Би́тва під Ратборжем 1402 року або обло́га Ратборжа — військова операція, що відбулася взимку 1402–1403 років, коли угорські війська Сигізмунда Люксембурзького, короля Угорщини, атакували та спустошили село і фортецю Ратборж, розташовані за 6 км на південний захід від Коліна в Богемському королівстві. Ця акція, спрямована проти володінь кутногірського міщанина Мартіна Одеріна, вірного Вацлаву IV, була частиною громадянської війни в Богемії під час третьої фази Моравських маркграфських війн та кампанії Сигізмунда з підкорення лоялістських регіонів під час облоги Кутної Гори.

Контекст У грудні 1402 року, після того як у серпні 1402 року Вацлава IV було відправлено в ув'язнення до Відня, Сигізмунд розпочав наступ у Богемії з 20-тисячною армією, що складалася з угорців та половців, і розташувався біля Коліна. Його головною метою було захоплення Кутної Гори, Коліна та Подєбрад — осередків повстання, вірних Вацлаву. Ратборж, володіння Мартіна Одеріна, заможного міщанина з Кутної Гори, став ціллю цієї кампанії через свою близькість до Коліна та Кутної Гори, а також через відмову підкоритися Сигізмунду, залишаючись вірним Вацлаву IV.

Битва Взимку 1402–1403 років угорські війська Сигізмунда, що діяли в районі між Коліном та Кутною Горою, спочатку атакували Пашинку, а потім Ратборж. Фортеця, що згадується з 1389 року, та село були обложені та спалені. Джерела не деталізують бойові дії, але вказують на повне спустошення угорською армією та жорстоке зіткнення, що свідчить про брутальну атаку на місцевий гарнізон та мешканців під керівництвом Мартіна Одеріна. Цей напад був частиною хвилі грабунків та руйнувань, що торкнулися кількох сіл регіону, таких як Чаковіце та Пашиневес.

Наслідки Битва або облога Ратборжа призвела до майже повного знищення села та його фортеці. Землі були настільки сильно пошкоджені, що дохід у 10 коп грошів, який раніше сплачувався на вівтар у Кутній Горі, довелося перевести на володіння Сухдол. Парафіяльна церква, що діяла до 1402 року, після нападу більше не згадується, а село залишалося значною мірою безлюдним до його повільної відбудови міщанином Ганушем із Пісека у 1405 році.

Примітки

Бібліографія