Українці в Еквадорі (ісп. Ucranianos en Ecuador) — нечисленна українська громада, що проживає на території Республіки Еквадор. На відміну від країн Південного конуса, Еквадор ніколи не був об'єктом масової трудової еміграції українців, тому громада сформувалася переважно внаслідок професійної та сімейної міграції кінця XX — початку XXI століття. За різними оцінками, чисельність українців у країні становить від 200 до 600 осіб, більшість із яких зосереджена в столиці Кіто, а також у найбільшому місті Гуаякіль та портовому місті Манта.
Історія Історія формування громади розпочалася переважно після розпаду СРСР у 1990-х роках. Основу першої хвилі склали висококваліфіковані фахівці: викладачі консерваторій, артисти симфонічних оркестрів, лікарі, науковці та інженери-нафтовики. Значна частина українців прибула до країни за контрактами для роботи в еквадорських університетах та приватних компаніях. Окрему групу складають українські жінки, які перебувають у шлюбах з громадянами Еквадору (переважно випускниками українських ВНЗ). Після 24 лютого 2022 року Еквадор прийняв невелику кількість українських переселенців, хоча країна не впроваджувала спеціальних державних програм захисту, подібних до європейських.
Мова Мовна ситуація в громаді характеризується переважним використанням іспанської мови в суспільній та професійній сферах. Українська мова зберігається як мова сімейного спілкування та ідентичності серед першого покоління мігрантів. Останнім часом, завдяки активізації громади, спостерігається тенденція до популяризації української мови серед дітей від змішаних шлюбів. Офіційних українських шкіл у країні немає, проте функціонують неформальні групи для спілкування та вивчення традицій.
Релігія Релігійне життя українців Еквадору не має відокремленої організаційної структури. Через відсутність парафій УГКЦ чи ПЦУ, більшість вірян відвідує місцеві римо-католицькі храми. Релігійні свята, зокрема Великдень та Різдво, часто відзначаються спільно як культурні заходи для консолідації діаспори.