Директи́ва про оці́нку впливу́ пе́вних пла́нів та програ́м на довкі́лля — нормативно-правовий акт Європейсько Союзу в галузі охорони довкілля, який оцінює всі плани та програми, що можуть мати вплив на довкілля.

Згідно з директивою, оцінка впливу на довкілля може застосовуватися до всіх планів і програм, розроблених у сферах «сільського господарства, лісового господарства, рибальства, енергетики, промисловості, транспорту, поводження з відходами, управління водними ресурсами, телекомунікації, туризм, містобудування та планування сільських територій або землекористування», які визначають референтну сцену/панель для затвердження проєктів, перелічених у додатках I та II до Директиви 85/337/ЄС, або для яких, з огляду на їхні наслідки, необхідна оцінка відповідно до статей 6 та 7 Директиви 92/43/ЄЕС (стаття 3 Директиви 2001/42/ЄС). Крім того, Директива встановлює, що наприкінці етапів оцінки необхідно буде скласти екологічний звіт. Європейська Директива про СЕО буде загалом інтегрована в процедури держав-членів ЄС або буде об'єднана в конкретні та встановлені процедури. Кожна держава має враховувати, що всі оцінки будуть проводитися на різних ієрархічних рівнях, щоб уникнути дублювання.

Мета Директива прагне «забезпечити високий рівень захисту довкілля» та водночас інтегрувати спостереження за станом навколишнього середовища з розробкою та прийняттям планів і програм з метою сприяння сталому розвитку. Таким чином, згідно з директивою, можна буде оцінити плани та програми, що мають значний вплив на довкілля.

Визначення Директива містить визначення деяких термінів:

«плани та програми» стосуються планів та програм (навіть тих, що співфінансуються Європейською комісією), які розробляються, змінюються, доопрацьовуються та/або приймаються національними, регіональними або місцевими радами. Як правило, це стосується навіть планів та програм, розроблених органами влади з метою затвердження «за допомогою законодавчої процедури парламентом або урядом і які вимагаються законодавчими, нормативними або адміністративними положеннями»; екологічна оцінка стосується редагування екологічного звіту, розробки консультацій, оцінки екологічного звіту та оцінки результатів консультацій відповідно до процесу прийняття рішень та «надання інформації про рішення відповідно до статей 4–9»; екологічний звіт стосується всіх документів планів і програм, які містять всю інформацію, передбачену статтею 5 та додатком I; громадськість означає одну або декілька «фізичних або юридичних осіб», відповідно до національного законодавства, та «їх об'єднання, організації або групи».

Сфера застосування Усі плани та програми, що мають відповідний вплив на навколишнє середовище, потребують екологічної оцінки. Як правило, екологічна оцінка необхідна для:

усі ті плани та програми, що стосуються «сільського господарства, лісового господарства, рибальства, енергетики, промисловості, транспорту, управління відходами, управління водними ресурсами, телекомунікацій, туризму, міського та сільського планування або землекористування, та які встановлюють рамки для майбутньої згоди на розробку проектів, перелічених у Додатку I та II до Директиви 85/337/ЄЕС»; усі плани та програми, що впливають на ділянки (у цьому випадку буде необхідна оцінка відповідно до статей 6 та 7 Директиви 92/43/ЄЕС).

Усі ці плани та програми, відмінні від перелічених, будуть класифіковані державами-членами відповідно до рівня їхнього значного впливу на навколишнє середовище, і, як наслідок, можна буде визначити, чи потребують вони екологічної оцінки чи ні. Усі висновки, прийняті державами-членами, будуть публічними. Наступні плани та програми виключені з Директиви:

плани та програми національної оборони або надзвичайних ситуацій у разі цивільного стану; фінансові або бюджетні плани та програми; «плани та програми, що співфінансуються в рамках поточного відповідного програмного періоду для Регламентів Ради (ЄС) № 1260/199 та (ЄС) № 1257/1999».

Загальні зобов'язання Екологічна оцінка має бути проведена на перших етапах, тобто під час підготовки планів і програм та до їх прийняття або подання на законодавчий розгляд.

Екологічний звіт Звіт про вплив на навколишнє середовище має бути складений після завершення етапів оцінювання: у ньому мають бути визначені, описані та оцінені всі суттєві наслідки, які реалізація планів або програм може мати на навколишнє середовище, а також усі альтернативи відповідно до цілей та екологічної сфери застосування планів і програм. Звіт про вплив на навколишнє середовище має містити таку інформацію:

зміст, основні цілі планів і програм, а також пов'язані з ними інші плани та програми; відповідні аспекти поточної екологічної ситуації та її ймовірний розвиток без виконання плану чи програми; екологічні аспекти територій, які можуть мати значний інтерес; усі існуючі екологічні проблеми, пов'язані з планом або програмою, включаючи всі ті, що стосуються територій, що мають особливе значення для навколишнього середовища (усі території, визначені відповідно до Європейських директив 79/409/ЄЕС та 92/43/ЄЕС); цілі охорони довкілля, встановлені на міжнародному рівні, рівні громади або держав-членів, та те, як ці цілі та всі екологічні міркування вплинули на редагування планів та програм; можливий значний вплив на довкілля, навіть біорізноманіття, населення, здоров'я людини, флору та фауну, ґрунт, воду, повітря, клімат, матеріальні активи, культурну спадщину (включаючи архітектурну та археологічну спадщину), ландшафт та взаємозв'язок між усіма цими факторами; заходи щодо запобігання, зменшення та компенсації негативного впливу (прийняття планів та програм) на довкілля; синтез причин альтернативних варіантів та опис способу проведення оцінки, включаючи труднощі зі збором необхідної інформації (тобто технічні недоліки або брак ноу-хау); опис передбачених заходів відповідно до моніторингу; синтез (зроблений нетехнічним способом) усієї попередньої інформації.

Консультації Проєкт плану або програми та екологічний звіт мають бути доступними для органів влади та громадськості, які повинні мати можливість швидко висловити свою думку щодо проєкту пропозиції та екологічного звіту. Держави-члени визначають органи влади та частину громадськості, зацікавлені в обговоренні плану та програми.

Процес прийняття рішень Під час редагування плану або програми та до їх прийняття або початку законодавчої процедури враховуються екологічний звіт та висновки консультацій. Після прийняття плану або програми держави-члени інформують про це всі органи, з якими проводилися консультації, громадськість та держави-члени.

Моніторинг Держави-члени контролюють відповідні екологічні наслідки, спричинені виконанням планів і програм, з метою негайного виявлення негативних і несподіваних наслідків та вжиття заходів для їх усунення.

Інші законодавчі акти

Директива 2001/42/ЄС щодо СЕО; Директива 92/43/ЄЕС; Директива 85/337/ЄЕС; Директива 79/409/ЄЕС.

Посилання

(PDF) The SEA Directive 2001/42/EC: Reinvigorating environmental integration Implementation of SEA Directive (2001/42/EC): Assessment of the Effects of Certain Plans and Programmes on the Environment Guidelines for Regional Authorities and Planning Authorities

Див. також

Стратегічна екологічна оцінка Оцінка впливу на довкілля Експертне оцінювання