«Алкід Російський» () — панегірик гетьману Івану Мазепі, виданий Пилипом Орликом у 1695 році у Вільні польською мовою. Алкід — одне з імен Геракла.
Твір написано у зв'язку з дніпровським походом 1695 року, який завершився здобуттям Казикермена та інших фортець. Орлик порівнює Мазепу з орлом і вихваляє за те, що той турецькі фортеці схилив «під владу російських монархів»На той момент царювали Петро I та Іван V. і віддав гідру бусурманську «у кігті орла російських монархів». Як і у багатьох польсько-латинських панегіриках Мазепі, тут має місце звернення до античної міфології та міфологізація реальної історії. У поемі Орлика виразно відобразилася давня мрія православного слов'янства підняти хрест на святому соборі Святої Софії в Константинополі. Поет бачить, що на небесах предречено щастя російському монарху розгромити турків («стамбульську горгону») і воскресити грецький престол. Петро Великий стане першим, хто складе Христу у хвалах і вдячності молитву в храмі. І, звертаючись до Петра, поет заявляє, що в здійсненні цих планів надійним помічником йому буде Мазепа — «хоробрий твій Алкід» («dźielny twoy Alcides»).
Твір Орлика стоїть в одному ряду з творами-панегіриками Мазепі інших літературних діячів України того часу, таких як Іван Орновський («Муза Роксоланська», 1688) та Стефан Яворський («Ехо голосу, що волає в пустелі…», 1689)Сазонова Л. І. Литературная культура России: раннее Новое время. — М.: Языки славянских культур, 2006. — С. 483—518 (глава «Панегиристы о гетмане Иване Мазепе »).. З текстів цих панегіриків Орлик запозичив образ та античну ремінісценцію «російського Алкіда», винісши її в заголовок. Однак пафос оспівування Мазепи, іменованого також «Iowisz Rossiyski» (Російський Юпітер), досягає у поемі Орлика значно більших висот.
Згодом Орлик став улюбленцем і довіреною особою Івана Мазепи.
Примітки