Gee (іноді записується як GEE) або Gee-7000 — радіонавігаційна система, що використовувалася Королівськими військово-повітряними силами Великої Британії під час Другої світової війни. Вона вимірювала затримку часу між двома радіосигналами для визначення місцеположення, забезпечуючи точність порядку кількох сотень метрів на відстанях до 350 км. Це була перша гіперболічна радіонавігаційна система, яка надійшла в практичну експлуатацію, розпочавши службу в Бомбардувальному командуванні КВПС у 1942 році.
Систему Gee розробив Роберт Діппі як систему ближньої дії для посадки за приладами з метою підвищення безпеки нічних польотів. Під час розробки в Дослідницькому центрі телекомунікацій (TRE) у Свонеджі було виявлено, що її дальність значно перевищує очікувану. Згодом вона перетворилася на далекодійну систему загальної навігації. Для великих нерухомих цілей, таких як міста, що зазнавали нічних бомбардувань, Gee забезпечувала достатню точність, щоб використовуватися як засіб наведення без застосування бомбового прицілу чи інших зовнішніх орієнтирів. Радіоперешкоди зменшили її ефективність як засобу бомбометання, але вона продовжувала використовуватися як навігаційний засіб у районі Великої Британії під час війни та після її завершення.
У повоєнний період Gee залишалася важливою складовою навігаційних систем КВПС і встановлювалася на таких літаках, як English Electric Canberra та літаках серії V-бомбардувальників. Вона також використовувалася в цивільній авіації, і для забезпечення військових і цивільних польотів по всій Європі було створено кілька нових ланцюгів станцій Gee. Наприкінці 1960-х років систему почали виводити з експлуатації, а остання станція припинила роботу в 1970 році. Gee стала основою для створення першої системи LORAN («Loran-A»), яка фактично була системою Gee, що працювала на значно нижчих частотах для забезпечення більшої дальності дії.
Посилання GEE As A Homing Device