення в сферу дії закону під терміном «розміщення на ринку».Розділ 6 GenTG

Для авторизації та маркування ГМО для використання як харчових продуктів чи кормів, а також для харчових продуктів чи кормів, що містять ГМО або отримані з них , безпосередньо застосовується Регламент (ЄС) № 1829/2003 Європейського парламенту та Ради від 22 вересня 2003 року про генетично модифіковані харчові продукти та корми з численними еквівалентами, згідно з якими дозволи, надані відповідно до Директиви про навмисне вивільнення, загалом залишаються чинними.

Посилання

- Überblick über ergänzende Entscheidungen und Verordnungen zur EU-Freisetzungsrichtlinie TransGen Wissenschaftskommunikation: Gentechnik-Gesetz, EU-Freisetzungsrichtlinie und andere Verordnungen - Gesetzestexte und Hintergrundinformationen Büro für Technikfolgen-Abschätzung beim Deutschen Bundestag (TAB) - Zusammenfassung des Arbeitsberichtes Nr. 68 Risikoabschätzung und Nachzulassungs-Monitoring transgener Pflanzen

Примітки